5. Еталони відповідей.

Шинування зубів. Шинування засноване на наступних біомеханічних принципах:

1 Шина, укріплена на зубах, внаслідок своєї твердості обмежує ступінь їх рухливості. Зуби можуть робити рухи лише разом із шиною й в одному з нею напрямку. Як правило, амплітуда коливань шини набагато менше коливання окремих зубів. Зменшення патологічної рухливості зубів сприятливо позначається на хворому пародонту.

2. Шинуюча конструкція, поєднуючи в блок усі передні або всі бічні зуби, розвантажує їхній пародонт при відкушуванні або розжовуванні їжі. Цей ефект зростає у зв'язку зі збільшенням кількості шинуючих зубів.

3. Навантаження в шинуючому блоці, насамперед, сприймається зубами, що мають меншу патологічну рухливість. Вони, таким чином, розвантажують зуби з більш ураженим пародонтом. Звідси випливає практичний висновок, що в шинуючий блок слід включати як більш, так і менш стійкі зуби. У передньому відділі зубної дуги такими зубами найчастіше є ікла.

4. Зуби розташовані по дузі, кривизна якої найбільш виражена в передньому відділі. Із цієї причини рух зубів у язично-щічному і щічно-язичному напрямках відбуваються в пересічних площинах, а шинуючий блок, що поєднує їх, перетворюється у тверду систему.

5. Шинуюча конструкція, розташована по дузі, більш стійка до дії зовнішніх сил, чим шина, розташована лінійно. Останні два принципи припускають, що для посилення дії шини, розташованої, наприклад, на бічних зубах, її слід подовжити, включивши в неї передні зуби й додавши їй таким чином, аркообразную форму.

6.При лінійнім розташуванні шини, коли всі зуби мають рухливість І-ІІ ступеня, можливе коливання її в бічних напрямках. Для нейтралізації трансверзальних коливань шину слід з'єднати з подібною, але розташованою на протилежній стороні (поперечна парасагітальна стабілізація). Це можна зробити за допомогою дугового протеза.

Вимоги до шин

Щоб краще виконувати свою роль лікувального апарата, шина повинна:

1. Створювати міцний блок із групи зубів, обмежуючи їх рух в трьох напрямках: вертикальному, вестибулярному й мезіодистальному

2. Бути твердою й міцно фіксованою на зубах

3. Не подразнювати маргінального пародонта

4. Не перешкоджати медикаментозній і хірургічній терапії десневої кишені

5. Не мати ретенційних пунктів для затримання їжі

б. Не створювати своєю оклюзійною поверхнею блокувальних моментів

руху нижньої щелепи

7. Не порушувати мови хворого

8. Не викликати грубих порушень зовнішнього вигляду хворого

9. Виготовлення шини не повинне бути пов'язане з видаленням великого шару твердих тканин коронок зуба

10.простота виготовлення.

Види шинування й класифікація шин.

Розрізняють тимчасове й постійне шинування

Класифікація шин 1. По тривалості дії: -тимчасові шини -постійні шини 2. По способу кріплення: -знімні шини -незнімні шини Шинування природніх зубів досягають за допомогою тимчасових і постійних шинуючих апаратів, які можуть бути знімними й незнімними.

При визначенні показань до шинування й вибору конструкції шини або шиниючого зубного протеза слід ураховувати:

• стан тканин пародонта шинуючих зубів і їх антагоністів

• ступінь їх рухливості

* топографію й величину дефекту зубного ряду

* естетичні фактори.

Тимчасове шинування.

Тимчасові шини застосовують на невеликий строк (тимчасово), а потім їх видаляють. Залежно від цілей, які переслідують цим видом шинування, час користування шинами може становити від декількох тижнів до місяців.

Тимчасове шинування проводять для:

1.іммобілізації зубів під час терапевтичного й хірургічного лікування, що поліпшує умови для загоєння тканин і закріплення ефекту лікування

2.збереження зубів, що залишилися, у період підготовки порожнини до протезування. Із цією метою в якості тимчасової шини можуть бути використані так звані безпосередні (іммедіат-протези), які застосовують при множиннім видаленні зубів.

Безпосереднє протезування при патології пародонта дозволяє:

• зберегти висоту прикусу

• уникнути перевантаження пародонта збережених природніх зубів

-забезпечити соціальну активність хворому й сприятливі умови для адаптації ( у тому числі фонетичної) до виготовлення постійного зубного протеза (або шини-протеза).

Показаннями до виготовлення іммедіат-протезів у хворих із захворюваннями пародонта вважають:

-видалення передніх зубів

-видалення зубів, що фіксують висоту прикуса

-резекція альвеолярної дуги щелепи. Також здійснюємо іммедіат-протезування при видаленні великої кількості зубів (трьох і більш), що сприяє своєчасній зупинці луночкової кровотечі й повноцінному утворенню кров'яного згустка, а також його захисту від несприятливих факторів порожнини рота.

3. Застосовують також після ортодонтического лікування, тобто в якості ретенційних апаратів

При розвинених стадіях пародонтита й великої рухливості зубів вибіркове пришліфовування краще проводити після накладення тимчасової шини. Тимчасове шинування показане в розвиненій стадії генералізованного й локалізованого пародонтита, особливо при нерівномірному перебігу процесу й рухливості зубів різному ступеня. Тимчасові шини застосовують протягом усього періоду комплексного лікування, до моменту накладення постійної шинируючої конструкції.

На першому етапі лікування тимчасове шинування відіграє провідну роль, тому що дозволяє зняти із тканин пародонта фактор, що травмує, функції жування й шкідлива дія патологічної рухливості зубів. Без усунення факторів, що травмують, і створення спокою ураженим тканинам пародонта неможливо одержати надійні результати лікування. Тимчасове шинування дозволяє правильно розв'язати питання про збереження або видалення рухливих зубів. Ступінь запального й дистрофічного процесів у пародонті і ступінь рухливості зубів є основними критеріями при визначенні показань до збереження або видалення зубів при захворюваннях пародонта. У практиці факторові рухливості зубів приділяється перше місце. Ступінь рухливості зубів залежить від ступеня запальних явищ і фактора перевантаження. Зняття запальних процесів може привести до значного зменшення рухливості зубів. Тому розв'язок питання про видалення зубів повинне бути відкладене до з'ясування змін у ступені рухливості після зняття запальних явищ і перевантаження.

Абсолютним показанням до видалення зубів є:

1. Резорбція лунки більш ¾ і рухливість III ступеню

2. При II ступеню:

- якщо тимчасове шинування й симптоматичне лікування не дали результатів

- при підозрі на хроніосепсис, особливо в похилому віці й ослабленому організмі

- якщо зуб не представляє цінності для шинування, має зміни в периапікальних тканинах.

Найбільш зручною для тимчасового шинування виявилася кругова (вестибулооральна) шини із пластмаси. Вони покривають тільки частину вестибулярної поверхні зуба, не заважають змиканню антагоністів і не відтискують ясневий край. Однієї з таких є шина Novotna. Ця шина може бути приготовлена зі швидко полімеризуючої пластмаси одномоментно. Шина у вигляді смужки товщиною 1мм покриває 1/3 язичної поверхні. Зі сторони присінка рота видні тільки невеликі виступи.

Шину виготовляють у такий спосіб: у міжзубні проміжки вдавлюють із язичної сторони штифти з підігрітої гуттаперчі або воску. Таким чином, покривають ясневі сосочки і ясна з язичної сторони. Потім видаляють екскаватором це тимчасове заповнення з верхніх 2/3 язичної поверхні зубів і верхньої половини міжзубних проміжків. Після обробки спиртом і просушки зубів накладають із язичної сторони швидко пилимеризующуюся масу таким чином, щоб її частина пройшла між зубами на вестибулярну сторону. На пластмасу накладають целофанову смужку й фіксують її валиком з лігніну, який сам хворий притискає до зубів. По вестибулярній стороні також накладають смужку із целофану, але не притискають її. Після полімеризації пластмаси видаляють воскові штифти, відповідно обробляють шину, стоншують її й полірують. Якщо шина виготовлена із прозорого акрилу або, ще краще, з акрилу кольору зубів, то вона майже непомітна й естетична.

Постійне шинування

Постійні шини застосовують як лікувальні апарати для іммобілізації зубів на тривалий час. Вони діляться на знімні й незнімні.

Показання до застосування знімних шин:

-горизонтальна рухливість зубів з відсутністю або наявністю дефекту в зубному ряді, з відносно рівномірною резорбцією альвеол у межах половини й більш, якщо немає вертикальної рухливості й силові співвідношення пародонта антагонуючих зубів перебувають у динамічній рівновазі.

-дистально необмежені дефекти й дефекти, які по своїй величині не можуть бути усунуті незнімними шинуючими протезами

- знімні конструкції можуть сполучатися з незнімними протезами при стабілізації групи зубів або сполучень їх з конструкціями по Румпелю.

До знімних шин належать:

-шини із багатоланковими кламерами

-шини з литою металевою капою на передні зуби

-суцільнолита шина на весь зубний ряд з дугою, окклюзійними накладками.

Показання до застосування незнімних шин:

-необхідність шинування певної групи зубів

-усунення патологічної рухливості в трьох напрямках

-створення блоків з певних груп здоровіших зубів для зрівноважування силових співвідношень витривалості пародонта антагонуючих їх зубів.

До незнімних шин ставляться:

• коронкові шини

• ковпачкові шини

• балкові шини

• інтрадентальні шини

• парапульпарні шини

• куксові шини

- шинуючі адгезивні конструкції.

Шини для постійної стабілізації рухливих зубів можуть бути підрозділені в такий спосіб:

1.Шини для фронтальних зубів верхньої й нижньої щелепи (фронтальна стабілізація)

2.Шини для жувальних зубів однієї сторони щелепи (сагітальна стабілізація)

З.Шини для обох груп жувальних зубів однієї щелепи (парасагітальна стабілізація)

4.Шини для фронтальних і жувальних зубів однієї сторони щелепи (фронтально-сагиттальная стабілізація)

5.Шини для всього зубного ряду однієї щелепи (стабілізація по дузі).

Фронтальна й сагітальна стабілізація показані, коли пародонт функціонально-орієнтованої групи зубів у стані вчинити опір антагоністам, рівний половині їх сили. Бажане, щоб коефіцієнт витривалості зубів, що володіють резервними силами був у два рази більше суми коефіцієнтів зубів, що не мають їх.

В основі розрахунків при конструюванні шин з парасагітальною стабілізацією лежать порівняння даних одонтопародонтограми опорного апарата всіх шинуючих зубів із силою антагоністів тільки однієї сторони щелепи. Фронто-сагітальна стабілізація показана в тих випадках, коли одонтопародонтограма вказує на недостатність тільки сагітального шинування й необхідне розвантаження може бути досягнуто подовженням шинуючої конструкції від жувальних до фронтальних зубів.

Стабілізація по дузі показана за недостатності вищевикладених видів шинування. При цьому виді стабілізації повністю вичерпуються резервні сили пародонта зубного ряду.

У клінічній практиці захворювання пародонта ізольовано спостерігається рідко. Як правило, вони сполучаються з іншою патологією, що вимагає лікування. Найчастіше пародонтит ускладнюється:

1. Частковою втратою зубів

2. Травматичною артикуляцією

3. Нерівномірністю сил зубних рядів

4. Прямим травматичним вузлом

5. Відбитим травматичним вузлом

б. М'язово-суглобовою дисфункцією.

Загальні принципи лікування патології пародонта з вищевказаними ускладненнями.

Захворювання пародонта, ускладнені частковою втратою зубів

При порушенні цілісності зубних рядів лікування полягає в:

1. Функціональній перебудові антагонуючих зубних рядів

2. Вирівнюванні силових співвідношень між функціонально орієнтованими групами зубів або зубними рядами

3. Відновлення висоти прикусу

4. Відновленні цілісності зубних рядів шинуючими конструкціями.

Захворювання пародонта, ускладнені травматичною артикуляцією

У цьому випадку лікування полягає в:

1. Вибірковому пришліфовуванні зубів

2. Створення збалансованої оклюзії й артикуляції

3. Шинування зустрічними блоками, з видом стабілізації, що забезпечують зміцнення зубів і безтравматичного їх змикання.