Модуль 2 зм III. Соціальна філософія. Семінарське заняття 7.

ТЕМА. Проблеми людини та особистості в філософії. Світ людських цінностей.

МЕТА вивчення теми: поглибити розуміння людини як природно-соціальної істоти, усвідомити шляхи формування особистості; показати унікальність та неповторність людського існування на Землі, ознайомити із різними гіпотезами походження людини; визначити вплив природного та соціального середовища на формування людини; розкрити поняття "сенс людського життя".

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ. Людина, соціалізація, сутність, існування, космічна субстанція, мікросвіт, антропологія, антропогенез, соціогенез, діяльність.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

1. Поняття людського буття.

2. Основні теорії походження людини.

3. Вплив природного середовища на людину.

4. Соціальна та духовна сутність людини.

5. Сенс життя. Життєва позиція та спосіб життя.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. У чому полягає розуміння поняття людського буття?

2. Що таке природне середовище і яким є його вплив на людину?

3. Що таке соціальне середовище? Яка його роль у формуванні людини?

4. Що розуміють під соціалізацією людини?

5. Що таке цінність? духовність?

6. Що таке сутність людини?

7. Як пов'язані поняття "людини", "особистість", "індивід", "індивідуальність"?

8. У чому сенс людського життя?

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ (ПРЕЗЕНТАЦІЙ)

1. Основні теорії походження людини.

2. Історичні форми взаємодії людини і природи.

3. Людина, індивід, особистість. Сутність людини.

4. Життєва позиція та спосіб життя.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник/ Бичко І. В., Табачковський В. Г., Горак Г. І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994. – 576 с. – С. 478-540.

2. Філософія: Підручник / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Кальний та ін.; За ред. Г. А. Заїченка та ін. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с. –260-273, 424-435.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ЗАНЯТТЯ

Антропологія – це філософське вчення про природу (сутність) людини.

Ф І Л О С О Ф С Ь К А

А Н Т Р О П О Л О Г І Я

Що таке людина?

Філософська антропологія (грец. anthrdpos - людина і logos - вчення) – розділ філософії у рамках якого вивчають людину (людство) на всіх історичних етапах розвитку.

Сучасна антропологія охоплює все людинознавство - сукупність наукових дисциплін (понад 100), що комплексно вивчають людину (людство) на всіх історичних етапах її розвитку.

Дає відповідь на питання:

Якою

була? є? буде?

Л Ю Д И Н А

Проблема людини в філософії на різних етапах розвитку філософії

У філософії Давньої Індії, наприклад, людина мислилась як частина світової душі, а людське життя розуміли як певну форму нескінченного ланцюга перероджень. Це відповідало концепції коловороту життя (сансари). Тільки людині притаманне прагнення до свободи, до вивільнення від пристрастей і принад емпіричного буття з його законом сансари — карми.

У давньогрецькій філософії спочатку людина не існує сама по собі, а є складовою системи певних відносин, що тлумачаться як абсолютний порядок і Космос. Людина в такому контексті мислилась як частина Космосу, як мікрокосм, що був відображенням макрокосмосу (частина Космосу в межах людського сприйняття), який розуміли як живий організм.

У середньовічній філософії людину трактували передусім, як частину світового порядку, встановленого Богом. Вона здебільшого розглядалася як єдність божественної і людської природи, яка знаходила свій вияв в образі Христа. А. Блаженний, наслідуючи Платона, вважав, що людина є протилежністю незалежних душі й тіла, але тільки душа робить людину людиною.

Філософія Нового часу, хоча й не звільнилася повністю від релігійного впливу, проблему людини вирішує не в містичному світлі, а в реальних земних умовах, утверджуючи її природний потяг до добра, щастя, гармонії. Цій філософії органічно притаманний гуманізм і антропоцентризм, вона часто пронизана ідеєю автономії людини, вірою в її безмежні можливості. У Новий час до визначальних ознак людини було віднесено те, що вона силою свого розуму створює знаряддя праці, щоб збільшити власну продуктивну спроможність. Набуває поширення механістичний погляд на людину як своєрідну машину (Р. Декарт, Ж.-О. Ламетрі, П.-А. Гольбах, Д. Дідро, К.-А. Гельвецій). Людський організм (на який впливає свідомість і відчуває на собі зворотний вплив) — це самостійна заводна машина на зразок годинникового механізму. Ще однією відмітною рисою філософської атропології цього часу є тлумачення людини як продукту природи, цілком детермінованої її законами.

У німецькій класичній філософії проблема людини перебувала у центрі філософських пошуків. Зокрема, І. Кант вважав питання «що таке людина?» головним питанням філософії, а саму людину — «найголовнішим предметом у світі».

І лише в сучасній філософській думці з її яскраво вираженим прагненням наблизитися до окремо взятої живої людини, з відкриттям глибинної людської ірраціональності внутрішній світ людини, її духовність набувають необхідної оцінки.

У новітній філософії з'являється ще одна важлива риса у тлумаченні специфічних особливостей людської природи — її здатність до трансцендентування. Тому тільки людина має здатність піднятися над собою, ідеально відмовитись від своєї емпіричної природи і піднявшись над нею, аналізувати, оцінювати її.

Тому доцільними є виокремлення не якогось одного, а кількох невід'ємних ознак людського, зокрема:

наявність розуму (ця концепція найпоширеніша і досить стійка. Від Арістотеля до І. Канта, від Г. Гегеля і К. Поппера вона майже не зазнала суттєвих змін);

соціальність (людина є істотою, буття якої через необхідність (потреба добування їжі, захисту і відтворення собі подібних, набуття власне людських якостей) пов'язане з соціальною організацією);

цілеспрямована діяльність (людина є істотою, що свідомо творить. Тварина діє завдяки властивій їй структурі інстинктів, а людина реалізує себе через цілеспрямовану діяльність із створення необхідних умов для задоволення її біологічних, соціальних і духовних потреб передусім створенням знарядь праці);

здатність творити символи, насамперед слово (завдяки слову людина спілкується, полегшує і поліпшує процес суспільної діяльності — трудової, соціальної, політичної, духовної);

духовність як міра якісності особи, її людськості (те, що надає людині неповторної унікальності з-поміж усього живого на планеті; те, що властиве тільки їй. Ця визначальна якість є не зовнішньо сформованим феноменом, а надбанням активності самої людини, самоспрямованої на задоволення своїх внутрішніх природних потреб).

Наведені ознаки взаємопов'язані й характеризують людину як складну діяльну цілісність.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Як називається розділ філософії, в якому вивчається проблема людини?

1. Гносеологія

2. Онтологія

3. Філософська антропологія

4. Етика.

2. Основний зміст теорії креаціонізму полягає у наступному (виберіть відповідне твердження):

1. Людина заснована на відхилені від належного

2. Людина створена Богом

3. Завдяки переходу до виготовлення та використання знарядь праці людина стає людиною

4. Десь та колись сформувалися розумні істоти, які потім колонізували Всесвіт

3. Індивід – це:

1. Людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги

2. Одиничний представник роду і стоїть в ряді таких понять: рід – вид – індивід

3. Особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати

4. Особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших істот

4. Основний зміст теорії еволюціонізму полягає у наступному (виберіть відповідне твердження):

1. Людина має спільних предків із людиноподібними мавпами

2. Людина створена Богом

3. Завдяки переходу до виготовлення та використання знарядь праці людина стає людиною

4. Десь та колись сформувалися розумні істоти, які потім колонізували Всесвіт

5. Що вивчає філософська антропологія?

1. Конкретні характеристики людини

2. Антропний вплив на навколишнє середовище, природу і сутність людини

3. Особливості функціонування вищої нервової системи.

4. Антропний вплив на навколишнє середовище і природу

6. Особистість – це:

1. Людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги

2. Одиничний представник роду і стоїть в ряді таких понять: рід – вид – індивід

3. Особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати

4. Особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших істот

7. Індивідуальність – це:

1. Людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги

2. Одиничний представник роду і стоїть в ряді таких понять: рід – вид – індивід

3. Особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати

4. Особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших істот

8. Сутність людини – це:

1. найбільш важливе та змістовне в людині, головна риса, завдяки якій людина залишається собою у різних обставинах

2. специфічний спосіб її унікального, неповторного існування

3. найбільш важливе та змістовне в людині у різних обставинах

4. спосіб неповторного існування людини

9. Мета життя – це:

1. уявний образ наслідків людських дій, якого треба досягти завдяки визначеним зусиллям.

2. те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності.

3. внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності.

4. свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

10. Сенс життя – це:

1. те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності.

2. внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності.

3. свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

4. змістовна наповненість життя, розуміння свого призначення у світі, цільова спрямованість