Людина як предмет філософської рефлексії

План

1. Природа як предмет філософського аналізу. Історичні форми взаємодії людини і природи.

2. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття.

3. Проблема соціалізації людини. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.

4. Діяльність як спосіб суспільного буття людини.

Основні поняття: природа, жива природа, людина, біосфера, ноосфера, техносфера, особистість, індивід, індивідуальність, діяльність, праця, соціалізація, відчуження.

Література:

Аронов P.A. Три мира есть у человека // Вопр. Филос. – 2007. – №1.

Баландин Р.К. Ноосфера или техносфера // Вопр. Филос. – 2005. – №6.

Гаджиев К.С. Масса. Миф. Государство // Вопр. Филос. – 2006. – №6.

Гаджиев К.С. Этюды о тоске человека по вечности // Вопр. Филос. – 2009. – №3.

Гуревич П.С. Феномен деантропологизации человека // Вопр. Филос. – 2009. – №3.

Громыко Н.В. Интернет и постмодернизм – их значение для современного образования // Вопр. Филос. – 2002. - №2.

Киселев Г.С. Мир человека: тупиковая ветвь эволюции? // Вопр. Филос. – 2007. – №4.

Марков Б.В. Образ человека в постантропологическую эпоху //Вопр. филос. – 2011. – №2.

Мильдон В.И. Индивидуализм и эгоизм (введение в современную этику) // Вопр. филос. – 2008. – №6.

Нариньяни A.C. Между эволюцией и сверхвысокими технологиями: новый человек ближайшего будущего // Вопр. филос. – 2008. – №4.

Розин В.М. Техника и социальность // Вопр. Филос. – 2005. – №5.

Семенов B.C. О перспективах человека в XXI столетии // Вопр. Филос. – 2005. – №9.

Тульчинский Г.Л. Новая антропология: личность в перспективе постчеловечности // Вопр. Филос. – 2009. – №4.

Эпштейн М. - Техника - религия - гуманистика. Два размышления о духовном

смысле научно-технического прогресса // Вопр. Филос. – 2009. – №12.

Франк С.Л. Смысл жизни // Духовные основы общества. – М., 1992.

Фромм Э. Духовная сущность человека // Филос. науки. – 1990. - №8,9.

Хабермас Ю. Понятие индивидуальности // Вопр. филос. – 1989. - №2.

Хабермас Ю. Концепт человеческого достоинства и реалистическая утопия прав человека // Вопр. Филос. – 2012. – №2.

Хесле В. Кризис индивидуальной и коллективной идентичности / Вопр. филос.– 1994 – №10.

Шаров К.С. Мужчины и женщины в вербальной коммуникации: проблема гендерлекта // Вопр. Филос. – 2012. – №7.

ХХХ

Агацци 3. Человек как предмет философии// Вопр. филос. - 1989. - №2.

Бердяев Н.А. О назначении человека. – Гл. 3. – М., 1995.

Кутирєв В.О. Людина і світ: три парадигми взаємодії // Філос. і соціол. думка. – 1991. – №7.

Люббе Г. Историческая идентичность // Вопр. филос. – 1994. – №4.

Малахов В.С. Неудобства с идентичностью //Вопр. филос.- 1998. - №2.

Тарасенко В.В. Антропология Интернет: самоорганизация „человека кликающего” // Общественные науки и современность. – 2000. - №5.

Трубников Н. Н. Проблема смерти, времени и цели человеческой жизни // Философские науки. – 1990. – №2.

Завдання для самостійної роботи:

1. Що розуміється під поняттям природа? Як відрізняється сприйняття природи в різні історичні епохи?

2. Які історичні типи взаємодії людини і природи можна виділити?

3. Які Ви знаєте теорії життя?

4. Чи вирішує повністю проблему походження людини якась теорія? Чому?

5. Що в першу чергу відрізняє людину від тварини?

6. Як співвідносяться поняття «природа», «природне середовище», «географічне середовище», «ландшафтне середовище»?

7. Які філософські передумови пояснюють судження про природу:

– «Природа без людини не має сенсу, вона не має руху, вона є хаосом, недиференційована й індеферентна матерія, тобто з рештою, ніщо»;

– «... увесь Всесвіт... є нічим іншим як одним живим «Я».

8. Обгрунтуйте чи спростуйте наступні положення:

8.1. «Поняття "життя" важко вичерпно визначити, при будь-якому підході залишається відчуття, що воно вислизає від нас».

8.2. «Життя – це екологічна властивість, воно лише на коротку мить проявляється як засіб індивідууму».

8.3. «Життя є спосіб існування білкових тіл, який по суті полягає в постійному самооновлені хімічних складових частин цих тіл».

8.4. «Нам не залишається нічого іншого, як визнати, що життя прийшло на Землю зі світового простору, тобто з уже населених світів, що воно подібно до матерії й енергії – вічне».

9. Проаналізуйте своєрідність відношень людини з природою, спробуйте розширити цей перелік:

– на відміну від тварин людина виробляє особливу систему засобів і механізмів, що не передбачені її фізіологічними особливостями;

– людина забезпечує необхідний їй обмін речовин і енергії з природою за допомогою органів - посередників – знарядь праці,

– щоб надати природним процесам необхідну для людини форму протікання, вона використовує закони природи;

– саме головне, в процесі праці змінюється сама людина;

– як наслідок формуються суспільні відносини, які активно впливають на людський розвиток.

10. Що таке природне і штучне середовище існування людини? Чим вони відрізняються одне від одного, які їх характерні риси?

11. Порівняйте концепції «географічного детермінізму» і «демографічного детермінізму». Дайте їм критичний аналіз і покажіть до яких соціально значимих наслідків можуть привести положення цих концепцій.

12. Поясніть зв’язок між поняттями «біосфера», «техносфсра», «ноосфера». Що між ними спільного і відмінного?

13. Визначте принципи розуміння людини:

«…Сутність людини не є абстракт, притаманний окремому індивіду. В дійсності вона є сукупність усіх суспільних відносин».

Про кого говорить К.Маркс: а) індивіда, б) особистість чи в) людину як родове поняття? Поясніть.

14. Прокоментуйте вислів К.Маркса: «Суспільство не складається з індивідів, а виражає суму тих зв’язків і відношень, в яких ці індивіди перебувають один з одним».

16. Проаналізуйте вислів, поясніть про які обставини йдеться? Чи може людина змінити обставини свого життя?

«Мій син не може замінити мене. Я сам не зміг би замінити себе. Я – породження обставин». (Наполеон).

17. Чи можна, на вашу думку, стверджувати, що доля людини в її власних руках?

18. Чи поділяєте ви погляд М.Бердяєва на співвідношення єдиного і загального в соціальному бутті?

«Я був і залишаюсь крайнім персоналістом, який визнає верховенство власної влади, примат особистості над суспільством і державою. Я не визнаю первинної реальності будь-яких колективів, я фанатик реальності, індивідуально-особистого, неповторного єдиного, а не загального і колективного».