Практичне заняття № 5

ТЕМА: СИСТЕМА КРОВІ. ВЛАСТИВОСТІ. СКЛАД.

Кров, лімфу і тканинну рідину об'єднують під назвою внутрішнє середовище організму. Усі клітини тіла обмиває лише тканинна рідина. Кров і лімфа перебувають у судинах відповідно кровоносної та лімфатичної систем і безпосереднього контакту з клітинами тканин не мають.

Між кров'ю, тканинною рідиною і лімфою існує тісний взаємозв'язок. Тканинна рідина утворюється з крові шляхом фільтрації плазми крізь стінку кровоносних капілярів. За добу у людини профільтровується близько 20 л тканинної рідини. У венозному кінці капілярів та у венулах відбувається зворотний процес — реабсорбція тканинної рідини. З певних причин реабсорбується в кровоносне русло 89-90% тканинної рідини, а решта (приблизно 2-3 л за добу) профільтровується в лімфатичні капіляри. Ця рідина — лімфа — повільно тече в лімфатичних судинах, які зливаються у дві грудні протоки, і потрапляє у вени. Таким чином відбувається кругообіг позаклітинних рідин тіла.

Об'єм, склад, функції крові

Кров є суспензією клітин крові в рідкій фазі — плазмі крові. Основну масу клітин крові складають еритроцити, об'єм яких відносно об'єму плазми крові становить майже 40-46%. Цей показник називають гематокритним числом (гематокритом).

Лімфа містить невелику кількість (1000-20 000 в 1 мкл) лімфоцитів, а тканинна рідина — різних форм лейкоцитів, що мігрують із капілярів у міжклітинний простір.

ОБ'ЄМ

Об'єм крові у людини становить 4-6 л, або приблизно 7% маси тіла.

За допомогою методу розведення натрію тіосульфату, який не проникає в цитоплазму клітин, було встановлено, що об'єм позаклітинної рідини у людини становить 13-14 л. Якщо від цього об'єму відняти об'єм плазми крові, то дістанемо об'єм тканинної рідини — 10 л. Об'єм лімфи, як уже згадувалося, становить 2-3 л.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД

Кров — це рідка сполучнотканинна речовина, що на 82% складається з води: 90-92% — у плазмі крові і 71% — в еритроцитах. До складу плазми крові входять органічні (7-9%) та неорганічні (до 1%) речовини.

Що стосується еритроцитів, то основну масу їх сухого залишку становить білок гемоглобін (Нb) — 30-36% (4,6-5,5 ммоль/л).

Білки плазми крові, як і будь-які інші білки, — це макромолекули діаметром від 1 до 100 нм, що утворюють несправжні, або колоїдні, розчини. За електрофоретичною рухливістю їх поділяють на альбуміни та глобуліни, а останні ще на кілька фракцій.

Альбуміни становлять близько 60% білків плазми крові, це відносно низькомолекулярні білки, їх молекулярна маса (М) близько 70 кД. Альбуміни виконують транспортну функцію (зв'язують і переносять тироксин, білірубін, солі важких металів, деякі лікарські речовини), а також осморегуляторну — підтримують сталість онкотичного тиску.

Глобуліни поділяють на 5 фракцій: α₁,-, α₂- β, γ-глобуліни та фібриноген.

α₁-глобуліни виконують транспортну функцію: переносять до 60% глюкози крові та транспортують фосфоліпіди.

α₂-глобуліни зв'язують і переносять до 90% міді крові.

β-глобуліни транспортують залізо та переносять 75% усіх ліпідів та ліпоїдів плазми крові.

γ-глобуліни (сучасна назва — імуноглобуліни) — фракція білків, до складу якої входять антитіла. Відіграє важливу роль в імунних реакціях організму. На частку імуноглобулінів припадає майже половина всіх глобулінів плазми.

Фібриноген у процесі згортання крові переходить у нерозчинну форму і, випадаючи в осад у вигляді ниток фібрину, утворює тромб. У плазмі крові міститься 3-4 г/л (300-400 мг%) фібриногену.

Ліпіди. Рівень ліпідів у плазмі крові становить 4-8 г/л (400-800 мг%). До них належать крім нейтральних жирів також жирні кислоти, холестерин, жовчні кислоти та їхні солі, фосфоліпіди тощо. Здавалося б, така велика кількість нерозчинних у плазмі ліпідів повинна утворювати досить густу емульсію, проте цього не відбувається завдяки тому, що переважна кількість ліпідів перебуває в складі водорозчинних ліпопротеїдів.

Вуглеводи в плазмі крові представлені переважно глюкозою, вміст якої в стані спокою організму коливається в межах 4,5 — 6,5 ммоль/л (90-110 мг%), але після їди може зростати до 8,33 ммоль/л (150 мг%). Крім глюкози в плазмі крові є в дуже невеликих кількостях фосфорні ефіри глюкози та продукти її обміну — молочна й піровиноградна кислоти.

Тканинна (позаклітинна) рідина за більшістю компонентів мало відрізняється від плазми крові. Виняток становлять білки та йони кальцію, концентрація яких у тканинній рідині знижується відповідно до 18-20 г/л (1,8-2 %) та 1-1,5 ммоль/л (4-6 мг%).

Лімфа також значною мірою повторює склад плазми крові. Концентрація білків, як і в тканинній рідині, менша, а ліпідів, особливо після їди, більша, ніж у плазмі крові. Склад тканинної рідини і лімфи істотно залежить від тих органів і тканин, де ці рідини утворюються. Наприклад, у лімфі, що відтікає від печінки, білків у 4-5 разів більше, ніж у лімфі, що відтікає від нижніх кінцівок. У лімфі також є лімфоцити, причому основна їх маса надходить до лімфи з лімфатичних вузлів.

ФУНКЦІЇ КРОВІ

Кров і лімфа виконують транспортну функцію: кров транспортує поживні речовини й кисень до тканин, кінцеві продукти обміну речовин до органів виділення, а лімфа переносить ліпіди (від кишок) та білки (від печінки) у кров. Тканинна рідина, здійснюючи безпосередній контакт з усіма клітинами тіла, забезпечує обмін речовин між клітинами, кров'ю і лімфою.

Дихальна функція крові полягає в перенесенні кисню та вуглекислого газу між органами дихання (легені, шкіра) і тканинами тіла.

Поживна функція. Кров забезпечує надходження до клітин тіла поживних, тобто енерговмісних органічних речовин від травного каналу або депонуючих органів — печінки, підшкірної жирової тканини (в разі ендогенного живлення під час голодування).

Видільна функція крові полягає у перенесенні від тканин тіла до органів виділення — нирок, легень, печінки, шкіри — непотрібних і шкідливих речовин, надлишку води, мінеральних солей тощо. Ці речовини утворюються в клітинах тіла як кінцевий продукт обміну речовин чи результат їх діяльності або потрапляють до організму разом з їжею і питною водою.

Захисна функція крові здійснюється в кількох напрямках. По-перше, це захист організму від інфекційних захворювань — імунітет, який забезпечується фагоцитозом і виробленням антитіл. По-друге, знищення всіх мутантних клітин власного організму, які можуть утворитись під час поділу клітин. Це також функція імунітету. По-третє, захист від крововтрати при пораненнях судин підтримується системою згортання (коагуляції) крові.

Регуляторна функція крові полягає в перенесенні гормонів та інших фізіологічно активних речовин від місця їх утворення (залози внутрішньої секреції, деякі тканини) до клітин усіх органів і тканин організму, на мембрані яких є відповідні рецептори до певних фізіологічно активних речовин.

Гомеостатична функція. Кров забезпечує сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз), необхідну для нормального функціонування його клітин і тканин, шляхом вмикання певних стабілізувальних систем. Гомеостатичні системи підтримують сталість таких показників внутрішнього середовища, як рН, осмотичний тиск, співвідношення йонів, концентрація глюкози тощо.

Терморегуляторна функція крові полягає в тому, що кров як водний розчин має виключно високу теплоємність і завдяки цьому мало змінює свою температуру в разі її нагрівання чи охолодження, тобто кров відіграє термостабілізуючу роль. Крім того, кров переносить тепло між органами, запобігаючи перегріванню теплопродукуючих органів і надмірному охолодженню органів, що віддають тепло назовні.