1. Щоб зменшити ступінь субєктивності оцінки, доцівності провести декілька турів опитування експертів з публічним обгрунтуванням виставленихх оцінок. Вважається, що достатня точність отриманих результатів відбувається за три тури.

2. 3.Методи оцінки рівня якості продукції

Для кількісної оцінки якості продукції використовують спеціальні методи.

Наука, що займається кількісною оцінкою якості продукції (тобто вимірюванням якості ), називається кваліметрією.

Слово «кваліметрія» походить від латинського qwolis –який, якої якості та давногрецького μετρεω - міряти, вимірювати. Кваліметрія поділяється на теоретичну і прикладну. Теоретична, абстрагується від конкретних обєктів, обгрунтовує і розробляє принципи, класифікації, загальні методи і специфічні проблеми кількісної оцінки кіькості. Основне завдання прикладної кваліметрії – розробка методів кількісної оценки якості, що враховують специфіку конкретних видів продукції.

Перше наукове обгрунтування кількісної оцінки якості була зроблена видатним російським математиком, механіком та кораблебудівником академіком А.Н. Криловим в 1907 році. Він запропонував для ряду проектів бойового корабля обліковувати средні значення основних параметрів, що характеризують його якість.

Методи оцінки рівня якості харчових продуктів (товарів)

Рівень якості товару – відносна характеристика його якості, що ґрунтується на порівнянні показників якості оцінюваного товару з відповідними показниками товару, що приймається як базовий зразок.

Об'єктивні умови сучасного виробництва все більше потребують надійних методів кількісної оцінки рівня якості продукції, тобто виникла практична потреба у спеціальній галузі знань. Наукову базу під кількісну оцінку якості підвів академік О.М.Крилов, який вперше ще на початку XX ст. для оцінки якості проектів військових кораблів використав коефіцієнти значущості окремих показників. По суті це була перша спроба кількісно, в комплексі оцінити якість поданих проектів, тобто перший крок становлення нової науки, яку пізніше назвали кваліметрією (від латинського слова qualitas – якість та грецького metreo – міряти).

У 1967 р. у Москві на неофіційному симпозіумі економістів, інженерів, архітекторів обговорювалося питання про зародження нової наукової дисципліни. У 1970 р. на засіданні Ради Європейської організації з контролю якості було схвалено поняття «кваліметрія».

Кваліметрія – це галузь науки, предметом якої є методи кількісної оцінки якості продукції.

Основними принципами, на яких ґрунтується кваліметрія є:

• визначення умов і методи оцінки;

• встановлення ієрархічної структури властивостей досліджуваного об’єкта (розробка дерева властивостей);

• визначення базових показників якості;

• встановлення коефіцієнтів вагомості окремих показників якості.

На певному етапі розвитку кваліметрія поділилася на теоретичну і прикладну.

Теоретична кваліметрія досліджує проблему якості у загальному вигляді, тобто вона абстрагується від конкретних об'єктів і вивчає загальні закономірності й математичні моделі, пов'язані з оцінкою якості. Об'єктом теоретичної кваліметрії є філософські й методологічні проблеми кількісної оцінки якості.

Прикладна кваліметрія розробляє конкретні методики і математичні моделі для кількісної оцінки якості конкретних об'єктів.

Під кількісною оцінкою у кваліметрії розуміють певну функцію відношення показника якості досліджуваної продукції до показника якості продукції, прийнятої за еталон. При будь-якому кваліметричному аналізі спочатку треба встановити значення абсолютних показників, які характеризують певні властивості і виражаються певними одиницями. Потім слід встановити значення відносних показників, що являють собою відношення показників якості оцінюваної продукції до базових значень цих показників. І, нарешті, необхідно визначити комплексний показник, який може характеризувати декілька властивостей продукції.

Рівень якості товарів оцінюють диференціальним, комплексним і змішаним методами.

Диференціальний метод ґрунтуються на використанні одиничних показників якості продукції, які характеризують прості властивості. Диференціальна оцінка полягає в порівнянні конкретних показників, які вимірюються в однакових одиницях.

При диференціальному методі якість продукції оцінюють зіставленням окремих показників якості досліджуваного й базового (еталонного) зразка. У цьому випадку визначають чи досягнув цей взірець еталонного рівня, і якщо не досягнув, то за якими показниками.

Використовуючи диференціальний метод можна встановити за якими показниками даний продукт досягає якості кращих взірців, а за якими ні.

Недоліком диференціального методу оцінки якості товарів є неможливість співставлення окремих показників між собою, так як вони виражені у різних одиницях виміру, тобто одержати один цифровий показник не можна. Тому неможливо зробити загальний висновок про рівень якості продукту.

Комплексний метод базуються на використанні комплексних показників якості, що характеризують споживчі властивості продукції в цілому.

Комплексна оцінка виходить з таких положень:

• порівнюються не конкретні властивості, а безрозмірні функції від цих властивостей;

• окремі корисні властивості, що порівнюються, мають не однакову значущість у загальній якості цієї продукції;

• враховується не вся сукупність властивостей, притаманних даній продукції, а лише ті, які зумовлюють її придатність задовольняти потреби людини відповідно до призначення.

При комплексному методі якість продукції оцінюють шляхом зіставлення узагальнених показників якості отриманих на основі оцінки комплексу показників, наприклад органолептичних, досліджуваного й базового зразків.

Комплексний показник визначають як відношення якості досліджуваної продукції (Q_дос) до якості еталона (Q_ет):

К = Q_дос / Q_ет

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції представляє собою поєднання диференціального і комплексного методів. Даний метод базується на порівнянні окремих і комплексних показників якості досліджуваного й базового зразків. У цьому випадку одні показники якості (хімічні і технологічні) оцінюють диференціальним методом, а інші (органолептичні) – комплексним. Користуючись змішаним методом, можна судити за якими показниками і наскільки якість оцінювального продукту краща чи гірша від якості стандартного (базового) зразка.

.

-.

31