Тести для самоконтролю

1. Назвіть риси, характерні для постіндустріального суспільства:

1. розвиток машинобудування;

2. процес виробництва базується на інтелектуально-інформаційних технологіях та інтелектуальному капіталі;

3. збільшення використання природних джерел енергії;

4. основний виробничий та економічний ресурс – сировина.

2. Основоположником теорії постіндустріального суспільства вважають:

1. А. Ростоу;

2. Дж. Кейнса;

3. М.Фрідмена;

4. Д. Белла;

3. Приватна власність, як економічна категорія це - :

1. форма власності, при якій засоби виробництва належать колективу;

2. форма власності, при якій засоби виробництва належть державі;

3. форма власності, при якій засоби виробництва та продукти праці належать конкретній особі;

4. форма власності, при якій засоби виробництва належать суспільству;

4. Об᾽єктами власності виступають:

1. робоча сила;

2. земля;

3. населення країни;

4. усі наведені варіанти;

5. Ринковій економіці притаманні такі риси:

1. розвиток приватної власності;

2. перевага державної форми власності;

3. розвиток вільної конкуренції;

4. ринкове саморегулювання.

Тема 4: поділ праці, розвиток обміну, гроші Питання на самостійне вивчення

1. Сутність та етапи суспільного поділу праці.

2. Особливості здійснення електронних розрахунків.

3. Види грошей та грошових засобів.

4. Величина вартості товару. Закон вартості.

Методичні рекомендації до вивчення теми

При розгляді першого питання необхідно проаналізувати передумови виникнення та етапи суспільного поділу праці, звернути увагу на те, що при підготовці цього питання важливий історичний аспект. Суспільний поділ праці (СПП), або якісна диференціація трудової діяльності праці, включає три етапи:

І етап – виділення скотарських племен від землеробів;

ІІ етап – відділення ремесла від сільського господарства;

ІІІ етап – відокремлення торгівлі та формування класу купців. Останнє відбувається в період становлення середньовічних міст та Великих географічних відкриттів. Суспільний поділ праці означає відокремлення і співіснування різних видів трудової діяльності. Розрізняють такі основні форми суспільного поділу праці: загальний, який виникає в результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі сфери (промисловість, сільське господарство, сфера послуг); частковий, що є результатом поділу сфер виробництва на галузі (наприклад, промисловість – видобувну, енергетичну, машинобудування, харчову; сільського господарства – на рослинництво і тваринництво, транспорт – на залізничний, автомобільний, морський, повітряний ); одиничний - форма поділу праці, яка характеризує цей процес у середині окремого підприємства (між цехами, бригадами, працівниками різних спеціальностей). Суспільний поділ праці – явище об᾽єктивне, постійне, неперервне, зумовлене дією загального економічного закону економії робочого часу. Безпосередньою матеріальною основою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний і частковий поділ праці, що обумовлює єдиний можливий шлях взаємозв᾽язку окремих сфер виробництва, перетворення їх у сукупний відтворювальний комплекс та обмін продуктів праці як товарів.

Запорукою ефективного опрацювання другого питання теми є дослідження системи електронних розрахунків, яка увійшла у повсякденне життя людей порівняно нещодавно. Платіжна система в Internet (e-payment system) - це система здійснення розрахунків і платежів між комерційними структурами, фінансовими установами та користувачами мережі в процесі купівлі - продажу товарів та послуг через Internet.

Платежі в мережі Internet повинні здійснюватися за дотримання ряду умов: конфіденційність - під час проведення платежів в Internet дані покупця (анкетні та адресні дані, номер кредитної картки тощо) відомі тільки установам, які мають на це законне право; цілісність - інформацію про купівлю ніхто не в змозі змінити; збереження таємниці - повинен бути забезпечений захист повідомлень від несанкціонованого перегляду; автентифікація - і продавці, і покупці повинні мати гарантію, що всі сторони, які беруть участь в угоді, є дійсно тими за кого себе видають; авторизація - під час проведення платежу обов'язкове здійснення цього процесу, під час якого вимога на проведення трансакції (банківської операції) підтверджується або відхиляється платіжною системою. Авторизація дозволяє визначити наявність коштів у покупця; багатоваріантність засобів оплати - покупець може оплатити придбання товару або послуги будь-якими доступними йому платіжними засобами; гарантії ризиків продавця - продавець в Internet зазнає багатьох ризиків, пов'язаних, в основному, з несумлінністю покупця та відмовою його від товару. Тому масштаби ризиків мають бути узгоджені з провайдером платіжної системи та іншими установами, що беруть участь в комерційних процесах, за допомогою спеціальних угод; мінімізація плати за транзакцію - плата за обробку трансакції замовлення і оплати товарів входить у вартість товару, тому зниження ціни трансакції збільшує конкурентоспроможність продавців. Слід врахувати, що транзакція оплачується в будь-якому випадку, навіть якщо покупець відмовився від товару.

• Основними учасниками платежів та розрахунків у мережі Internet є:

• продавець – сервер електронної комерції, на якому створено каталог товарів та приймаються замовлення покупців щодо їх купівлі;

• покупець – користувач, який володіє доступом до мережі Internet через Web-браузер та здійснює замовлення товарів і послуг на обраному ним сайті;

• банк-емітент – банк, у якому знаходиться розрахунковий рахунок покупця і який є гарантом виконання його фінансових зобов'язань;

• банк-еквайєр – банк, що обслуговує продавця;

Саме наявність електронної платіжної системи дозволяє створювати повнофункціональні віртуальні торгові підприємства, в яких здійснюється весь технологічний процес купівлі-продажу товару чи послуги.

Під час розгляду питання про види грошей та грошових засобів необхідно визначити роль грошей у економічній системі та функції, які вони виконують: засобу обігу, міри цінності товарів, засобу заощадження та ін.

Гроші, як засіб обігу товарів виступають посередником у процесі реального товарного обміну. Ця функція виконується грошима тоді, коли купують чи продають певні товари, саме цю функцію гроші виконують найчастіше. Гроші, як міра цінності товару виступають у якості загальноприйнятої міри або одиниці обліку цінності товарів. У цій функції гроші дозволяють виразити цінність того чи іншого товару у національних грошових одиницях. Гроші, як засіб збереження цінності або заощадження вчені розуміють як здатність грошей протягом певного часу зберігати відповідну вартість того, що було продано (товарів, послуг), з метою майбутніх покупок.

Студенту необхідно знати, що виходячи із природи матеріалу, гроші поділяються на два види: повноцінні гроші – зливки дорогоцінних металів золото та срібло та неповноцінні гроші – це символічні гроші, які виготовлені із малоцінних металів, купівельна спроможність цих грошей визначається винятково ринковими умовами. Неповноцінні гроші поділяються на паперові та кредитні гроші, які поділяються на банкноти, чеки, векселі, депозитні та електронні гроші.

Таким чином, сучасні уявлення про сутність грошей зводяться до того, що гроші визначаються як товар, який здатний функціонувати в якості засобу обігу, міри цінності та засобу збереження цінності.

При розгляді четвертого питання студенту необхідно дати визначення поняттю вартості, отже, вартість – це економічна категорія, яка притаманна тільки товарному виробництву, вона є властивістю лише продуктів, що вироблені для обміну шляхом купівлі-продажу і внаслідок цього продукти виступають уже як товари. Ця категорія відображає суспільні відносини між виробниками, що відбуваються у процесі обміну вироблених ними товарів. Товар має двоїсту природу: він являє собою єдність споживної вартості та вартості. Предмети можуть мати вартість лише за умов, якщо вони мають споживну вартість. Мінова вартість є формою, в якій вартість проявляється саме на ринку. Двоїста природа товару (єдність споживної вартості та вартості) визначається двоїстим характером праці виробників, які створюють товари. Необхідно звернути увагу на те, що серед найголовніших законів товарного виробництва займає закон вартості. Закон вартості проявляється як закон цін, оскільки в основі ціни лежить вартість, але ціна збігається з вартістю тільки за умов рівності попиту і пропозиції. Вартість – це втілена в товарі праця, величина вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення. Закон вартості регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно необхідного робочого часу. Механізм закону вартості проявляється через стихійне відхилення цін від суспільно необхідних витрат праці. Функції закону вартості: стихійного регулювання виробництва, рушійної сили розвитку продуктивних сил, диференціації товаровиробників.