62. Вивчення ландшафтів у шкільному курсі Фізичної географії.

Загальну уяву про природні комплекси як поєднання взаємодіючих і взаємозалежних природних компонентів учні загальноосвітньої школи вперше отримують в 6 класу у курсі "Загальної геофафії" при розгляді теми № 5 "Геофафічна оболонка" [276, с. 27]. Але знайомство з природними територіальними комплексами як одиницями просторової дифе-ренціації території, а також ландшафтом як одною з таких одиниць, відбувається у 8 класі в курсі "Фізична географія України", де цьому питанню присвячений розділ III "Природні комплекси і фізико-геофафічне районування".

Головними завданнями вивчення ландшафтів у загальноосвітньої школі є формування у учнів загальної уяви про: І) поділ земної поверхні на окремі природні територіальні комплекси різної величини і різного рівня складності внутрішньої будови, про ієрархію ПТК; 2) ланд-шафт як вузлову одиницю в ієрархії ПТК, як індивідуальну і типологічну таксономічну одиницю одночасно, що складається із менших за нього морфологічних одиниць - місцевостей, урочищ, фацій; 3) ландшафтну структуру території України.

За вимогами програми в темі 15 "Природно-територіальні комплекси" розглядається поняття про природно-територіальні комплекси, приводяться їх характерні риси, описуються класифікація ландшафтів та вплив на них господарської діяльності людини. Згідно з вимогами курсу, учні повинні називати чинники формування природно-територіальних комплексів і характеризувати особливості взаємодії Компонентів природи у ПТК. Найглибше й найзмістов-ніше ця питання".висвітлені у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" [187]. У зрозумілій і дохідливій формі в ньому викладаються зміст поняття природно-територіальний комплекс, пояснюється співвідношення між термінами "ПТК" і "ландшафт", "природний ландшафт" і "антропогенний ландшафт", розкривається уява про його вертикальну (компонентну) і горизонтальну (комплексну) структуру, приводяться приклади морфологічних одиниць (місцевостей і урочищ), що складають ландшафт. Окремі параграфи присвячені розвитку ландшафтів України в антропогені, зміні ландшафтів України за історичний час і класифікації ландшафтів України. Приведений поділ ландшафтів України на класи, типи і підтипи.

В темі 16 "Фізико-географічне районування" згідно з програмою [276, с. 58] розглядається поняття "Фізико-географічне районування", аналізується карта фізико-географічного районування України, приводиться наукове і практичне значення природного районування. За вимогами курсу учні мають називати одиниці фізико-географічного ра» йонування і аналізувати схему фізико-географічного районування. Ця тема розкривається у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" в параграфі "Фізико-географічне районування" де приводиться поділ території України на фізико-географічні країни, зони, підзони, провінції і області, наводиться схема фізико-географічного районування. При підготовці до уроку вчитель може використати також підручник для вузів "Фізична географія Української РСР [183], монографію "Природа Української РСР. Ландшафти і фізико-географічне районування" [185] і "Географічну енциклопедію України". Але при цьому слід пам'ятати про різницю в обсязі знань шкільного і вузівського курсів і не переобтяжувати школяріп науковою термінологією.

Питання фізико-географічного районування розкриваються також у підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" в параграфі 28 "Чинники диференціації природи. Природно-географічні комплекси (ландшафти). Фізико-географічне районування" [122, с. 110-116].

В темі 17 "Зона мішаних лісін", темі 18 "Зона лісостепу" і темі 19 "Зона степу" за вимогами програми [276, с. 59] дається опис характерних рис природних комплексів та ресурсів названих природних зон, наводяться дані про сучасні ландшафти, несприятливі природні процеси і природоохоронні території. За вимогами курсу учні повинні: називати природні зони рівнинної частини України; характеризувати взаємозв'язки між зональними компонентами природи у природних зонах; наводить приклади природоохоронних територій і природних зонах; розпізнавати географічне положення і межі природних країн, зон, під-зон, країв; аналізувати схему фізико-географічного районування рівнинної частини України; вміти складати порівняльну характеристику природних регіонів; робить висновки про прояви широтної зональності на території України, необхідність нпровадження зональних природоохоронних заходів. Докладна характеристика найважливіших рис ландшафтів різних природних зон України приводиться у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України". Спочатку у параграфі "Класифікація ландшафтів" [187, с. 102-103] приводиться коротка порівняльна характеристика різних типів ландшафтів. Далі у параграфах "Зона мішаних хвойно-широколистяних лісів", "Лісостепова зона" і "Степова зона" приводиться докладна характеристика ландшафтів кожної із природних рівнинних зон з поділом до провінцій і областей.

В темі 20 "Українські Карпати" і темі 21 "Кримські гори" згідно з програмою [276, с. 60] описується географічне положення, межі, розміри і особливості природних умов і ресурсів гірських країн України. Особлива увага приділяється характеристиці висотній поясності ланд-шафтів і поділу країн на природні області. За вимогами курсу, учні мають називати чинники формування висотної ландшафтної поясності Українських Карпат і Кримських гір, характеризувати природу Українських Карпат і Кримських гір, наводити приклади прояву висотної поясності, аналізувати відмінності у природі Українських Карпат і Кримських гір, робить висновки про закономірності висотної поясності в горах, вплив природних умов на господарювання в Українських Карпатах і Кримських горах. Відповіді на ці питання можна знайти у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" в параграфах "Українські Карпати" і "Кримські гори". При підготовці до уроку можна використати також книжки "Українські Карпати" [45], "Природа Українських Карпат" [273] і "Крим: природа" [255].

Інформація про характерні риси природних комплексів Українських Карпат і Кримських гір можна знайти також у підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" в розділі 8 "Українські Карпати" і розділі 9 "Кримські гори" [122].

Окремо розглядається за програмою тема 22 "Природні комплекси морів, що омивають Україну" [276, с. 61], в якій дається характеристика природних комплексів Чорного та Азовського морів, проблеми використання і охорони їхніх вод. У підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" ці питання розкриваються у параграфі "Моря, поверхневі і підземні води. Водні ресурси" [187, с. 57-70]. У підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" природні комплекси морів розглядаються у параграфі 19 "Моря" [122, с. 81-84].

Останньою темою, що має безпосереднє відношення до вивчення ландшафтів у загальноосвітньої школі є тема 25 "Фізична географія своєї області". В ній, згідно з програмою [276, с. 63], вивчаються основні риси природних умов своєї області і в тому числі сучасні ландшафти. Першу уяву про природні умови і природні ресурси своєї області учень отримує у процесі засвоєння курсу для 5 класу "Рідний край". Він має інтеграційний характер і висвітлює питання природи, населення і господарства свого краю, який у територіальному відношенні розглядається як адміністративні область або район, а також велике місто. Проте цієї інформації для програми 8 класу недостатньо. У підручниках з "Фізичної географії України" ця тема відсутня. Тому відповідну інформацію треба шукати у регіональних підручниках з географії своєї області для 8 класу. Такі підручники є. Назвемо тут "Географію Житомирської області" [157], "Географію Івано-Франківської області" [59], "Географію Тернопільської області" [120], "Географію Хмельницької області" [121], "Географію Черкаської області" [226], а також навчальний посібник "Природа Луганської області" [314].