Сфери соціально-професійної діяльності

Принципи діяльності соціального працівника реалізуються у комплексі в різних сферах соціально-педагогічної роботи:

Сфера освіти: загальноосвітні і спеціалізовані школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, будинки і центри дитячої освіти та виховання, центри технічної та екологічної освіти, школи санаторного типу, культурологічні центри.

Сфера охорони здоров'я: будинки дитини, дитячі лікувальні санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-інвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді.

Сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування населення, притулки, кризові центри для жінок.

Сфера охорони правопорядку: приймальники-розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.

Сфера соціального становлення і розвитку молоді: центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, клуби за місцем проживання, молодіжні служби працевлаштування, центри молодої сім'ї.

З метою реалізації соціальної політики в Україні соціальний працівник повинен володіти такими групами професійно-особистісних якостей:

Психологічні якості є складовими здатності спеціаліста до соціальної-педагогічної діяльності. В першу чергу це емоційна врівноваженість, опір стресам, низька тривожність, творче мислення, добра увага та пам'ять, наполегливість, спостережливість, витримка.

Морально-етичні якості є сукупністю уявлень стосовно моральних вимог до особистості спеціаліста, його професійної поведінки і вчинків. Такими якостями для соціального працівника, перш за все, мають бути: чесність, доброта, альтруїзм, терплячість, справедливість, тактовність, емпатійність, скромність, відповідальність, відвертість, гідність, уважність, віра в людину.

Психоаналітичні якості орієнтовані на вдосконалення соціального працівника як особистості і професіонала. Це адекватна самооцінка, самоконтроль, самокритичність, самоаналіз, самодисципліна, самонавіювання.

Педагогічні якості спрямовані на створення соціальним працівником образу особистої привабливості: він досягається за рахунок оптимізму, комунікабельності, зовнішності, красномовства, перцептивності, ґрунтовності.

Проект Професійно-етичного кодексу соціальних працівників України є на сьогодні першим документом, який регламентує норми професійної етики соціального працівника. Водночас він є інтегруючим документом, оскільки має сприяти формуванню професійного загону спеціалістів соціально-педагогічної сфери, котрий спроможний стати повноцінним членом Міжнародної федерації соціальних працівників, вирішуючи професійні завдання, які залежать саме від обставин, регіональних умов, соціально-економічних і моральних відносин у країні.

Поняття професійної придатності

Виявлення ступеня придатності людини до певного виду діяльності розглядається як основне завдання професійного відбору (В.О.Бодров, В.П.Зінченко, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Н.В.Макаренко, Є.О.Мілерян, Б.О.Пухов, П.С.Перепелиця та ін.), що передбачає розробку і обгрунтування адекватних методів і процедур для отримання випереджувальної інформації щодо успішності майбутньої професійної діяльності.

У структурі профвідбору дослідниками підкреслюється обов’язковість врахування особистісного аспекту, сутністю якого є діагностика і прогнозування ступеня розвитку тих якостей особистості, що відповідають вимогам конкретних професій і сприяють їх успішному засвоєнню та ефективній фаховій діяльності.

Необхідність психологічного професійного відбору особливо актуальна для професій типу „людина-людина”, зокрема - професії психолога, зважаючи на те, що її об’єктом є людська особистість. Як зазначають дослідники, визначення рівня профпридатності майбутнього практичного психолога доцільно проводити напередодні вступу до ВНЗ (А.К.Дмитренко, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, Е.О.Помиткін, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва та ін.).

Визначення ступеня придатності особистості до певного виду діяльності реалізується за допомогою професійного відбору, який базується на основі двох різних підходів:

Перший підхід – “за максимумом” - полягає у виявленні осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей, що не враховує потенціал розвитку, який існує у осіб зі зниженими показниками особистісної придатності.

Другий підхід – “за мінімумом” - полягає у виявленні осіб з ознаками особистісної непридатності та зниженими показниками особистісної придатності для оволодіння даним фахом. Це дає можливість вчасної професійної переорієнтації останніх на іншу, більш відповідну особистості спеціальність та створення умов для розвитку їх особистісної придатності у процесі професійного навчання за відповідними професіями.

Професійна придатність - придатність людини до конкретної трудової діяльності.

Під професійною придатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічних властивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективність праці з цієї професії.

За цією ознакою професії поділяються на 2 групи:

● професії, що не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічних і психологічних властивостей людини;

● професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функцій людини.

В Україні підготовлено і погоджено з Кабінетом Міністрів Тимчасовий перелік професій і спеціальностей, які вимагають професійного відбору.

Для аналізу професійної діяльності і складання психологічного профілю професій застосовуються:

• методи спостереження за трудовим процесом - за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченні тих професій, в яких суттєва роль належить руховим актам;

• анкетування - на основі опитувальників, інтерв’ю з виконавцями і керівниками використовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком є незнання опитуваними психологічних характеристик інших професій;

• інтерв’ю;

• трудовий метод (включення) - метод вивчення професій полягає в тому, що дослідник сам включається в трудовий процес, виконує функції працівника, професію якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання;

аналіз критичних ситуацій - проводиться на основі статистичних матеріалів, а також шляхом опитування різних за кваліфікацією робітників (аварії, травмування).

В процесі профконсультації на основі психодіагностики оцінюються психофізіологічні і психологічні властивості особистості, її професійні здібності і розробляється психологічний профіль особистості.

Співставляючи різноманітні підходи до вивчення професійної діяльності соціального працівника, можна виділити психологічні критерії професійної придатності соціального працівника, тобто ймовірнісні характеристики, які відображають здатність людини оволодіти цим видом професійної діяльності:

• високий рівень інтелектуального розвитку;

• здоровий глузд, швидкість та гострота мислення;

• добра саморегуляція і самодисципліна;

• значна фізична витримка, працездатність;

• здатність вносити серйозний особистісний внесок у життя інших людей;

• здатність допомагати людям у складних ситуаціях;

• чуттєвість та увага до людини і її проблем;

• любов та емпатія щодо дітей;

• оптимістичне прогнозування;

• креативність – здатність до творчості.

Є сенс стверджувати, що у професії соціального працівника поєднуються як особистісні, так і професійні характеристики, причому це поєднання може відбуватися на таких рівнях:

• соціально-педагогічна діяльність не є значущою для педагога, він виконує її формально-рольовим чином (тобто професійне не є особистісно значущим);

• соціально-педагогічна діяльність – один з особистісних смислів педагога наряду з іншими, не менш важливими (професійне – одна з особистісно значущих сфер);

• соціально-педагогічна діяльність – провідний, пріоритетний смисл життя.

Визначальним чинником придатності людини до соціальної роботи є система її цінностей, яка визначає ефективність її практичної діяльності. Переконаність в абсолютній цінності кожної людини має бути базисною психологічною установкою, підґрунтям ціннісної орієнтації соціального працівника. Якщо людина, вирішивши стати фахівцем у сфері соціальної роботи, на якомусь етапі виявила відчутні розходження між класними установками і системою цінностей соціальної роботи як фаху, їй краще присвятити себе іншій діяльності.

В соціальній та педагогічній літературі існує велика кількість підходів до визначення поняття професійної придатності майбутніх соціальних працівників (Л.М. Ахмедзянова, В.Г. Бочарова, К.М. Гуревич, К.К. Платонов).

Але, найбільш привабливою з точки зору майбутньої професійної діяльності можна назвати концепцію В.Н. Келасьєва, який визначає професійну придатність соціального працівника як систему шести складових його професійних якостей:

1. професійна компетентність щодо професійно значущих проблем (високий рівень освіти і культури);

2. доброзичливе ставлення до людей (любов, співчуття, щирість);

3. організаторські та комунікативні навички (висока комунікабельність);

4. високий морально-етичний рівень (порядність, чесність);

5. нервово-психічна витривалість (працездатність, готовність працювати в умовах психологічного дискомфорту);

6. позитивне відношення до людей, незалежно від їхнього статусу.

Саме наявність всіх шести складових професійних якостей у студента вказує на його професійну придатність, а їхня відсутність є вагомим аргументом щодо непридатності до такої професійної діяльності.