3.2. Практичні питання:

1. Визначити місцеві (ортопедичні) фактори виникнення гінгівіту та локалізованого пародонтита.

2. Провести обстеження хворих із захворюваннями тканин пародонта:

• Зібрати анамнез

• Провести огляд

• Дати індексну оцінку стану тканин пародонта

• Вміти провести і дати інтерпрритацію даних функціональних методів дослідження пародонта;

• Вміти оцінити рентгенологічні дослідження тканин пародонта

• Отримати окклюзіограмму

3. Заповнити одонтопародонтограму

4. Тимчасове шинування, відпрацювання лігатурного зв’язування на моделях.

5. Намітити план лікування.

4. Задачі для самостійної роботи та самоконтролю:

Хворий Н., 54 р., хворіє на цукровий діабет протягом 3-х років. Зубна формула:

7654321	1234567
0054321	12340008

Об’єктивно: ясенні сосочки обох щелеп помірно гіперемовані, набряклі, зціанотичним відтінком, помірно кровоточать при зондуванні. Над – і під’ясенні зубні відкладення у незначній кількості. Глибина пародонтальних кишень 3-5 мм. Рецесія ясен 1-2 мм. Рухомість 11,12,21,22,31,41 зубів ІІ , інших – І –ого ступеня.

1. Встановіть попередні діагноз.

2. Яке додаткове обстеження необхідно провести?

3. Складіть план ортопедичного лікування.

Відповіді:

1. А) Основний:

• етіологічний: втрата зубів внаслідок ускладненого карієсу;

• анатомічний: дефект зубного ряда нижньої щелепи, ІІ клас, І підклас за Кеннеді.

• функціональний: втрата жувальної ефективності 42%.

Б) Ускладнення: генералізованим пародонтит, І-ІІ ступеню, хронічний перебіг.

В) Супутні: цукровий діабет.

2. Рентген-дослідження - ортопантомографія;

• отримати оклюдограму;

• заповнити одонтопародонтограму за Курляндським.

3. 1) вибіркове пришліфовування зубів.

2) тимчасове шинування;

3) тимчасове протезування нижньої щелепи.

4) постійне шинування – протезування.

5. Еталони відповідей :

Для генералізованого пародонтиту характерні такі ознаки: симптоматичний гінгівіт, пародонтальні кишені, травматична оклюзія, резорбція альвеолярної кістки (симптомокомп-лекс за І.Г. Лукомським).

Клінічні особливості генералізованого пародонтиту, глибина розповсюдження патоло­гічного процесу, характер, перебіг залежать від загального стану організму, його реактивно­сті. Розрізняють хронічний та загострений перебіг генералізованого пародонтита. В залежно­сті від глибини пародонтальних кишень, ступеню резорбції альвеолярної кістки, рухомості

зубів виділяють початкову, I, II, III ступені розвитку захворювання.

Клінічно генералізований пародонтит І ступеню з хронічним перебігом характеризується хроніч­ним симптоматичним гінгівітом (катаральним, гіпертрофічним, виразковим), з помірним вмістом серозного або серозно-гнійного ексудату у пародонтальних кишенях. Гігієнічний індекс Федорова-Володкіної та індекс РАМ вище норм. Проба Писарева-Шіллера позитивна. Рентгенологічно визначається помірна резорбція альвеолярної кістки в збережених міжзуб­них перетинках. Слабо виражені прояви остеопорозу, періодонтальна щілина незначно роз­ширена. Рухомість зубів відповідає ступеню резорбції альвеолярної кістки.

Для генералізованого пародонтиту II ступеню з хронічним перебігом характерні ката­ральний або гіпертрофічний гінгівіт I-ІІ ступеню, пародонтальні кишені глибиною 3-6 мм з серозним або серозно-гнійним екссудатом, травматична оклюзія, рухомість зубів I-ІІ ступе­ню.

При хронічному перебігу генералізованого пародонтиту III ступеню клінічно визначається дифузний катаральний, гіпертрофічний гінгівіт, пародонтальні кишені глибиною до 6-8мм з помірною серозно-гнійною ексудацією, патологічна рухомість зубів ІІ-ІII ступеню, ви­ражена травматична оклюзія. Рентгенологічно визначається горизонтальна резорбція міжальвеолярних перегородок до 2/3 довжини кореня або повне їх розсмоктування.,значно ви­ражений остеопороз альвеолярної кістки.

При пониженій реактивності організму, супутніх загальних захворюваннях та приєд­нанні вторинної інфекції, запальний процес при генералізованому пародонтиті загострюєть­ся.

Загострений пародонтит П ступеню характеризується загостренням перебігу катараль­ного, гіпертрофічного або виразкового гінгівіту, пародонтальними кишенями до 4-6 мм, ряс­ними грануляціями та гнійним вмістом у пародонтальних кишенях, поодинокими або мно­жинними абсцесами. Рухомість зубів II—III ступеню.

На рентгенограмі відмічається нерівномірна резорбція альвеолярної кістки на 1/2 висо­ти міжзубних перегородок, у збереженій частині-дифузний остеопороз. Є поодинокі або чи­слені кісткові кишені.

Загострений пародонтит III ступеню супроводжується загостренням симптоматичного гінгівіту, значним гноєвиділенням з пародонтальних кишень, глибина яких більша, ніж 6 мм, значною рухомістю зубів ( III ступінь), їх зміщенням, різко виявленою травматичною оклюзіею, появою поодиноких або численних абсцесів.

Ренгенологічно відмічається вертикальна резорбція альвеолярної кістки в межах 2\3 ви­соти міжзубних перегородок, дифузний остеопороз. При наявності абсцесів утворюються глибокі кісткові лакуни та вогнища остеолізису.

Вирішальне значення у диференційній діагностиці має рентгенологічне дослідження. При самостійному гінгівіті рентгенологічно в альвеолярної кістці змін не спостерігається. Тільки при тривалому перебігу гінгівіту можливо виявити остеопороз верхівки міжальвеоля-рної кісткової перегородки, іноді розширення періодонтальної щілини біля шийок зубів. Ці зміни в альвеолярної кістці запального характеру і після усунення подразників, носять зворо­тній характер. Для пародонтиту характерні деструкція та резорбція кортикального шару між­зубної перетинки альвеолярної кістки.

У клінічній практиці захворювання пародонта ізольовано спостерігається рідко. Як правило, вони сполучаються з іншою патологією, що вимагає лікування. Найчастіше пародонтит ускладнюється:

1. Частковою втратою зубів

2. Травматичною артикуляцією

3. Нерівномірністю сил зубних рядів

4. Прямим травматичним вузлом

5. Відбитим травматичним вузлом

б. М'язово-суглобовою дисфункцією.

Загальні принципи лікування патології пародонта з вищевказаними ускладненнями.

Захворювання пародонта, ускладнені частковою втратою зубів

При порушенні цілісності зубних рядів лікування полягає в:

1. Функціональній перебудові антагонуючих зубних рядів

2. Вирівнюванні силових співвідношень між функціонально орієнтованими групами зубів або зубними рядами

3. Відновлення висоти прикусу

4. Відновленні цілісності зубних рядів шинуючими конструкціями.

Захворювання пародонта, ускладнені травматичною артикуляцією

У цьому випадку лікування полягає в:

1. Вибірковому пришліфовуванні зубів

2. Створення збалансованої оклюзії й артикуляції

3. Шинування зустрічними блоками, з видом стабілізації, що забезпечують зміцнення зубів і безтравматичного їх змикання.