3. Принципи психологічного консультування

Слово "принцип" походить від лат. prіncіpіum – основа, початок й означає основне, вихідне положення будь-якої теорії, навчання; керівна ідея, основне правило діяльності. Принципи психологічного консультування суть правила роботи, що виникли з досвіду практичної діяльності людей у цій області. Основні принципи психологічного консультування:

1. Доброзичливе та безоцінне ставлення до клієнта.

В історії окремої культури або всього людського співтовариства можуть наступати такі часи, коли типовою формою ставлення однієї людини до іншої стає недоброзичливість. Недоброзичливість варто розглядати як невротичний захисний механізм, що виникає в людини як реакція на спробу образити її, принизити, позбавити людської гідності.

Людина захищається від переживань через ідентифікацію, ототожнення себе із кривдником, агресором, недоброзичливцем. У результаті вона сама стає недоброзичливцем, кривдником, агресором. Позиція недоброзичливця, кривдника, агресора як би узаконюється, вважається єдино правильною. Подібного роду захисні механізми можуть виникати в масовому масштабі в співтовариствах, які переживають серйозні потрясіння, коли потрібна максимальна концентрація зусиль багатьох людей на одному. Унікальність, особливість людини як би ігнорується, не зауважується. На перший план виходить те, наскільки людина здатна здійснювати якусь вузьку функцію – роль солдата, виконавця наказів. Звідси недоброзичливість до всього "не стосується справи", до всього особистісного, унікального, суб'єктивно важливого як в собі, так і в інших людях. В умовах війни, стихійного лиха така позиція може бути виправдана. Але погано, коли такий підхід до людини закріплюється надовго. Погано, якщо й після припинення екстремальних ситуацій людина як і раніше продовжує розглядатися як засіб, тобто у вузько функціональному плані – як робітник, солдат, виконавець. До всього людського в людині прийнято ставитися недоброзичливо. Сенс життя людини в такому випадку як би вихолощується з життя. Люди – гарні захисники, солдати, робітники, інженери, але вони не живуть у тому розумінні, у якому можна говорити про життя людей. Їхнє життя подібне до життя механізмів, бджіл, мурах. Вони як би відклали справжнє життя до кращих часів, і, схоже, що ці часи взагалі ніколи для них не наступлять. Гарні солдати, але погані люди. На жаль, ця хвороба надзвичайно актуальна й для пострадянських країн. "У народі виражається вона насмішкуватістю, у вищих колах неуважністю й холодністю", – писав О.С.Пушкін. Саме в цьому він бачив причину, чому іноземному дипломатові так важко почуватися російському суспільстві. Доброзичливість – та атмосфера, у яку повинен бути занурений клієнт на прийомі в консультанта. Тут важливо особистісне, те, що в інших відносинах висміюється, ігнорується. Тут серйозно ставляться до того, що в інших місцях серйозно не сприймається. Тут важливе не зовнішнє – кар'єра, гроші, обов'язки, а внутрішнє – те саме, що в інших випадках називають дурницею, від чого відмахуються, чого бояться, чого воліють не зауважувати. Насправді це не дурниця, це і є найважливіше , те, що становить тканину життя людини – його суб'єктивне. Навпаки, кар'єра, гроші, престиж, рутинні повсякденні обов'язки, що обмежують поле реального щиросердечного життя людини, – це і є дурниця, вони заважають людині вирішувати її суб'єктивні проблеми особистісного росту.

З доброзичливістю тісно пов’язане безоцінне ставлення до людини. Це значить, що, спілкуючись із людиною, ми не висуваємо стосовно неї умов цінності. Наприклад, я б тебе поважав, якби ти належав до тієї ж політичної, релігійної орієнтації, що і я, походив із заможної родини (або навпаки), мав би інший колір шкіри, очей, форму носа, знав би іноземні мови й т.д. Ми намагаємося зрозуміти, прийняти й полюбити іншу людину такою, якою вона є, ми не беремо на себе роль вихователя, інженера людських душ, не прагнемо підігнати її під якийсь симпатичний нам стандарт людини. Ми благоговіємо перед чудом несхожості, унікальності. Це не означає, що ми не маємо права в процесі консультування прагнути до змін. Мова йде про обмеження себе щодо тієї особистісної якості, що так властива громадянам тоталітарних режимів, – соціальної ролі ідеолога, педагога на громадських засадах. Суть цієї особистісної позиції можна було б виразити в такий спосіб: "Мене вже переробили, тепер давай я тебе перероблю: через 20 хвилин ти будеш абсолютно все розуміти, позбудешся від своїх незначних проблем і будеш абсолютно щасливим, таким же, як я. Якщо ж ти із мною не згодний, то ти мій ворог і я не хочу мати з тобою нічого спільного". По суті тут відбувається ігнорування іншої людини, спрощення її сутності, заперечення її унікальності, самостійного шляху розвитку. Так готують людину до ролі солдата, слухняного раба досвідченого маніпулятора людьми, до ролі механізму, але не до ролі людини. Психолог не повинен іти по такому шляху. Покликання психолога-консультанта – робити скоріше із солдатів і механізмів людей, ніж з людей солдатів. Практика показує, що люди, як правило, розчаровуються, коли в психологічній консультації замість психолога вони зіштовхуються з ідеологом-педагогом на громадських засадах, який пояснює людям, як їм треба жити. Такого роду «допомоги» в житті й так багато. Інтуїтивно вони шукають чогось принципово нового, того, що допоможе їм самим вирішити свої проблеми.

2. Орієнтація на норми й цінності клієнта.

Цей принцип означає, що психолог під час роботи орієнтується не на соціально прийняті норми й правила й не на ті норми й цінності, які симпатичні йому особисто, а на ті життєві принципи й ідеали, носієм яких є клієнт. Він центрований на клієнті, а не на своїх правилах. Люди цінують свою автономію, унікальність і схильні протистояти спробам руйнувати ці властивості своєї природи. Якщо ми почнемо "читати мораль" клієнтові, то людина замкнеться, не зможе бути щирою і відкритою. Схоже, вона так робила уже не раз, і так захищала свою особистість. Клієнта не задовольнили поради оточуючих, тому він і прийшов до нас, сподіваючись почути щось інше. Вишиковуючи роботу із клієнтом, ми повинні виходити з його цінностей, з його принципів і ідеалів. У пропонованих варіантах поліпшення життя він повинен бачити реалізацію своїх цінностей, бажань. Коли буде встановлена довіра, психолог- консультант може зробити цінності й ідеали клієнта об'єктом свого впливу в тому випадку, якщо вони є перешкодою на шляху нормального функціонування людини. Природно, що це припускає високий ступінь усвідомлення клієнтом того, що на даному етапі його цінності й ідеали є перешкодою на шляху особистісного росту й ефективного функціонування в навколишньому світі.