Кінцевий мозок

Кінцевий мозок є новим утвором еволюції, який взяв під контроль функції всієї нервової системи. Він став основою для складних форм поведінки і пристосування організму до мінливих умов навколишнього середовища.

До великого мозку людини належать дві півкулі, в яких виділяють кору (плащ), білу речовину, основні підкіркові (базальні) ядра, бічні шлуночки та нюховий мозок.

Мозок можна поділити на три частини: стародавній мозок (стовбур мозку, проміжний мозок і основні ядра), який контролює стереотипні природжені поведінкові реакції, необхідні для виживання особини; давній мозок (структури лімбічної системи), що забезпечує внутрішній гомеостаз і видоспецифічні реакції, і новий мозок, який складається з нової кори, де відбувається складна трансформація сигналів із зовнішнього середовища і від внутрішніх органів.

Лімбічна система

Лімбічна система складається з філогенетично давніх відділів переднього мозку і є цілісним комплексом, який відповідає за емоційну поведінку.

Найважливішими структурами лімбічної системи є мигдалеподібне тіло, морський коник (hippocampus) і прозора перетинка. Для лімбічної системи дуже характерні численні нервові ланцюги, наприклад коло Папеца, які об'єднують у замкнену мережу різні її утвори, що забезпечує виконання ними складних інтегративних функцій.

Інтегративні функції. Лімбічна система бере активну участь у підтриманні внутрішнього гомеостазу організму.

Мигдалеподібне тіло. Однією з основних особливостей лімбічної системи є функціональна гетерогенність її структур. Так, мигдалеподібне тіло функціонально поділяють на основнобічну і кірковоприсередню частини. Кірковоприсередня (кортикомедіальна) зумовлює підвищення харчової і пригнічення захисної поведінки, а основнобічна (базолатеральна) — навпаки, пригнічення харчової і активування захисної поведінки.

Морський коник (hippocampus) є однією з найважливіших структур лімбічної системи, де розміщені пірамідні нейрони, що продукують регулярний тета-ритм електроенцефалограми, пов'язаний з певним рівнем емоційного напруження типу страху, агресії, сексуальної потреби.

Основні специфічні функції морського коника полягають у регуляції навчання і пам'яті, особливо в консолідації та відтворенні пам'ятного сліду. Вважають, що формування пам'ятного сліду відбувається внаслідок тривалої циркуляції (реверберації) нервових імпульсів замкненими колами нейронів.

Прозора перетинка разом з морським коником забезпечують гнучкість пристосовної поведінки.

Основні ядра і структури

Основні (підкіркові, базальні) ядра — це сукупність структур і ядер, розміщених у білій речовині півкуль великого мозку.

Однією з таких структур є смугасте тіло. У смугастому тілі розрізняють бліду кулю, хвостате ядро, лушпину й огорожу. Лушпину (шкаралупу), бічну і присередню бліді кулі об'єднують під назвою сочевицеподібного ядра, а хвостате ядро і лушпина, як еволюційно молодші й подібні за своїм походженням, нейронною будовою та нейро-хімічним складом структури смугастого тіла, утворюють нове смугасте тіло (неостріатум).

Неостріатум пов'язаний з регуляцією рухової функції. Таке уявлення склалося історично на підставі клінічних спостережень і патоморфологічного аналізу після смерті хворих з руховими розладами, які виникали внаслідок локальних уражень лушпини і хвостатого ядра. Ці рухові розлади найчастіше виявляються у вигляді надмірних рухів — гіперкінезів.

Бліда куля — більш давній, ніж неостріатум, утвір. Вона є анатомічною ланкою, за допомогою якої здійснюється фізіологічний зв'язок неостріатуму з таламусом і корою великого мозку, з одного боку, і зі структурами мозку, розміщеними нижче, з іншого.

Огорожа. Між лушпиною і корою острівця знаходиться пластинка сірої речовини — огорожа, яка філогенетично є наймолодшим утвором серед основних ядер. Огорожа має зв'язки з усіма полями кори і значною кількістю підкіркових структур великого мозку. Вона бере участь у регуляції рухових і вегетативних функцій, емоцій, сну. Огорожу також вважають важливим асоціативним центром, який пов'язаний з виникненням орієнтовного рефлексу на різні подразники, сексуальною поведінкою і входить до загальної гальмівної системи мозку.

Ураження основних ядер призводить до різних порушень контролю рухових реакцій і патологічних змін.

Зміни м'язового тонусу полягають у підвищенні тонічного напруження м'язів, у виникненні ригідності, яка може іноді захоплювати всі групи м'язів. У таких випадках м'язи настільки напружені, що виконання довільних рухів практично стає неможливим.

Акінезія (дефіцит рухів) виявляється по-різному, залежно від локалізації ураження і ступеня дегенеративних змін в основних ядрах. При цьому хворому дуже важко почати або завершити рух. Спостерігається скованість рухів, нерухомість пози, маскоподібне обличчя з немигаючими очима.

Паркінсонізм (дрижальний параліч) є найпоширенішим захворюванням, пов'язаним з порушенням функцій основних ядер. Хворих з цією патологією легко впізнати: маскоподібне обличчя, різке зменшення або брак жестикуляції, обережна хода дрібними кроками, тремтіння рук.

Гіперкінези є ще одним симптомом рухових розладів при ураженні основних ядер. Розрізняють два основних види гіперкінезів — хорею і атетоз, які часто об'єднують під спільною назвою танець святого Віта.

Хорея — це швидкі, іноді чудернацькі рухи, до яких залучаються різні групи м'язів. Це може бути, наприклад, згинання пальця, відведення рук, піднімання плеча, скорочення м'язів лиця тощо.

Атетоз виявляється у вигляді повільних м'язових судом, які захоплюють дистальні частини руки. У тяжких випадках до судом кінцівок приєднуються скорочення м'язів лиця, і тоді спотворений вираз обличчя виникає одночасно з рухами кінцівки.