Висновки

Таким чином сутність позичкового капіталу полягає у тому, що це грошовий капітал, який передається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.

Отже, джерела позичкового капіталу:

1.грошові капітали;

2.капітали рантьє (грошові капіталісти);

3.грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.

Функції позичкового капіталу:

• Грошове обслуговування промислового капіталу;

• Участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;

• Сприяння акумуляції тимчасово вільних грошових засобів, запровадження їх в обіг з метою зростання;

• Використання капіталу-товару з метою отримання прибутку у формі відсотка;

Отже, позичковий процент – перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.

Таким чином, підприємницький дохід – частина прибутку, отримана внаслідок використання позичкового капіталу, яка залишається у функціонуючих підприємців.

Отже, норма позичкового процента – відношення суми річного доходу від позичкового капіталу до суми позичкового капіталу.

Отже, реальна відсоткова ставка. Вона утворюється внаслідок реальних кредитних відносин, тобто співвідношення пропозиції кредитів і попиту на кредити.

Номінальна відсоткова ставка. Вона визначається кредитором з урахуванням інфляції й дорівнює реальній ставці відсотка з поправкою на очікуваний рівень інфляції.

Таким чином, банк – суб’єкт кредитних відносин, який володіє, розпоряджається і використовує власні та запозичені кошти з метою одержання прибутку у формі позичкового процента. Центральний банк (ЦБ) – особлива фінансово-кредитна установа, якій державою надано право монопольного випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів держави.

Отже, з точки зору власності на капітал центральні банки поділяються на:

• Державні: їх капітал належить державі (Німеччина, Франція, Канада, Великобританія, Росія, Україна).

• Акціонерні: капітал цих банків належить тільки приватним особам (США).

• Змішані: капітал належить як державі, так і приватним особам (Японія, Бельгія).

Залежно від функцій і характеру здійснюваних операцій серед комерційних банків виокремлюють інвестиційні, іпотечні та ощадні.

Отже, основними функціями ЦБ є:

• Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал;

• Кредитування підприємств, держави, населення;

• Організація та здійснення розрахунків у народному господарстві;

• Випуск кредитних засобів обігу;

• Консультування, надання економічної та фінансової інформації;

Отже, комерційний банк – установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку у формі позичкового відсотка. Основними його функціями є:

• Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал;

• Кредитування підприємств, держави, населення;

• Організація та здійснення розрахунків у народному господарстві;

• Випуск кредитних засобів обігу;

Отже, залежно від статусу клієнтів банківські операції поділяються на два види: операції для юридичних осіб та операції для фізичних осіб.

Отже, сутність категорії кредиту можна визначити так: кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати.

Таким чином, суть кредиту проявляється в його функціях: перерозподілення, емісійна та контрольна.

До функціональних форм кредиту належать: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.

Отже, банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку - це різниця між валовими доходами банку та витратами.

Список використаних джерел

1. Економічна теорія : Політекономія: підручник за заг. Ред.. Базилевича В. Д. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581с.

2. Економічна теорія : Політекономія: підручник за заг. Ред.. Базилевича В. Д. – К.: Знання-Прес, 2004. – 527с.

3. Політична економія: Підручник для студентів вузів / Г. І. Башнянин, П. Ю. Лазур, В. С. Медведєв – Київ: 2000. – С. 313 – 319

4. Беляєв О.О., Бабело А. С., Політична економія : навч. пос. – К.: КНЕУ, 2001. – 328с.

5. Бойчик І. М., Харів П. С., Економіка підприємства (навч. пос.) – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ», 2001. – 298с.

6. Гальчинський А. С. Теорія грошей. – К.: Основи. – 2001.

7. Грицак М. Г., Колот В. М., Покропивний С. Ф., Економіка підприємства – 2ге вид. – К.: КНЕУ. 2001. – 528с

8. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Професора Б. С. Івасіва. – К; КНЕУ, 1999. – С. 288 – 347

9. Політична економія: Навч. Посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Беляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 180 – 188

10. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза та канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 82 – 133

11. Політекономія: Підручник / За ред. С. В. Мочерний. – 2-ге вид., випр. – К.: Вікар, 2005. – С. 197 – 204

12. Мочерний С. В. Політична економія: навч. посібник. – К.: Знання-Прес. 2002. – 687с.

13. Політекономія. Підручник / За загальною редакцією Ю. В. Ніколенка – Київ: ЦУЛ, 2003. – С. 172 – 177

14. Політична економія: Підручник / За ред. Ніколенко Ю. В. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – С. 378 – 386

15. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – С. 279 – 311

16. Шаповалов В. М., Аврамчук Р. Н., Ткаченко О. В. Економіка підприємства (уведення в спеціальність): навч. пос. – К.: Центр-навчальної літератури. 2003. – 288с.

36