ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ПОЗИЧКОВИЙ КАПІТАЛ, ЙОГО МІСЦЕ І РОЛЬ В ІНФРАСТРУКТУРНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РИНКУ ……………………… .…5

1. СУТНІСТЬ І ДЖЕРЕЛА ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ…………5

2. ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ. НОРМА (АБО СТАВКА) ПРОЦЕНТА ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОЗИЧКОВОГО ПРОЦЕНТА ЯК ПЛАТИ ЗА ПОЗИЧКОВИЙ КАПІТАЛ……………………………………………………………7

РОЗДІЛ II. БАНКИ ТА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА…………………………….11

2.1 СУТНІСТЬ БАНКУ І БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ………..……11

2.2 ВИДИ БАНКІВ ТА ОСНОВНІ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ. НБУ ТА ЙОГО СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ……………………………..12

Розділ III. КРЕДИТНА СИСТЕМА ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЛАНКИ.……………..…20

3.1 СУТНІСТЬ КРЕДИТУ ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ…………………..20

3.2 ОСНОВНІ ФОРМИ КРЕДИТУ. БАНКІВСЬКИЙ ПРИБУТОК..24

ВИСКОВКИ………………………………………………………………………..31

СПИСОК КИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...……………………...…..34

ВСТУП

В сучасній економічній системі позичковий капітал відіграє важливу роль. Для того, щоб осмислити сутність і економічну природу позичкового капіталу необхідно розглянути його з погляду економічної теорії.

В розподілі прибавочної вартості беруть участь не тільки функціонуючі – промислові і торгові – капітали, але і позичкові капітали.

Поряд з торговим капіталом від промислового капіталу відокремлюється і позичковий капітал. Головне його джерело – кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового капіталу, тобто амортизаційний фонд, нерозділений прибуток та інше. У той же час розширення масштабів підприємств і об’єктів вкладення капіталу жадає від підприємців все більших сум для авансування капіталу. У розгалуженій економіці практично завжди існує ситуація, коли одні господарські суб’єкти мають потребу в додаткових засобах, а інші ними володіють.

Актуальність обраної теми курсової роботи зумовлена тим,що в умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв’язків не тільки в межах однієї країни, а і у світі дуже ускладнився. За таких умов його навіть не можливо уявити без кредиту.

Значущість обраної теми курсової роботи зумовлена тим фактом, що фундаментом, на якому споруджується вся система кредиту, є мобілізація й нагромадження банківсько-кредитними установами тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу. Цілком зрозуміло, що коли такого нагромадження не відбувається, то й сам кредит стає неможливим у цьому випадку необхідних коштів, що їх можна було б давати в борг, просто не існує.

Метою дослідження теми даної курсової роботи є вивчення природи і сутності позичкового капіталу та позичкового процента, функціонування банківської системи та сутності кредиту.

Грошові засоби власників, які звільнилися на якийсь час, акумулюються в банках і надаються в позику позичальникам капіталу за плату у вигляді процента.

Позичковий капітал – це одна з функціональних форм капіталу. Зовні позичковий капітал схожий на лихварський. Однак по своїй економічній природі він не має з ним нічого загального. Позичковий капітал – особлива історична форма капіталу, що приносить проценти, характерна для сучасної ринкової економіки, капіталістичного способу виробництва. Як було згадано вище, базою позичкового капіталу є кругообіг промислового капіталу. Виникнення позичкового капіталу пов’язано з закономірностями кругообігу промислового капіталу.

Завдання роботи полягає у тому,щоб розглянути сутність і джерела позичкового капіталу. Проаналізувати позичковий процент. Охарактеризувати сутність банку і банківської системи. Дослідити види банків та основні банківські операції. Розглянути сутність кредиту та його функції. Проаналізувати основні форми кредиту.

Короткий огляд використаних джерел:

1.Український економіст Мочерний С.В. у своїй роботі «Політична економія» охарактеризував політичну економію як науку..

2.Український економіст Шаповалов В.М. у своїй праці «Економіка підприємства» охарактеризував економіку підприємства, згадав основні її проблеми та шляхи розвитку.

3.Професор Мороз А.М. у своїй роботі «Національний банк і грошово кредитна політика» охарактеризував банківську систему України, наголосив на її проблемах та запропонував шляхи їх вирішення.

4.Український економіст Івасів Б.С. у своїй праці «Гроші та кредит» розказав про грошову і кредитну систему України.

5.Український економіст Ніколенко Ю.В. у своїй роботі «Політекономія» детально охарактеризував цю науку.

6. Український економіст Башнянин П.Ю. у своїй роботі «Політична економія» розказав про розвиток політичної економії як науки.

Розділ I. Позичковий капітал, його місце і роль в інфраструктурному забезпеченні ринку

1.1 Сутність і джерела позичкового капіталу

Сутність позичкового капіталу. На перший погляд позичковий капітал не відрізняється від лихварського: обидва приносять відсотки; кредитор дає позику, позичальник її повертає та виплачує відсотки.

Основними позичальниками є функціонуючі підприємці: промисловці та торговці, що використовують позику як капітал для отримання прибутку, тобто надані в позику гроші є капіталом не лише для кредитора, а й для позичальника.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який передається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.

Промисловий підприємець платить за кредит частку свого прибутку, який отримує від використання позики як промислового капіталу. Як і весь промисловий прибуток, ця його частка є перетвореною формою додаткової вартості, створюваної найманими працівниками промислового капіталу, у тому числі тієї його частини, яка була одержана промисловим підприємцем у позику.

Джерела позичкового капіталу:

1. грошові капітали;

2. капітали рантьє (грошові капіталісти);

3. грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.

У своєму власному русі, який полягає в авансуванні грошей і поверненні їх із приростом Г – Г’, позичковий капітал не набуває ні продуктивної, ні товарної форм, оскільки перебуває завжди у грошовій формі. У ній він є таємничою само зростаючою вартістю, позбавленою джерела свого збільшення.

З формули руху позичкового капіталу (Г – Г’) виникає хибне враження, що відсоток є породженням виключно власності позичальника на свій грошовий капітал, а не функціонуванням промислового капіталу.

У кредитних відносинах, які приносять відсоток, стосунки між кредитором та позичальником набувають відношення грошей до самих себе, у якому вони і само зростають. Але як так, тобто як загальний еквівалент, гроші не мають магічної здатності створювати нові гроші – зростати незалежно і поза процесом виробництва. Об’єктивно основою фетишизму грошей, тобто уявлення про їх здатність «із самих себе» робити більші гроші (приносити відсоток), є їх властивість в умовах капіталістичного способу виробництва бути використаними для виробництва додаткової вартості. Якби не було продуктивного капіталу як складової промислового, не існувало б і позичкового. Позичковий капітал (гроші) збільшується внаслідок його використання підприємцем для виробництва додаткової вартості.

Саме позичковий капітал як відношення між кредитором і позичальником тимчасово вільних грошей є засобом розв’язання суперечності між грошима, що не є капіталом, та капіталом як вартістю, яка перебуває у безперервному русі і приносить додаткову вартість.

Такий рух тимчасово вільних капіталів вигідний як їх власникам, оскільки за свої позики вони отримують позичковий відсоток, так і підприємцям-позичальникам, які отримують додатковий прибуток до прибутку, який одержують від функціонування власного капіталу. Вигідно це і кредитним установам (банкам), тому що вони отримують плату за посередництво, яку утворює різниця між відсотками, що стягують із позичальників, та відсотками, що сплачують вкладникам. Участь тимчасово вільних грошових засобів торгових капіталістів і грошових капіталістів у формуванні позичкового капіталу не змінює його сутності. Грошові доходи і заощадження всіх інших верств суспільства, сконцентровані в кредитній системі, також набувають властивостей позичкового капіталу.

Функції позичкового капіталу:

• Грошове обслуговування промислового капіталу;

• Участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;

• Сприяння акумуляції тимчасово вільних грошових засобів, запровадження їх в обіг з метою зростання;

• Використання капіталу-товару з метою отримання прибутку у формі відсотка;