Завдання для самостійної позааудиторної роботи

А. Теоретичні питання:

1. Дати порівняльну характеристику діалектного поділу української мови К. Михальчука, Ф.Т. Жилка та С.П. Бевзенка.

2. Подайте загальну характеристику складу голосних фонем південно-східних говорів, зіставляючи його зі складом голосних фонем літературної української мови.

3. Подайте загальну характеристику складу голосних фонем карпатської групи говорів південно-західного наріччя, порівняйте її із системою голосних фонем решти південно-західних говорів, визначте їх найхарактерніші відмінності.

4. Подайте характеристику системи голосних фонем північних (поліських) діалектів, визначте найголовніші її відмінності від системи фонем інших українських говорів.

5. Подайте схеми наголошеного і ненаголошеного вокалізму:

а) у південно-східних українських говорах.

б) в основній масі південно-західних говорів;

в) у карпатській групі говорів;

г) у поліських говорах.

6. Дайте порівняльну характеристику відмінювання іменників 1-2 відміни в говорах та літературній мові. З’ясуйте причини розбіжностей у цих системах.

7. Дайте порівняльну характеристику відмінювання іменників 3-4 відміни в говорах та літературній мові. Сформулюйте основні причини відмінностей.

8. Дайте загальну характеристику лексичних відмінностей у говорах української мови. Доберіть приклади до кожного типу лексичних відмінностей.

Б. Робота з художніми творами:

9. Узявши за зразок працю В.В. Кобилянського “Діалект і літературна мова”. – К.: Рад. Школа, 1960. – С. 52-76, проаналізуйте:

а) авторську мову В. Стефаника в одній із його новел (крім наведених у В. Кобилянського),

б) мову персонажів однієї з новел В. Стефаника і зробіть висновки про говіркову належність.

10. Проаналізуйте авторську мову і мову персонажів у творі М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”, визначте відмінності і зробіть висновок про їхню говіркову належність.

11. Проаналізуйте авторську мову і мову персонажів одного з прозових творів І. Франка.

12. Проаналізуйте один із творів М. Матіос з погляду використання діалектизмів.

В. Робота з текстами:

13. Проаналізуйте текст, дайте характеристику наголошеного і ненаголошеного вокалізму, визначте його говіркову належність.

Три не^ед’і′л’і ішли′ ми до ха′ти іс те′йі Ги^eрма′н’ійі / а піс’л’а ц’ійе′йі ж Ги^eрма′н’ійі йа wже прийшла′ / пра′wда похова′лас’я ше м’і′с’ац’ на го^yр’і′ пі′с’л’а цих н’імц’iw / бо ше бра′ли // ше м’і′с’ац’ на го^yр’і′ хова′лас’a / бо wже роби′т’ ми^eн’і′ ни^e мо′жна було′ // йа оста′лас’’ на′че wро′д’і і wже кал’і′ка // у ме′не но′ги wже попідбива′лис’a // йа ж таке′ дві ше й грани′ц’і пи^eрихо′дила ж // т’іка′ли ми / ше попа′ли ми у Бе^ирдичіw // а тут нас н’і′мц’і wлови′ли були / та на′че w ха′ту wт’агли / одну′ wлови′ли // а там на′че н’і′миц’ буw та з’ат’ буw w одно′йі жі′нки // ото пра′wда ми wтікли′ w жи′то / а вона′ йа′кос’ ви′спорснула / по′ки він w ха′ту там wвійшо′w гука′т’ дру′гого / бо wже wро′д’і хот’іw йійі′ застре′лит’ / та вона′ w те жи′то wт’ікла′ // бо wже ми ба′чили / бо так на′че^и би^eри^eсто′к / і ми ба′чили/ шо вона′ си′но б’і′гла / і розпи′н’ана і крича′ла // (Київська обл., Таращанський р-н).

14. З’ясуйте, до якого говору належить наведений текст, визначивши його фонетичні особливості.

1. Йа, ви зна′ие^ите, наwчи′лас’ роспи^eса′ц’ц’а, пе^ича′тними ме^ин’і′ лехко пи^eса′т’, а скоро′пис’с’у ме^ин’і′ ва′жко, і так война′ ц’а не^и дала′, кон’е′шно, мо′же б і ви′wчилас’. Ну, так ст’і′ки^e ж уже′ могу′ росписа′ц’ц’а, могу′ пош’ш’ита′т’, доск’і′л’ки ци′wхри зна′йу, бу′кви вс’і, а учи′ц’ц’а б’і′лше не^и було′ wже часу. Те^ипе′р стара′йус’ д’іте′й учи′т’, а сам’і′ зна′йе^ите, шчо сл’іпи′й, шчо н’іми′й, шчо не^игра′мотний – це одно′ і то′же. До′чка wчиц’ц’а тут на дру′гому ку′рс’і у те′хн’ікумі, а дру′га у тре′т’ій клас хо′де. Тру′дно wчи′ц’ц’а, бага′то уро′к’іw, ну шош, біс тру′днош’ш’іw н’ічо′го не^и прихо′диц’ц’а. Вс’і у′чац’ц’а. Ми у колхо′з’і ро′бимо, ми ро′би^eмо не^и за гро′ш’і, а за трудодн’і. Харашо′, йак цей год получи′ли бага′то за той год ми получи′ли пше^ини′ц’у за кукуру′зу (Луганська обл., Старобільський р-н, с. Чмирівка).

2. Ка′жди госпо′дар йшоw на свойе′ / де пос’і′йаw ж′е^ито / пше^ини′ц’у / жне серпа′ми / йак га′рне / а йак мізе′рне / то ко′си косо′йу // Вйа′жут’ с то′го са′мого жи′та пе^ире^иве′сло і вйа′жут снопи′ / вйа′жут йурко′м / шоб кре′ши було′ і зно′са’т на ку′пу по піwко′пи // Йак пого′да до′бра / то стоіт’ ти′жден’ або дві нид’іл’і / тод’і′ зво′з’ат’ його′ в стyдо′лу / в засторо′нки склада′йут’ і моло′т’ат’ / пові′йут’ / де′хто в зас’і′к / а де′хто до м’і′ста / куму′ на шо тре′ба // (Рівненська обл., Червоноармійський р-н, с. Ситне).

3. Було′ три брати′ – два було′ н’і′би так ус’ц’іви, а йіде′н буw ду′же зло′д’ій вели′кій. Пішли′ вони сибі′ під л;іс і веде′ чолові′к коро′ву, а він ка′же: “Я йі wкраду′, ту коро′ву”. Ка′же: “Аgже ж ти wкраде′ш йіму′ з рук, як він веде′ за мотузо′к?” – А він кa: “wкраду′”. Взяw він побі′ на пере′д, ски′нуw чо′біт заваляw і поки′нуw на доро′зі. Той хлоп веде′ ту коро′ву і ди′вит’ с’і: чо′біт лежи′т іно ті′л’ко йіде′н, і той зава′л’яний. І каже: “Взяw би йа йиго′, але шо я бу′ду роби′ти з йідни′м чо′ботом?”. Взяw йіго і поки′нуw і пішо′w. А він побі′ напере′д і взяw дру′ій ки′нyw на доро′у. Той прийшоw до дру′о то′о чо′бота і кА: “О, w шко′да, жибим буw взяw тамто′й. Взяw хлоп привйаза′w коро′ву до де′рева і верну′w сі по тамто′й чо′біт. Зл′дій прийшо′w, коро′ву взяw тай повіw до л’і′са. (Кол Галичина, Бродський повіт, с. Берлін).

15. Випишіть з тексту діалектні явища і визначте за ними його говіркову належність.

1. І на′шо ті ше д’іти го^удувати, щоб йак ви′ростут та поросхо′д’ац’а, а ти сиди′ сама′ та вигл’а′дай. Вигл’а′дайу, вигл’а′дайу… wже й го′чі прогл’а′д’іла. Ни^eма′ дес’ мо′йі Горпи′нки. Оце wже тре′т’ій год, йак забра′ли w Ги^eрма′н’ійу. То стари′й му′чиwс’а там шти′рі го′ди, а те^ипе′р ше й дити′на. І шо це за на′пас’ц’ така′?.. Коли′с’ писала, шо аш під гангл’ійс’ко^уйу грани′ц’ойу. А те^ипе′р де вона′? Л’у′ц’кі д’і′ти ви^eрта′йуц’а, а на′шої ни^eма′йе. Оце т’і′ки й ра′дос’ц’і, шо Марі′йка прийі′хала. Уже год ві′с’ім ни^e бу′ла wдо′ма. Роска′зуйе,шо набідува′лас’ там…, а це зноw йі′де. Каза′ла, каза′ла – не^и йід’, а вона′ н’е та й н’е. Йа ка′жу, шо ни^e пу′с’ц’у, а вона′ ка′же, шо йак не^и пу′стите, то прийі′дут самі′ заби^eру′т. От і роби′ шо хоч. Тай нака′зуйі^ем йійi′: йід’, де^ити′но, та про′буй мо′же йак у свій край пи^eри^eби^eра′тис’а, і то^убі′ ле′кше бу′де, і нам ле′кше. І год Ма′рц’а wже пйа′ту не^ид’iлу пис’ма′ ни^eма′. Тут же каза′лоc’ бе^и бли′з’ко, а ни^eма′. (Кіровоградська обл.., Підвисіцькій р-н, с. Станіславівка).

2. Шчо типи′р’ за біда′? Хл’іба до′ста, н’ітко′ бо′сый не хо′дит, хыжі′ нові′, кру′гл’і, еле′ктрика, ве′село кажджому, бо не бол′ид го, а аж боли′т, та до′хтору^o сêл’і′, не тр’е′ба йти до Сеwл’у^o′ша w шпіта′л’н’у, бо бо′лниц’а wже йе и w сêл’і′. А мôлôд’? Лиш у^oчи′тис’a! Книшкы′ сво′йі, wс’о рôзумі′йеш, читай шчо хо′чеш та ку′л’ко хо′чеш. Ото′ не таg, ги, быва′ло, при стары′х мад’а′р’іх. Тогды′ не мож бы′ло й поду^o′мати за с’ако′йе. Кой-ем быw малы′й, та дома нас у^oчи′ли читати по-на′шом у^o. Кни′гы бы′ли з Рô′сійі, а джанда′ры, та ноwта′реш, та пуп ун’ійа′ц’кый – бо w І′з’і тогды′ шче бы′ла ун’ійац’ка ци′р’коw – лиш ни′кали, де бы шчôс’ у^oн’у^o′хали. За такі′ кни′гы би′ли, му^o′чили, карова′ли так шчо. W нас до′ма быw стôли′ц’, а w н’о′му, там, де сід’і′лôс’а, бы′ла така′ лад^тчи′нка. Та ту^oды′ сме п’ра′тали оты′ книжкы′, кôй ишôw кôс’ чужы′й до-хы′ж. Ай т’а′шко бы′ло. Таg’ зна′йете аж не з горазду^o′ w Кі′йêві, ку^oй нас вели′ по Хрешча′тику^o (бо йа wт’ік ис фро′нту^o у^o пе′ршуй с’вітôву′й ві′йні у Ро′сійу), та куй-ем уві′д’іw йакы′с’ пу^oсты′й папі′р’, шчого н’ус ві′тер по ву^o′лици, та у′біг-ем из транцпо′рту^o, та за тым паппір’о′м, ги за йакы′вôс’ маннôw, бо буквы′ бы′ли на′ші. А типи′р’ того′ ку′л’ко хоч. У^oже де′ко тому^o й ц’іны′ не зна′йе. (Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Іза).

16. Охарактеризувати лексичні діалектні явища, встановити діалектну належність наведених текстів.

а) Про Іллю Муромця (казка)

ка^|дас' буў И^і|л':а Мура^|вец / ва^|йака та^|ки^і // ву^он / ^|будем ка^|зат / салав^|йа пабе^|ди^іў // ^|кала ш^|л'аху йо^е|го бу^|ло куб^|ло на чати^і|рох дере^|вах // и^і хто ^|й^іеде / ву^он с^|ви^існе и^і у^|би^іў с^|ви^іста^ом // а Л':а Мура^|вец йо^е|го ў^|би^іў // буў ку^он' сала^|веĭ с^|ви^існуў / а ку^он' у^|паў наў^|коленцах // а ву^он йо^|го сха^|пи^іў и^із гн'ез^|да / пуд сед^|ло / у^|з'аў и^і па^|йіехаў // а то бу^|ло йак с^|ви^існе / па^|лопайуце ў галав^|й^іе па^|понки // це ў галав^|й^іе та^|ки^ійе йе / не ві^и|носет ^|си^ілного ^|шуму // Записала 1960 р. Т. В. Назарова від С. І. Зайченка, 81 р., неписьменного.

б) Доброводи Збаразького району (казка)

буў та^|кий пан // і маў йід^|ного ^|сина // і ^|дужи с'і ним ^|т'ішиў // ^|али п’і^|шоў до ворожби^|та // ворож^|бит йо^у|му ^|кажи / шо ^|майиш йід^|ного ^|сина // і той син бу^|де маў д^|вайц'іт' л'іт і йо^|го гр’ім заб^|йе // ну тай той ^|бат'ко ўже ^|м’іс'ц'а ни^|майи // жи^|йе ^|али ^|м’іс'ц'а ни^|майи // і н'іц ни ^|кажи ^|тому ^|си^енови / но бу^|дуйи ди^|кунок / так на^|думаў со^у|б’і // в’ін ска^|заў ^|того й ^|того дн’а / ^|того й ^|того ^|м’іс'ац'а заб^|йе йо^|го гр’ім // і в’ін за^|чаў буду^|вати та^|кий сил'^|ний ди^|кунок / та^|кий ^|такий шо ни з^|нати ўже йа^|кий / с кам’ін'^|ц'іў // ну ^|али ўже прий^|шоў той ден' / та го^|де^ина // і в’ін ^|кажи ^|сину / л'іс' там до того^|во / до ^|того ди^|кунку і там пири^|будиш / там ^|пару го^|дин / там бу^|деш йіў / пиў / там чи^|таў со^|б’і / ли^|жаў / зак той ден' пи^|рейди // ^|али ^|див’іц'і по^|года ^|дужи / х^|марки ^|нав’іт' ніг^|де ни ^|витко / і той т^|рошки пан ^|лекши // ^|думайи си ^|можи ворож^|бит збри^|хаў // а син ^|кажи ^|тату / ^|тату ^|мало ^|в’іри ў ^|теби // і вос'ід^|лайи ко^|н'а і ^|йіди ў ^|поли / по^|йіхаў ў ^|поли / йак за^|чаў гр’ім за г^|ромом ^|би^ети // а той син та^|кий буў ^|в’ірний / шо ^|нав’іт' ни с’і^|даў і ни хо^|ваўс' н'іг^|де / но ^|йіздиў по^|мижи дошч // і розра^|диўс'і і так ^|йіздиў // ^|кажут ті жин^|ц'і / чу^|му наш пан ни схо^|вайис'і // а гр’ім ў^|дариў ў той ди^|кунок / ў^|дома // при^|йіхаў до^|дому // а гр’ім ў^|дариў ў той ди^|кунок // то ше та^|ку ^|б’іл'шу ^|йаму зро^|биў йак той ^|бат'ко ^|викопаў во / о / а в’ін ^|кажи / ^|тату / ^|мало ^|в’іри ў ^|теби / во / той син ^|дужи буў / а то ти^е|во / а ^|бат'ко то хт'іў ў то ^|в'ірити // (значить, обманув той ворожбит?) збри^|хаў той ворож^|бит ^|айа / йаґ^|би буў ^|бат'ко ^|того ^|сина схо^|ваў до ^|того ди^|кунку / буў би за^|биў // ^|але в’ін по^|йіхаў ў ^|поли / і ни бо^|йаўс'і // но п’ід:аўс'і ^|вол'і ^|бож’і і так хо^|диў і так йо^|го / ости^|р’іхс'і так // (Записав 1964 р. А. М. Залеський від М. Г. Залеської, 78 р., малописьменної).

в) Чий Бог старший: чи наш, чи жидівський.

Служи́в оди́н наш хло́пець у жи́да у наймах. Раз вони́ позмага́лись з жи́дом: той ка́же, що на́ш Бог ста́рший, а той ка́же — наш. Ото́ жид і ка́же: „Коли́ хо́чиш призьві́рить, так дава́й ми тебе́ за́мкнимо у на́шу це́ркву: ти тоді́ поба́чиш, що на́ш Бог ста́рший“. — А що́ж, замика́йте. Ну, і замкну́ли його́ на ніч у це́ркву. Чи до́вго він там сиді́в, чи ко́ротко, коли́ се захоті́лось йому́ про се́бе: він, ни до́вго ду́мавши, взяв і нападлю́чив там. Одмика́ють ура́нці жиди́ це́ркву. — Ну, що́ ба́чив? — Та що́ ба́чив: вихо́де ва́ш Бог, а зго́дом і наш. — Дава́й би́ць ця! — Да́вай! — От ва́ш Бог як тьо́пне на́шого — та́к наш і п.....в; а да́лі на́ш Бог як розве́рниць ця та як смальне́ ва́шого — так ва́ш аж ус...ся. Ось хоч подиві́ць ця, коли ни ві́рите. Коли́ туди́, аж там е́-ет (= от-яка) кучугу́ра наве́рнута! Тоді́ жиди́ як дава́й собі́ тим добро́м го́лови масти́ть, як дава́й масти́ть.... Ти́м то вони́, бі́сови жиди́, такі́ й руді́.

(Катеринодар 7 травня 1895 р. Записано мною с переказу козака станицї Павлівської Єйського оддїлу Олександра Юхимовича Півня, 25 лїт, з осьвітою духовного училища).

Г. Виконати запропоновані практичні завдання і вправи.

1. Накреслити на контурній карті ізоглоси рефлексів h у а) південно-західних говорах; б) поліських говорах.

2. Накреслити на контурній карті ареали поширення відмінних закінчень орудного відмінка однини іменників, займенників, прикметників жіночого роду однини.

3. Накреслити на контурній карті ізоглоси поширення залишкових форм двоїни типу дві корові, дві відрі.

4. Запишіть спрощеним варіантом фонетичної транскрипції 10 речень із своєї говірки чи з говірки свого товариша, знайомого.

5. З одного з діалектних словників української мови виберіть 20 діалектних слів і прокоментуйте їх, визначивши тип, різновид цього типу, походження, до якого шару лексики належить.

6. За діалектними словниками (напр., Ващенко В.С. Словник полтавських говорів. – Харків, 1960; Сікорська 3., Шевцова В., Шугова Л. Словник діалектної лексики Луганщини. – К., 2002; Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К., 1974 – Електронний ресурс, режим доступу: www.knlu.kiev.ua) зробити опис і порівняльну характеристику лексико-тематичної групи (на вибір): а) “назви житла”; б) “назви посуду”; в) “назви господарського реманенту”; г) “назви рослин”.

7. Скласти питальник (програму) для збирання лексичного діалектного матеріалу окремої говірки (до 50 питань).

8. Скласти питальник для збирання діалектного морфологічного матеріалу окремої говірки (до 50 питань).

9. Зробити аудіозаписи діалектного мовлення представників Вашої говірки.

10. Затранскрибувати додані аудіозаписи.

Вправа 1. З'ясуйте, чим відмінні наведені відмінкові форми іменників від форм літературної мови і чим викликана поява таких форм в українських діалектах. Встановіть, до яких говорів належать наведені словоформи.

Знанє, житє (наз.-зн. одн.), до церкве (род.одн.), землє, земліе, ногі, мухі, воли души, земли, плем'ю, ділови, братови, селови, мирови, у конціе, на месяци, на кінци (дав.-місц.одн.), горой, горов, гороў, гором, душою, земльою, (ор.одн.), земльо, дольо (кл.одн.), волув, грошии, приятель, приятелюв, приятелей, печів, матерів, волостий (род.мн.), курима, грудима, з чаши, синми, грошми, печатми, матерми, (ор.мн.), пасти корови (зн.мн.), дві вікні, дві корові.

Вправа 2. Зробіть аналіз наведених форм особових, зворотного та вказівних займенників:

1) мен’і, мин’і, ме^ин'і, м’ін’і, тоб’і, то^yб’і, ту°б’і, туб’і (дав. одн.), за його, за н'ого (род. одн.); з нейу, з йе^/йу (орудн. одн.) (полтавські говори) ;

2) (дайте) ми, ти, си (дав. одн.), н’а, т’а, с’а, н’е, т’е, с’е (знах. одн.); мноw, тобоw, собоw, мном, тобом, собом (орудн. одн.); го, до него (род. одн.); му, йі, йійі (дав. одн.); на йу, на н'у (знах. одн.); з н’оw, неw, ниw, н’ом (ор. одн.); на н’i та iн. (південно-західні діалекти);

3) к йіму (дав. одн.), на йому, на йуой (північні діалекти).

4) цей, оцей, сей, ц'а, оц'а, це, оце, се, цейе, (наз. одн.); тійейі, тійі, тойі, тейі (род. одн.), тійейу, тойу, тійу та ін. (полтавські говори);

5) сей, с’а (са, с’е), сес’а, се, сесе, сейе, той, та, тота, то (те), тото; с’і, ті, тоті (наз. відм.); тойі тейі (род. одн.), ті, на ті (дав.-місц. одн.), тойу, тоw, том, тейу (орудн. одн.) (наддністрянські та південноволинські го­вори) ;

6) тот, тота, тоте, тоті, тамтой, тамта, тамте (наз. відм.) (західа Дрогобиччина);

7) тот, тота, тото, сес', сес'а, сесе, тоты, тоті, сес'і (наз. відм.); тойі, той, туй, се'йі (род. одн.), туй, тый, с’ій, с'уй, на с'уй, на туй, на тый (дав.-місц. одн.), тоw, тиw, том, сеw, сиw, c’ow (орудн. одн.) (карпатськi говори);

8) ти, тайа, с'айа, тeйе, сейе, тыйе (наз. відн.) (північні діалекти).

Вправа 3. Поясніть займенникові форми.

1. Одного тя маю (Ю.Федькович); 2. Може, важко її (С.Руданський); 3. Яка ж тота полонина по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села! (М.Коцюбинський); 4. Наш Федір зробив си таку файну фльояру (М. Коцюбинський); 5. Посадив над нев рутечку (М.Шашкевич); 6. І братіку мому на струнах шовкових заграю (Ю.Федькович); 7. Нема, нема єї кому врубати дрівець (Ю. Федькович); 8. Багач сіє, багач воре, кукіль сі му родить (Коломийки); 9. Чогось єму так стало (В. Стефаник); 10. Дайте ми два леви на відробіток (В. Стефаник); 11. Не дайсь, красо, тому взяти, хто ти хоче світ зв’язати (І. Франко); 12. Що пан про ню розказує (А. Свидницький); 13 Положила на ню усі сили свої (В. Самійленко); Не так тії вороги, як добрії люди (Т. Шевченко).; Єсть ім’я жіноче, м’яке і ясне; В йому і любов, і журба, і надія; Воно як зітхання бринить весняне: Марія (М. Рильський).

Вправа 4. З'ясуйте, які діалектні або архаїчні форми представлені в наведених уривках з творів українських письменників.

1. Хто долі кориться, хто далі не йде, хто прапор і зброю в безсиллі кладе, хто світло міняє на темряву ночі і крила орлині спокійно волоче, хто, вранці родившись, удень одцвіта, хто ворога злого укліном віта, – той краще не бачив би світу ясного, не тьмарив би дня і не ганьбив нікого (Олександр Олесь). 2. Народ єсть тая родима скала, на око холодна і пасивна, але во внутрі її дрімають іскри великого огню (І. Франко). 3. Одним махом сімох побивахом (Н.тв.). 4. Наум став над Настею, вп'ять гірко заплакав та й кае (Г. Квітка-Основ'яненко). 5. Ви – месники тепер за них, ви месники єсте (М. Бажан). 6. Так спить орел, – і враз, розкривши очі, Угледе світ, красу і простір голуби, І легко з скель спорхне… (Олександр Олесь). 7. Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, та вражою злою кров'ю волю окропіте (Т. Шевченко). 8. Постаємося в три рядочки на ганку, Та будемо білий камінь лупати, Чей би сьмо могли молоду Марусю пуймати (Нар. тв.). 9. Зозуленько сива, де будеш кукала? (Нар. тв.). 10. Бо би мі дари заслати, Кому ся я мам дістати. Достала би-м ся старому, Не мило серцю мойому. Достала би-м ся младому, Юж любо серцю мойому (Нар. тв.). 11. Гуляв ем през літо, мав ем хлопця за то, Буду і през зиму, буду мав дівчину (Нар. тв.).

Вправа 5. Поясніть походження діалектних форм дієслів.

Печи, стричи, бічи (інфінітив, півд.-зах.); водит, копат, ходит, (інфінітив, північні говори); ходю, крутю, носю, летю, будю, сижу, хожу (слобож., полт.); слухаш, читаш, знаш, маш (наддністр.); несе, несеть, ходе, робе, носе, дума, слуха (полт.); мемо ходити, му робити, меш істи, мете іти (гуцул.); буду робив, будимо читали, буду знав, будут кричали (наддністр.); ходивєс, робивєс, ходивем, ходилась, ходилам, ходилисмо, ходили були, найшли били, бив порубав, ходилисте (південно-західні гов.).

Вправа 6. Прокоментуйте синтаксичні конструкції в наведених нижче прикладах. Визначте говіркову належність:

пасу коні, пасу корови, погнали вівці; пасу коней, пасу корів, погнали овець; занедужала у мене жінка, занедужала моя жінка; болить у мене рука, сталась мені пригодонька велика; журитися за сином, по матінці тужити; пішла в ліс по оріхи, пішли до дохтор'а, по гриби ходила, ішли баби за грибами, піду по воду, біжи за водою, поїхати в ліс, поїхати до лісу, пішла в поле, пішла на поле; через год, через неділю, син приїде через тиждень, син приїде за тиждень, мати за рік дочки не пізнала; коло лісу, біля лісу; після обіду, після дощу, по обіді; побіг дорогою, побіг по дорозі; буду його дітям ма­тір'ю, буду його дітям мати, буду його дітям за матір; його бригадиром поставили, його за бригадира поставили, його на бригадира поставили; його грім убив, його громом убило, його громом убито; дівчина, що пасе гуси; дівчина, яка пасе гуси; дівчина, котра пасе гуси; вона просить, щоб батько хату їм дав (полтавські говори).

Д. Написати реферат на тему:

1. Фонетичні, граматичні і лексичні особливості говорів поліського (північного) наріччя.

2. Фонетичні, граматичні і лексичні особливості волинсько-подільської групи говорів.

3. Фонетичні, граматичні і лексичні особливості галицько-буковинської групи говорів.

4. Фонетичні, граматичні і лексичні особливості карпатських говорів.

5. Фонетичні, граматичні і лексичні особливості говорів південно-східного наріччя.

6. Термінологічна лексика в окремих групах говорів.

7. Діалектне варіювання у фразеології.

Обсяг реферату – 8-10 друкованих сторінок з використанням не менше 5 джерел.

8. Класифікація українських діалектів А.Ю. Кримського, М.О. Максимовича, О.І. Соболевського (спільні й відмінні риси).

9. Внесок В.М. Ганцова у розвиток української діалектології.

10. Сучасні напрямки діалектологічних досліджень в українській діалектології.