Функції і класифікація лейкоцитів

Усі лейкоцити здатні до фагоцитозу (від грец. phagos — той, що поїдає), який був відкритий і описаний І. І. Мечниковим. Явище фагоцитозу полягає в тому, що рухливі клітини тіла макроорганізму, в даному разі лейкоцити, захоплюють у свою цитоплазму і перетравлюють різні сторонні часточки, бактерії, фрагменти клітин, харчові часточки тощо. На фагоцитарній активності грунтуються основні функції лейкоцитів.

1. Поживна функція полягає в тому, що лейкоцити здатні захоплювати й перетравлювати поживні часточки, переносити і віддавати продукти перетравлення іншим клітинам тіла.

2. Видільна функція. Мікроскопічні часточки пилу, різних речовин через численні мікроушкодження шкіри, легень, травного каналу потрапляють у кров і тканини нашого тіла, де їх захоплюють лейкоцити. Якщо лейкоцити не можуть їх перетравити, вони разом з цими часточками надходять з кровоносної системи в кишки і виділяються за межі організму.

3. Захисна функція здійснюється лейкоцитами як шляхом фагоцитозу патогенних мікроорганізмів та їхніх токсинів, так і за допомогою вироблених ними спеціальних речовин — антитіл.

Класифікація. За морфологічними ознаками лейкоцити поділяють на 2 групи: зернисті, або гранулоцити, та незернисті — агранулоцити. Гранулоцити, які становлять близько 70% усіх лейкоцитів, за здатністю забарвлюватись різними барвниками поділяють па нейтрофільні, еозинофільні (ацидофільні) та базофільні (оксифільні), серед агранулоцитів розрізняють лімфоцити і моноцити. Кількісну характеристику різних форм лейкоцитів наведено у табл 2.

Таблиця 2. Склад і функції лейкоцитів

Лейкоцити	Діаметр, мкм	Кіль-кість, %	Вміст фізіологічно активних речовин	Функції
Гранулоцити нейтрофільні	9-12	45-65	Ферменти: пероксидаза, цитохромоксидаза	Фагоцитоз, перенесення адсорбованих антитіл до місця запалення
Гранулоцити еозинофільні	12-16	2-4	Фермент гістаміназа	Протизапальна дія, транспорт антитіл, знешкодження чужорідних білків
Гранулоцити базофільні	8-10	0,2-1,0	Гепарин, гістамін, гіалуронова кислота	Активація ліполізу в крові, виділення гістаміну, який спричинює алергічну реакцію
Агранулоцити лімфоцити	6-9	25-40	ДНК, гідрогеназа, АТФ-аза, ліпаза	Специфічний імунітет, продукування антитіл, знищення пухлинних клітин (фагоцитоз)
Агранулоцити моноцити	12-30	2-8	Протеолітичні ферменти	Амебоїдний рух, активний фагоцитоз

Нейтрофільні гранулоцити становлять майже 95% гранулоцитів. Причому в крові їх міститься не більш як 10%, а решта перебуває в тканинах і депонується в кістковому мозку. У кровоносному руслі нейтрофільні гранулоцити перебувають усього 6—8 год, мігруючи переважно до слизових оболонок, скупчуються у місцях розвитку запального процесу, де захоплюють і завдяки своїм лізосомним ферментам фагоцитують різні бактерії й продукти розпаду тканин. Отже, нейтрофільні гранулоцити здійснюють неспецифічний імунітет.

Еозинофільні (ацидофільні) гранулоцити забарвлюються кислотними барвниками і набувають рожевого кольору, їх значно менше, ніж нейтрофільних, — всього 2-4% усіх лейкоцитів периферичної крові. Їх кількість значно підвищується у випадках зараження організму гельмінтами (глистами), при алергічних і аутоімунних реакціях.

Базофільні гранулоцити становлять менш як 1% всіх лейкоцитів, після оброблення лужними барвниками набувають синього кольору. У цитоплазмі є великі гранули, в яких містяться гепарин і гістамін. Гепарин протидіє згортанню крові, а також активує розщеплення жирів у плазмі крові, а гістамін спричинює розвиток алергічної реакції.

Лімфоцити належать до групи незернистих лейкоцитів — агранулоцитів. Їх частка становить 25-40% усієї кількості лейкоцитів. Основна функція лімфоцитів — підтримання специфічного імунітету. Одним із шляхів здійснення цієї функції є вироблення антитіл.

Моноцити — найбільші клітини крові. Вони мають найвищу серед лейкоцитів фагоцитарну активність.

Кількісне відсоткове співвідношення між різними формами лейкоцитів називають лейкоцитарною формулою. Це співвідношення залежить від функціонального стану організму і може різко змінюватись під час різних, особливо інфекційних, захворювань. Так, гострі бактеріальні інфекції супроводжуються зростанням кількості нейтрофільних гранулоцитів, хронічні — лімфоцитозом.