Тема 6. Культура хіх - хх ст.

1. Світоглядні засади та головні напрями розвитку європейської культури ХІХ – початку ХХ ст.

2. Основні стилі та стильові напрями в європейській художній культурі ХІХ – початку ХХ ст.

3. Кризові явища у культурі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

4. Сучасна культура: художні феномени ХХ ст.

1. Світоглядні засади та головні напрями розвитку європейської культури ХІХ – початку ХХ ст. Культура ХІХ ст. формувалася під впливом двох важливих факторів – ідей Просвітництва та Французької буржуазної революції. В певній мірі, можна говорити про те, що ХІХ ст. “вийшло з черва революції” і несло на собі відбиток цієї революційності в усіх сферах суспільного буття.

Революційними були зрушення у розвитку філософської думки, яка протягом всього ХІХ ст. був спрямований на відкриття нових можливостей людини, переосмислення її місця й ролі у багатомірному і складному світі. Ідеї філософії Просвітництва щодо людини, її потенціалу у культурному вдосконаленні життя суспільства, висловлені Вольтером, Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Й. Гердером знайшли продовження у нових концепціях представників німецької класичної філософії – І. Канта, Г.Гегеля, Л.Фейєрбаха, романтичної школи – Ф. Шиллера, братів А. та Ф. Шлегелів, утопічного соціалізму – Д. Оуена, Ш. Фур’є, Cен-Сімона, філософії позитивізму (О. Конт), прагматизму (Ч. Пірс, У. Джеймс), марксистської філософії (К. Маркс, Ф. Енгельс). Насамперед, погляди мислителів відображали революційні зрушення у розвитку техніки та природничих наук: поява пароплавів, паровозів, електроструму, динаміту, рентгенівських випромінювань, відкриття в галузі фізики, хімії, біології, медицини, створення нових наукових напрямів, використання досягнень науки й техніки у промисловому виробництві та побуті, розширення потоку інформації та більша мобільність людей з різних регіонів у можливості спілкування – все це стало предметом переосмислення й відображення у філософських трактатах, літературних творах, витворах мистецтва, архітектури. Науково-технічні досягнення дали поштовх розвитку нових видів мистецтва – фотографії, дизайну, сценографії, а згодом й кінематографу.

Проте реальне суспільне життя у ХІХ ст. було далеким від радісного, гармонійного і морально чистого суспільства. Гасла Французької революції “свобода, рівність, братерство” вже у 30 – 40-і роки втратили свій сенс у вирі революційних подій. Й хоч революційні перетворення і наполеонівські війни збудили національні почуття у європейських народів, вони сприяли створенню нового європейського порядку, де провідну роль відігравали реакційні монархічні режими, а це, в свою чергу, призводило до погіршання становища людини праці і, відповідно, до соціальних конфліктів.

На ґрунті зростання соціальної напруги, розвитку технічного прогресу наприкінці ХІХ ст. відбулися суттєві зрушення в багатьох сферах суспільного життя. Криза духовних засад сприяла появі нового світогляду, який базувався на індивідуалізмі, аристократичному презирстві всього буденного, вимагав витончених форм. Філософію, всі форми культури опановує розчарування в ідеї прогресу як прогресі розуму. Намагання людини зрозуміти суть своєї природи привело до втрати її попереднього світоглядного статусу як “вінця природи”, натомність з’являється розуміння людини як homo faber, який виробляє знаряддя праці. Здобутки технічного прогресу неправомірно розглядалися як прогрес усієї культури, що призвело до переоцінки матеріального фактора в житті суспільства. На відміну від інтелектуального, творчого, духовного осмислення життя характерними рисами буржуазної культури на зламі століть стають відмова від колективних цінностей та гуманізму, активність і підприємливість, індивідуалізм і раціоналізм, лібералізм і практицизм.

На початку ХХ ст. все більше актуалізується проблема людського існування та можливостей культури вивести людство з духовної прірви. Головною тенденцією у розвитку культури стає потреба у формуванні нових духовних орієнтирів, своєрідного бачення краси світу, ствердження естетично розвиненої особистості (російська філософія “срібного віку”, філософія життя Ф. Ніцше, А. Бергсона, психоаналіз З.Фрейда та інших).