Формені елементи крові

Серед формених елементів крові розрізняють еритроцити (червоні кров'яні тільця), лейкоцити (білі кров'яні тільця) і тромбоцити (кров'яні пластинки). Об'єм клітин крові у людини становить 40-46% загального об'єму крові і залежно від кількості води в організмі може коливатись у межах 30-60% - гематокритне число (гематокрит).

ЕРИТРОЦИТИ

Еритроцити відрізняються від інших клітин крові наявністю в них кров'яних пігментів, які забезпечують дихальну функцію крові.

Форма еритроцитів. Еритроцити втратили ядро і набули форми двоввігнутих дисків. Завдяки такій формі еритроцити мають дещо більшу поверхню, а головне, сплощення еритроцитів зменшує шлях дифузії кисню до центру еритроцита. Усе це якнайкраще сприяє повнішому і швидшому насиченню гемоглобіну еритроцита киснем.

Кількість еритроцитів. Кількість еритроцитів залежить від різних чинників, функцій організму. У людини нормальною вважається кількість еритроцитів 4,5-5 млн в 1 мкл крові, діаметр еритроцитів у середньому становить 7,5 мкм (6-9 мкм).

Тривалість життя еритроцитів людини — 100-120 днів. У міру старіння їхня еластичність, механічна та осмотична резистентність зменшуються, вони руйнуються і фагоцитуються мононуклеарними фагоцитами (ретикулоендотеліальними клітинами) печінки, селезінки та інших органів. На зміну відмерлих у червоному кістковому мозку з ядерних стовбурових клітин утворюються нові еритроцити, проходячи кілька стадій і втрачаючи при цьому ядро.

Еритропоез — це складний процес, що регулюється комплексом гуморальних факторів. Так, при крововтратах або в умовах низької напруги кисню в крові з'являється глікопротеїд еритропоетин, який стимулює еритропоез. Ціанокобаламін (віт. В₁₂) та фолієва кислота (віт. В_с) необхідні для синтезу глобіну та дозрівання еритроцитів; вітаміни — аскорбінова кислота (віт. С), рибофлавін (віт. В₂), піридоксин (віт. В₆) та інші — контролюють синтез гема і строми еритроцитів, при цьому використовується залізо зруйнованих еритроцитів.

Пігменти крові

Основна функція еритроцитів — транспорт газів крові: кисню і вуглекислого газу — здійснюється завдяки наявності в еритроцитах дихального пігменту крові гемоглобіну. Гемоглобін є хромопротеїдом — це речовина, що має колір і складається з білкової частини — глобіну та небілкової — гема. Цей пігмент містить у своєму складі атом феруму, розміщений у центрі молекули гема. До складу гемоглобіну входять 4 молекули гема і 4 поліпептидних ланцюги: 2 α- і 2 β-ланцюги.

Транспорт газів кров'ю

Транспорт кисню. Кисень приєднується у молекулі гемоглобіну до атома феруму за допомогою слабких координаційних зв'язків, утворюючи оксигемоглобін (НbО₂). Оксигемоглобін, що віддав кисень, називають відновленим, або дезоксигемоглобіном (Нb). Ферум гема може приєднувати і карбону оксид — CO (чадний газ) — карбоксигемоглобін (НbСО).

Така сполука не здатна приєднувати кисень і транспортувати його до тканин, оскільки дисоціює з відщепленням СО у 200 разів повільніше, ніж оксигемоглобін. Тому наявність у повітрі навіть незначних концентрацій оксиду карбону є небезпечною для життя.

Транспорт вуглекислого газу. На відміну від кисню, який переноситься кров'ю переважно у зв'язаному з гемоглобіном стані, форми і способи транспорту вуглекислого газу є різноманітними і складними.

Вуглекислий газ транспортується кров'ю від тканин тіла до легень у формі:

—розчиненого газу в плазмі крові — 10%;

• калію гідрогенкарбонату (КНСО₃) еритроцитів — 35%;

• натрію гідрогенкарбонату (NaHCO₃) плазми крові — 45%;

• карбгемоглобіну еритроцитів — 10%.