6 Термінологічний словник з „Історії економіки та економічної думки”

Алод — індивідуальна приватна спадкова власність на землю, що вільно відчужувалася, повністю незалежне спадкове володіння землею.

Беналітет — монопольне володіння феодалів господарськими будівлями.

Бенефіцій — земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом (королем) в пожиттєве користування васалам за умови несення військової або адміністративної служби.

Ганза— торговий союз міст Балтійського та Північного морів на чолі з містом Любеком у XII—XVI ст. Офіційно оформлений у 1556 p., формально існував до 1669 p. Назва з'явилась у 1267 p. в англійській королівськійграмоті. Членами Ганзи в різний час були близько 200 великих та малих міст, розташованих в основному в басейні Північного та Балтійського морів.

Гранична корисність – додаткова корисність, яку одержує споживач від додаткової одиниці блага.

Дани́на — вид податку, відомий в Середньовічній Європі.

Девальвація – зниження курсу національної чи міжнародної (регіональної) валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць.

Домен — земля, на якій велося господарство землевласників.

Закупи — залежні люди в Київській Русі, які брали у феодала в борг позику (купу) і зобов'язані були відробити її.

Залізний шлях — сухопутний торговий шлях, що з'єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і країнами Сходу.

Інституціоналізм – один з напрямів сучасної економічної думки, який сформувався в першій третині XX ст. як альтернатива неокласичному напряму.

Капітулярій — закони і розпорядження франкських королів з династії Каролінгів.

Колон — вільний дрібний землероб у Римській імперії у І—II ст. н. е.

Колонат – форма виробничих відносин між колонами і землевласниками в Римській імперії, Візантії за часів раннього середньовіччя.

Комендація — подібний до патронату інститут особистої залежності, коли селяни потрапляли під покровительство короля, світського чи духовного феодала.

Концерн – багатогалузева корпорація, яка має централізоване керівництво.

Кріпосне право — система права у Середньовіччі, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина-кріпака.

Латифундія – назва великих земельних володінь, маєтків у деяких країнах.

Левант – загальна назва країн східного узбережжя Середземного моря, Близького Сходу. Уживали до початку XX ст.

Лен — бенефіцій, що передався у спадок.

Магдебурзьке право — система міського самоуправління у середні віки.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці та вільнонайманій робочій силі.

Метрополія –у Стародавній Греції – назва міста-держави (поліса) щодо заснованих ним в інших землях поселень.

Мультиплікатор – множник; поняття, що використовується в економічній теорії для характеристики й визначення різноманітних взаємозв'язків, де є мультиплікаційний ефект.

Патронат — 1) за часів Римської республіки — добровільна віддача громадян у покровительство великим землевласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя — система залежності невеликих власників.

Прекарій — умовне землеволодіння, коли земля отримувалася на строк, визначений її власником.

Протекціонізм – політика, що спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції через пряме або непряме обмеження імпорту товарів.

Рядовичі — залежне населення в Київській Русі, яке слугувало князю договором (рядом).

Сервітут – обмежене право користування чужою власністю, головним чином – землею.

Соляний шлях — сухопутний торговий шлях, що з'єднував Київську Русь з узбережжям Чорного моря.

Феод – спадкове землеволодіння в Західній Європі у Середніх віках.

Феодал – за феодалізму – представник панівного класу, власник феоду.

Фритредерство – напрям в економічній теорії та політиці. Основні принципи – вимога вільної торгівлі та невтручання держави в економічне життя країни.

Холопи – раби в Київській Русі у ІХ-ХІ ст.

Хрематистика – термін, який застосував Арістотель для позначення неприродної сфери діяльності людей (уміння наживати багатство, робити гроші за допомогою великих торгових угод і лихварських операцій).

Челядь — раби в Київській Русі у IX—XI ст. (холопи).

Чинш — фіксована плата в грошовій або натуральній формі за користування земельним наділом.