Поради психологів

Набагато корисніше говорити людям приємні речі, підтримувати і підбадьорювати їх, щиро захоплюватися їхніми досягненнями, аніж принижувати їх гідність;

Починати і закінчувати ділову бесіду компліментом на адресу співрозмовника (існує багато підтверджень того факту, що більше ви говорите компліментів іншим, то більше добрих слів чуєте у відповідь, вас починають вважати милим, чуйним і навіть привабливим; коли співрозмовник помічає, що ви проявляєте свої почуття щодо нього, він значно швидше відкривається вам); Ніколи не обзивати і не ображати співрозмовника, краще сказати: «Мені соромно за Вас», «Не чекав від Вас такого» тощо; Спілкуючись з людьми, краще називати їх по імені, це приємно, як і комплімент (Ю.І. Палеха),

Прощання

Прощання – «слова, які вимовляються перед розлукою, розставанням».

До побачення

Будь (те) здоров (і)!

Бувай (те)!

До зустрічі!

Дозвольте попрощатися!

Добраніч (На добраніч! Доброї ночі!)

До завтра! На все добре!

Усього (тобі, Вам) найкращого!

Хай (тобі, Вам) щастить!

Прощавайте!

Щасливі будьте! Будьте щасливі!

Прощальним фразам можуть передувати такі фрази:

Уже пізно;

Мені пора;

Будемо прощатися;

Шкода (жаль), але я мушу йти;

Ми прекрасно провели час; Дякую (тобі, Вам) за зустріч!

Вдячний за все!

Даруй (те), що так довго тебе (Вас) затримав.

Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (терпливістю, твоєю (Вашою) гостинністю;

Не можу (тебе, нас) довше затримувати.

Увага! Словом прощай(те) послуговуються тоді, коли прощаються із тим, хто відходить у вічність. За українським звичаєм, після слова Прощай! говорять: Хай тобі буде земля пером! Вислів Хай буде земля пухом є калькою з російської мови.

Отже, типові етикетні ситуації мають багатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають можливість мовцеві зробити правильний вибір, врахувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище.

ЛЕКЦІЯ №3

Тема: Стилі сучасної української мови

ПЛАН

1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.

2. Основні ознаки функціональних стилів.

3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

4. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – 344 с.

2. Зубков М.Г. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – 384 с.

3. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навчальний посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

4. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К.: Вища школа, 2003. – 462 с.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.

6. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. проф. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 416 с.

7. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. проф. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 2000. – 430 с.

8. Українська мова: Енциклопедія / НАН України. Ін-т мов-ва ім. О.О. Потебні. Ін-т української мови. – К.: Вид-во «Енциклопедія ім. М.П. Бажана. – К., 2000. – 752 с.

9. Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум: Навчальний посібник / Т.В. Симоненко, Г.В. Чорновол, Н.П. Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 272 с.

10. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

11. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – 272 с.