2. Сучасні економічні теорії

Основні напрямки сучасної економічної думки сформувалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., коли панівною формою організації економічних процесів стало товарне виробництво, сформувалися національні ринки і світовий ринок.

Основні напрямки сучасної економічної думки:

1) неокласична політекономія виникла на базі класичної політекономії,

є основною теорією ринкового господарювання.

Теорія виступає за обмеження державного втручання в економіку, за вільну конкуренцію. Нині неокласична теорія поділяється на дві течії:

І - монетаризм – теорія , згідно з якою головну роль в економічній діяльності країни відіграє стан грошового обігу (кількість грошей, їх реальна купівельна спроможність). Засновник – М.Фрідмен (США).

Роль держави обмежується контролем за грошовим обігом і збалансованістю бюджету.

ІІ - неолібералізм – теорія, яка заперечує активну роль держави в економіці, пропонує повернення до «вільного» саморегульованого ринку.

2) інституціоналізм – виник на базі історичної школи.

Рушійною силою розвитку ця теорія вважає соціально-правові, психологічні фактори. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих в розподілі власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.

3)Кейнсіанство

Засновник – Дж.М.Кейнс, автор всесвітньовідомої праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1928р.).

Він обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів. Дж.М.Кейнс доводив необхідність державного регулювання економіки, він є автором теорії стимулювання сукупного попиту, яка стала основою антикризової програми американського уряду в роки першої світової кризи (Велика депресія, 30-ті роки ХХ стор.).

4)Теорія Великого Неокласичного Синтезу

В 40-50рр. ХХ ст. американські вчені на чолі з П. Самуелсоном зробили спробу поєднати макроекономіку Кейнса, з мікроекономікою неокласичної школи та інституціоналізмом. Так виникла нова універсальна економічна теорія, яка поєднувала найбільш прогресивні погляди економістів ХХ сторіччя.

Основні положення теорії ВНС:

1. економіка на рівні держави формується з множини мікроекономічних явищ;

2) економічна система ефективна, якщо вона поєднує вплив держави на ринок і економічну свободу виробників і споживачів

3. Предмет і методи економічної теорії.

Економіка – це сфера життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, їх розподіл і споживання.

Економіка є об’єктом вивчення економічної теорії. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають уявлення про закономірності його розвитку.

Економічна теорія включає наступні розділи:

• політекономія – вивчає виробничі відносини в сферах виробництва, обміну і розподілу виробленого продукту;

- мікроекономіка - вивчає поведінку окремих господарських одиниць: фірм і домогосподарств в умовах ринку;

- макроекономіка - охоплює вивчення господарства в масштабах країни; розглядає результативні показники національної економіки, безробіття, інфляції, розробляє економічну політику на мікрорівні;

- світова економіка – вивчає закономірності розвитку світового господарства в цілому.

Методи економічної теорії:

1. метод наукової абстракції – поглиблене пізнання дійсності з врахуванням лише основних , найбільш стійких ознак об’єкта вивчення, коли не враховують все випадкове чи неістотне;

2. метод системного аналізу (системний підхід) – вивчення об’єкта з врахуванням його цілісної структури та взаємозв’язків його елементів;

3. загальнонаукові принципи:

• аналіз (розчленування цілого на окремі частини, кожну з яких вивчають окремо);

• синтез (зведення отриманих результатів в одне ціле);

• індукція – логічний висновок про явище на підставі окремих явищ;

• дедукція – рух думки від загального до одиничного , більш конкретного явища;

4. статистичний метод – визначення і систематизація кількісних показників розвитку об’єкта вивчення;

5. економіко-математичний метод – визначення порівняльних я5кісних показників розвитку об’єкта;

6. поєднання логічного і історичного методів;

7. метод порівнянь;

8. метод аналогії – перенесення властивостей одного явища на інші за ознакою подібності;

9. гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про можливі зв’язки явищ, можливість розвитку об’єкта вивчення та причин явищ;

10. суспільна практика – економічні реформи, які здійснюються на переломних етапах розвитку економіки, в періоди криз чи економічного росту.

На основі загальної економічної теорії формуються всі інші економічні науки: фінанси, кредит, статистика, бухгалтерський облік, аудит, маркетинг тощо, а також галузеві економічні науки: економіка промисловості, транспорту, будівництва тощо.