4.Облік грошових коштів на поточному рахунку

Через поточний рахунок в установі банку підпри­ємство може здійснювати усі свої розрахункові операції. Проте залежно від тих чи інших умов домовленостей можна користуватися іншими рахунками, що взаємопов'язано з формами безготівкових розрахунків (рис. 4).

Рис. 4 Форми розрахунків на поточному та інших рахунках у банку

Отже, поточний рахунок є основним розрахунковим рахунком, через який здійснюється основна маса розрахункових операцій.

Документальне оформлення розрахункових операцій на поточному рахунку

Для будь-якого внесення готівки на поточний рахунок склада­ється Оголошення на внесення готівки в банк. Це документ, що містить у собі три складові: Квитанцію, Ордер та Оголошення. У всіх трьох час­тинах мають бути однакові реквізити: дата, № рахунку, сума числом та словами, підстава внесення, через кого.

Вносячи готівку, касир банку перераховує гроші, робить відмітку в усіх трьох документах і видає на руки вкладникові Квитанцію, яка прикріплюється до касових документів на підприємстві як ствердний документ про здачу готівки з каси підприємства в банк.

Ордер через деякий час разом із Витягом банку також видається на руки підприємству. Цей документ засвідчує, що вказана сума за­рахована на поточний рахунок власника, у бухгалтерії підприємства його прикріплюють до банківських документів. А саме Оголошення залишається в установі банку.

Таким чином, під час будь-якого внесення готівки на поточний рахунок складається один документ, у відповідній графі проставляється призначення та ім'я вкладника.

Інші надходження на поточний рахунок здійснюються за допомо­гою розрахунково-платіжнихдокументів, що визначені самими форма­ми розрахунків.

Платіжне доручення — розрахунково-платіжний документ, у якому власник рахунку доручає своїй установі банку перерахувати одержувачеві коштів указану суму.

Розрахунки платіжним дорученням («платіжкою») — одна з най­поширеніших форм розрахунків, за допомогою якої підприємства спла­чують суми за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, одержані послуги; проводять передоплати чи авансові платежі; спла­чують податки та внески в позабюджетні фонди тощо.

Залежно від виду платежу кожне платіжне доручення складається на підставі відповідного документа (рис. 5).

Таким чином, для складання платіжного доручення має бути документ, що засвідчує факт чи намір здійснення розрахункової опера­ції, в якому є необхідні реквізити для складання платіжки.

Рис. 5 . Документи, що є підставою для складання платіжного доручення

На основі чітко заповненого платіжного доручення банк знімає відповідні суми з поточного рахунку та перераховує їх на рахунки отримувачів.

Платіжна вимога-доручення платника коштів практично є тим самим платіжним дорученням. Верхню частину цього документа — вимогу складає постачальник, а покупець за погодження на цю опера­цію здійснює оплату.

Підставою для списання коштів з поточного рахунку можуть бути ще векселі, щодо яких настав термін погашення.

Таким чином, на підставі перелічених розрахунково-платіжних документів на поточному рахунку відбувається рух грошових коштів. Банк систематично повідомляє свого клієнта про зміни на рахунку та залишок коштів у спеціальному документі — Витягу (Виписці) банку, який разом із первинними документами, на підставі яких здійснювалися оплати чи одержання коштів, видається власникові рахунку. Періодич­ність одержання витягів із банку залежить від суми та частоти оборотів на поточному рахунку, проте станом на останню дату місяця він є обов'язковим, оскільки важливо, щоб залишок на рахунку за даними банку та обліковими даними на підприємстві був однаковим.

У бухгалтерії підприємства витяги разом із перевіреними первин­ними документами складають у хронологічній послідовності (кінцевий залишок останнього має збігатися з початковим залишком наступного).