Конструкція корпусів редукторів

Корпус редуктора призначений для забезпечення правильного взаємного розташування з’єднаних деталей, сприйняття навантажень, що діють в редукторі, служить для захисту деталей від забруднення, організації системи мащення і відводу тепла.

Основними критеріями працездатності корпусу є міцність і жорсткість. Для збільшення жорсткості корпусу в місцях установки підшипників передбачають припливи ( бобишки ) і ребра жорсткості.

Корпус редуктора виконують рознімним по площині розташування осей валів, що забезпечує зручність збірки редуктора. Площина роз'єму для простоти обробки розташовують, як правило, паралельно площині основи.

Деталі й вузли редукторів

З'єднання кришки корпуса з основою забезпечується болтами, поставленими з зазором рис. 2.3 а, б, гвинтами малюнок 2.3 в, або шпильками. З метою точного взаємного розташування частин корпусу використовують конічні або циліндричні штифти (рис. 2.3 г, д). Конічні штифти, що встановлюються в глухі отвори, повинні мати внутрішнє різьбу рис. 2.3 д або різьбову цапфу для вилучення шрифту підчас розбирання редуктора .

Болти , що стягують бобишки для гнізд підшипників, розташовують якомога ближче до підшипників.

Для усунення течі масла через стик кришки і корпусу площину роз'єму покривають спеціальною пастою, спиртовим лаком або рідким склом з подальшим затягуванням болтів. Застосування ущільнюючих прокладок не допускається, так як їх деформація під час затягування болтів не дозволяє забезпечити точність розмірів отворів під підшипники.

Для полегшення відділення склеєних корпусних деталей під час розбирання редуктора використовують віджимні гвинти рис. 4.4.

Для піднімання редуктора на його корпусі та кришці передбачені приливи-захвати з отворами для гака.

Рисунок 2.2 ─ Конструкція двоступінчастого редуктора Ц2У-160

Рисунок 2.3 ─ Приклади з’єднань кришки із корпусом редуктора

Кришки, що закривають підшипники, виконують торцевими (рис. 2.4 а) і закладними (рис. 2.3 б). Приєднувальні кришки зручніші в експлуатації, оскільки забезпечують доступ до окремих підшипників для огляду без розбирання редуктора. Закладні кришки спрощують конструкцію, знижують масу редуктора, більш естетичні, однак їх застосування можливе лише за наявності роз'ємної конструкції редуктора.

Рисунок 2.4 ─ Види підшипникових кришок циліндричних редукторів

Мащення

Змащення всіх пар тертя редуктора здійснюється з загаль­ної мастильної ванни. Передачі змащуються зануренням, а під­шипники ─ розбризкуванням. Як мастила використовують рідкі масла типа «Індустріальне І-20А», «Індустріальне І-30А».

У процесі роботи масло забруднюється продуктами зносу, властивості мастила з часом погіршуються. Тому масло, залите в корпус редуктора, періодично міняють, зливають його, а редуктора промивають і заливають свіже масло. Заливають масло через люк в кришці корпусу, а зливають через різьбовий отвір в його нижній частині. Зливний отвір закривають пробкою з циліндричною, рис. 2.5 а, або конічною різьбою рис. 2.5 б. Для забезпечення надійності ущільнення під пробку з циліндричною різьбою ставлять ущільнювальну прокладку. Пробка з конічною різьбою додаткового ущільнення не потребує.

Рівень масла в корпусі редуктора визначають за допомогою мастиловказівника. При тривалій роботі масло і повітря в редукторі нагріваються, при цьому підвищується тиск усередині корпусу, що призводить до просочування масла через ущільнення і стики. З метою вирівнювання тиску використовують віддушини, рис. 2.6.

а) б)

Р исунок 2.5 ─ Зливний отвір з пробкою з циліндричною а та конічною різьбою б

Рисунок 2.6 ─ Конструктивні виконання віддушин