Тести для самоконтролю

1.Монополізація ринків відбувається за допомогою:

1. збільшення виготовлення продукції;

2. збільшення ціни на виготовлену продукцію;

3. злиття фірм;

4. придбання контрольного пакету акцій;

2. Які методи відповідають конкурентній боротьбі:

1. чиста конкуренція;

2. недосконала конкуренція;

3. цінова конкуренція;

4. нецінова конкуренція;

3. Які методи притаманні неціновій конкуренції:

1. реклама і зв᾽язки з громадськістю;

2. збільшення обсягів продажу товарів;

3. злиття великих виробників певного товару;

4. вдосконалення комплексу послуг по гарантійному забезпеченню товарів;

4. Який з ринків є прикладом олігополії:

1. ринок мобільних операторів;

2. ринок землі;

3. ринок газопостачання;

4. ринок товарів легкої промисловості;

5. Якого виду монополій не існує в природі:

1. легальні монополії;

2. чисті монополії;

3. природні монополії;

4. закриті монополії;

Змістовний модуль 2. Теорія «Мікроекономіки та макроекономіки» Тема 7. Підприємство в системі ринкових відносин Питання на самостійне вивчення

1. Взаємозв’язок підприємства і підприємництва в ринковій економіці.

2. Які права дають акції їх власникам?

3. Необхідність, види та функції маркетингу на підприємстві.

4. Менеджмент підприємства: необхідність, зміст, види.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Під час підготовки першого питання студент зобов᾽язаний дати визначення поняттям «підприємство» та «підприємництво». Отже, підприємство – це самостійна ланка народного господарства, що здійснює діяльність по випуску продукції, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку. Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним органу або за рішенням трудового колективу. У процесі діяльності підприємство виконує такі функції: виробничу, економічну, соціальну. Існують такі види підприємства: індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне, спільне, партнерство, повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, змішане товариство, корпорація та акціонерне товариство. За розмірами підприємства діляться на великі, малі і середні. Основними кількісними параметрами диференціації підприємницьких фірм виступають кількість працівників та річний оборот капіталу. Розвинене конкурентне середовище повинне забезпечити однакові умови функціонування індивідуального дрібного підприємництва із системою колективних підприємств, акціонерних товариств, кооперативів, спільних та державних підприємств. Різні форми підприємницької діяльності повинні забезпечити не виключення, а доповнення у розвитку виробничої діяльності. Особливого розвитку у останнє десятиріччя набула так звана «демократизація капіталу», тобто акціонування підприємств, коли велика кількість громадян стають співвласниками підприємств і приймають безпосередню участь в управлінні виробництвом та розподілі доходів. Найважливішими рисами підприємця є ініціативність, готовність до ризику, відповідальність, орієнтація на ефективність та якість, цілеспрямованість, аналітичність, організованість, здатність переконувати, встановлювати та підтримувати зв᾽язки. Обов᾽язковою умовою і ознакою підприємництва є свобода економічної самостійної людини, її самостійність у виборі господарської діяльності та джерел організації та прийнятті управлінських рішень. Підприємницька діяльність - праця індивіда, яка заснована на розвитку особистісних факторів, розширенні знань про свої можливості, яка спрямована на досягнення найкращого результату у господарській діяльності заради отримання економічної вигоди та привласнення додаткового продукту. Виділяють три основних види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну та фінансову.

При вивченні другого питання студенту слід усвідомити, що існують чотири види акцій, які надають їх власникам різні права. Насамперед необхідно зазначити, що акція – вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства. Акція надає права в управлінні акціонерним товариством, дає право на отримання прибутку у вигляді дивіденду і участь у розподілі майна при його ліквідації. Сума зазначена на акції становить її номінальну вартість, а її фактична ринкова ціна є курсом, що знаходиться у прямій залежності від розміру виплачуваного дивіденду і в оберненій від рівня позичкового відсотка. Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред᾽явника, привілейовані та прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну акцію, такі акції випускаються. При реєстрації акцій на пред᾽явника до книги заносяться лише відомості про їх загальну кількість, вони випускаються лише малим номіналом. За розміром отримання дивідендів акції поділяються на прості та привілейовані. Із привілейованими акціями дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого відсотка, який не залежить від поточного прибутку компанії. У випадку ліквідації підприємства з тих чи інших причин, власникам привілейованих акцій повертаються всі вкладені у акції кошти за їх номінальною ціною. За простими акціями виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства упродовж року. Надається право брати участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини майна його вартості; отримання інформації про діяльність акціонерного товариства.

Під час вивчення студентом третього питання, яке розкриває суть маркетингу, потрібно звернути увагу на те, що це явище залежить від виробництва і забезпечує випуск виробниками лише тих товарів, які можуть бути реалізовані. Звідси випливає важливість маркетингу як процесу, що пов'язує виробника зі споживачем через торгівлю і забезпечує зворотні зв'язки між ними. Маркетинг — це управлінська діяльність, що вивчає всі види діяльності, пов'язані із спрямуванням потоку товарів і послуг від виробника через систему реалізації (у визначених умовах) до кінцевого споживача.

Розбіжність наведених визначень здебільшого залежить від неоднакових принципів управління маркетингом, на яких ґрунтується в різних авторів його концепція. Основні принципи маркетингу: досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності відповідно до довгострокових цілей підприємства, тобто одержання прибутку від реалізації запланованої кількості й асортименту продукції; орієнтація не лише на поточний, а й на довгостроковий результат діяльності підприємства, що надає особливого значення прогнозним дослідженням виробництва й ринку; застосування у взаємозв'язку тактики та стратегії активного пристосування до вимог споживачів; цілеспрямований вплив на попит споживачів з метою його належного формування; комплексність, тобто здійснення різноманітних маркетингових дій як системи взаємозалежних заходів.

Отже, маркетинг — це творча управлінська діяльність, спрямована на задоволення потреб споживачів та отримання бажаного результату для підприємства на основі врахування ринкових умов функціонування суб'єктів та можливостей самого підприємства щодо розроблення нової продукції, організації виробництва, забезпечення ефективного товароруху від виробника до кінцевого споживача.

Це визначення розкриває сутність предмета маркетингу як управлінської діяльності, що залежить від інших видів діяльності: виробничої, конструкторської, дослідницької та розробної, торгової, кадрової, фінансової тощо. Положення про здійснення постійного дослідження ринку споживачів і вивчення всіх видів діяльності, що супроводжують рух товарів від підприємств до кінцевих споживачів, розкриває зміст маркетингу: необхідність постійно досліджувати ринок, що зумовлено зміною потреб і смаків споживачів. При цьому виробники і продавці мають спільно досліджувати ринки за певних умов, аби забезпечити необхідну повноту і точність, оскільки виробничі підприємства не можуть виконувати такі дослідження достатньою мірою. їх торговельні точки не охоплюють весь ринок споживачів. Виходячи з цього, маркетинг слід розглядати як комплекс важелів, що забезпечують результативні дії підприємства на ринку.

Загальні функції маркетингу: аналіз і дослідження ринку; прогнозування попиту; планування асортименту продукції; організація маркетингових комунікацій (реклама, пропаганда, стимулювання збуту, паблік рилейшнз, персональний продаж); ціноутворення; розподіл товару; маркетингове планування. Очевидно, що маркетинг охоплює всі аспекти діяльності підприємства. Основні напрями маркетингової діяльності: управління і контроль за виробництвом; планування асортименту товарів і послуг на підставі вивчення попиту; розроблення політики ціноутворення на підставі аналізу цін конкурентів і можливостей формування цін на готову продукцію на підприємстві; матеріально-технічне постачання на основі аналізу процесу постачання сировини (рівень цін, якість постачання, відстань доставки тощо); відновлення основних виробничих фондів; вивчення і впровадження нових технологій у виробництві товарів і послуг.

Складовою даної теми є четверте питання, яке розкриває зміст та структуру управління підприємством. Управління (менеджмент) — важлива функція, без якої неможлива цілеспрямована діяльність жодного підприємства. Сутністю процесу управління є цілеспрямований вплив на колективи людей для досягнення поставленої мети. Необхідність управління випливає з того, що підприємство — це система з розподілом праці, в якій постановку мети та її реалізацію здійснюють різні люди (групи людей). Менеджмент можна розглядати як систему (єдине ціле), що складається з частин (елементів). Такими частинами є мета і принципи менеджменту, функції управління, методи менеджменту, кадри менеджерів, структура управління бізнесом, техніка і технологія управління, інформація в менеджменті. Якщо планування визначає вид і форму діяльності, а управління — її реалізацію, то контроль має гарантувати, що діяльність здійснюється планомірно, і тоді поставлена мета досягається найкращим чином. У разі відхилення починає діяти механізм регулювання, і можна використати ефект навчання для нового процесу планування. До процесу контролю входять визначення нормативів, порівняння план/факт, аналіз відхилень і пропонування конкретних заходів з адаптації. При цьому якість аналізу відхилень для майбутнього планування і поліпшення якості планування має вирішальне значення.Розрізняють такі види менеджменту: постачальницько-збутовий менеджмент займається укладенням контрактів (договорів та ін.) про постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих деталей, їх зберіганням, відправкою реалізованої продукції споживачам та ін.; інноваційний менеджмент здійснює стратегічне управління інноваційними процесами з метою визначення основних напрямів науково-технічної і виробничої діяльності, готує комплексне обґрунтування заходів з реалізації такої стратегії (створенням зразків нової продукції та її втіленням у виробництво); маркетинговий менеджмент всебічно вивчає ринок і потреби споживачів, займається формуванням їх попиту, обґрунтуванням цінової політики тощо; кадровий менеджмент об'єктами свого управління має добір кадрів, підвищення їх загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, перепідготовку і розстановку, підвищення виробничої, організаційної і творчої активності працівників, розробку перспективної кадрової політики; фінансовий менеджмент передбачає складання бюджетного і фінансового плану підприємства, акумулювання і розподіл фінансових ресурсів, складання обґрунтованих фінансових прогнозів, своєчасний розрахунок з постачальниками, виплату зарплати тощо; банківський менеджмент цілеспрямовано та активно впливає на розвиток банківського бізнесу, управління джерелами коштів банку, банківськими ризиками, визначає основні напрями його діяльності та ін.

Організаційний менеджмент (управління організацією) охоплює керівництво процесом створення організації, формування її структури, визначення її мети і функцій, вироблення відповідних статутних документів, інструкцій, визначення функцій центрального апарату управління й окремих підрозділів та ін.

Таким чином, основне завдання керівника підприємства полягає, по-перше, у виборі мети, завдань, політики, методів та організаційних зв'язків для орієнтації (спрямування) процесів прийняття рішень і планування на різних рівнях; по-друге, в організації потоків інформації до центрів, у яких приймаються рішення. Інструментом його праці із зв'язку попиту і виробництва є методи та функції управління.