Загальна характеристика охорони праці.

Проведення соціально-економічних реформ в нашій країні привело до активного розвитку різних форм власності господарських суб'єктів, що, в свою чергу, відбилося на трудових відносинах між робітником та працедавцем.

Відомо, що охорона праці тісно пов'язана із станом економіки, технічним станом виробництва та сферою соціальної підтримки в державі. На цьому несприятливому фоні проблеми, пов'язані з охороною праці, вирішуються повільно. Охорона праці молоді потребує належної уваги з боку держави.

Взагалі, охорона праці - це система забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників в процесі трудової діяльності ,що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи, що формують організаційно-правовий механізм реалізації конституційного права громадян на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Система охорони праці робітника включає права:

1. на робоче місце, захищене від впливу шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, які можуть викликати виробничу травму, професійне захворювання або зниження працездатності;

2. на відшкодування шкоди, завданої йому травмою, професійним захворюванням або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

3. на отримання достовірної інформації від роботодавця чи державних або суспільних органів про стан умов і охорони праці на робочому місці працівника, про існуючий ризик пошкодження здоров'я, а також про прийняття міри по його захисту від впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів;

4. на відмову без будь-яких наслідків для нього від виконання робіт у випадку виникнення безпосередньої небезпеки для його життя і здоров'я до усунення цієї небезпеки;

5. на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту у відповідності з вимогами законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці за рахунок коштів роботодавця;

6. на професійну перепідготовку у випадку призупинення діяльності або закриття підприємства, цеху, участку або ліквідації робочого місця внаслідок незадовільних умов праці, а також у випадку втрати працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням;

7. на звернення із скаргою у відповідні органи державної влади, а також в профспілки та інші представницькі органи у зв'язку з незадовільними умовами охорони праці;

8. на участь в перевірці і розгляді питань, пов'язаних з покращенням умов охорони праці;

9. на проведення інспектування органами державного нагляду та контролю або суспільного контролю умов охорони праці, в тому числі за запитом працівника на його робочому місці;

10. на його навчання щодо безпечних методів і засобів праці за рахунок коштів роботодавця, та інші.

Мета навчальної дисципліни – це формування у майбутніх фахівців знань, що до стану і проблем охорони праці в галузі відповідно до напряму їх підготовки.

Поняття про охорону праці (ОП).

1. Принципи у сфері ОП.

2. Нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини.

3. Особливості ОП жінок та інвалідів.

1. Принципи у сфері охорони праці.

Охорона праці своєю сутністю є турботою про людину. Використання її праці розглядається як охорона працездатності людини.

Відносини щодо охорони праці – це невід'ємна складова організації праці, що створює для успішної трудової діяльності громадян.

Охорона праці і здоров'я громадян відносно до пріоритетних напрямів соціальної політики України.

Охорона здоров'я – це система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження і розвиток фізіологічних, психічних функцій оптимальної працездатності та соціальної активності людини при мах біологічно можливій тру. Індивідуальної тривалості життя.

Здоров'я - стан повного психічного фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань або грубих фізичних вад (ВООЗ).

Охорона праці визначається Законом України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 року. Він складається з 9 розділів.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я, працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Зміст охорони праці розглядається у таких аспектах:

1. Соціальний – передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, визначення пріоритету життя та здоров'я у процесі виробничої та трудової діяльності.

До соціального змісту ОП належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може привести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві.

2. Техніко-економічний – спрямований на удосконалення засобів праці, техніки та технологіях.

3. Медико-біологічний – враховується при нормуванні праці.

4. Юридичний – полягає у забезпеченні права працівника на охорону здоров'я, на належні безпечні умови праці.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

• пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності;

• її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю;

• навчання з питань охорони праці;

• повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суспільного контролю та ін..

Управління охороню праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці.

Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці – в Типовому положенні. Вона створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Державна політика у сфері охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

До основних правових принципів у сфері ОП України належать:

• пріоритет охорони життя та здоров'я працівників перед економічними інтересами;

• повна відповідальність роботодавця за створення безпечних, належних і здорових умов праці;

• соціальний захист праці і повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійні захворювання

• компетентність діяльності щодо забезпечення ОП;

• встановлення єдиних вимог з ОП для всіх підприємств та осіб підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• двосторонній зобов’язуючий характер діяльності щодо додержання норм ОП;

• правовий принцип – встановлювання та гарантування самозахисту прав працівників на здорові та безпечні умови праці;

• обов’язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;

• соціальне страхування, ризик втрати працездатності та трудового доходу у зв’язку з нещасним випадком (професійним захворюванням).