Зоотехнічні вимоги до води для поїння тварин
Вода необхідна для переварювання й засвоєння корму. Продукти розпаду речовин виводяться з організму із сечею й тому встановлене, що без корму тварини можуть прожити близько 30 діб, а без води - не більш 6...8 діб, причому високопродуктивні тварини більш вимогливі до води, ніж низькопродуктивні.
Тварини повинні одержувати воду без обмежень, оскільки при її недоліку в них порушується травлення й сповільнює усмоктування живильних речовин у кров, погіршується здоров'я й знижується продуктивність. При втраті організмом тварину 20 % води наступає смерть. Отже, забезпечення водою - одне з головних умов нормальної фізіологічної діяльності розвитку тварину.
Рис. 4.3 - Водопроводи:
а - з прохідним резервуаром; б - з контр-резервуаром; в - комбіновані; Н.С. - насосна станція; В.Б. - водонапірна башта
Рис. 4.4 - Схеми водопровідних мереж:
а - тупикова; б - кільцева; в - комбінована
Вода, використовувана для поїння тварин, повинна задовольняти вимогам, пропонованим до питної води. Вона повинна бути прозорою, безбарвною, без сторонніх включень і присмаку, приємною на смак, вільною від продуктів гниття органічних речовин, шкідливих хімічних домішок і патогенних мікроорганізмів.
Безпека води в епідемічному відношенні характеризується загальним числом мікроорганізмів і числом бактерій групи кишкової палички. Перше не повинне перевищувати 100 в 1 мм3 води, друге (колііндекс) - 3 в 1 л води. У воді не повинно знаходитись помітних неозброєним оком водних організмів. Прозорість води, що залежить від кількості зважених у ній речовин органічного й мінерального походження, вважають задовільної, якщо через її шар товщиною 30 см можна розрізняти друковані літери.
Відкриті водойми здатні самоочищатися в результаті, що відбуваються в них механічних, хімічних і біологічних процесів. Сторонні домішки поступово осаджуються на дно, а органічні речовини під дією розчиненого кисню піддаються окисненню. Очищення води відбувається й під впливом сонячних променів. При сильному забрудненні водойм їх природнього самоочищення недостатньо, тому застосовують штучне очищення.
6 Класифікація автопоїлок
Автопоїлка являє собою спеціальне автоматично діюче обладнання (прилад), за допомогою якого тварини й птах самостійно без участі людини одержують із водопроводу необхідну для поїння воду в будь-який час доби й у потрібній кількості.
Для поїння тварин використовують поїлки різних конструкцій, що обумовлене відмінністю видів тварин, способів їх утримання й пошуком раціонального обладнання, що найбільше повно відповідають пропонованим до них техніко-економічним вимогам.
Поїлки поділяють на індивідуальні й групові. Індивідуальні поїлки застосовують головним чином на фермах великої рогатої худоби із прив'язним утриманням і на свинофермах при утриманні свиней в окремих верстатах. У всіх інших випадках використовують групові поїлки.
За принципом дії поїлки поділяють на клапанні й вакуумні, а клапанні, у свою чергу, - на педальні й поплавкові.
Автопоїлки повинні забезпечити поголів'я, що обслуговується необхідною кількістю чистої води, температура якої повинна бути близька до температури повітря в приміщенні для тварин і птаха. Тип і число автопоїлок вибирають у відповідності зі способом утримання видом тварин (птаха) і технічними характеристиками поїлок. Виходячи із зоотехнічних норм розміру фронту поїння й чисельності, що обслуговується поголів'я, визначають необхідну довжину групових поїлок.