Економічна основа функціонування і вдосконалення гм.
Як вже було з’ясовано, господарський механізм у першому наближенні може бути представлений|уявляти|:
- як система економічних законів;
- як система виробничих стосунків;
- як система організації суспільного|громадського| господарства;
- як суспільна|громадська| система суб'єктів господарювання, яка включає суспільні|громадські| інститути регулювання економіки.
Господарський механізм – це спосіб організації суспільного виробництва з притаманними йому відношеннями, формами і методами взаємодії на виробництво, організаційною структурою управління і умовами залучення людей до праці; сукупність форм і методів взаємодії між суб’єктами господарювання з метою створення найбільш сприятливих умов і стимулів підвищення ефективності виробництва і на цій основі зростання рівня життя народу.
Ядром господарського (організаційно-економічного) механізму є система стимулів, яка формує спонукальні мотиви до підвищення ефективності виробництва, покращання кінцевих результатів господарювання.
Економічною основою функціонування і вдосконалення господарського механізму є відносини власності. Дана теза відображає наступні моменти: 1. Найглибшою основою формування і розвитку структури господарського механізму виступає власність. 2. Відносини власності визначають тип господарського механізму. 3. Формування комерційних інтересів підприємств відбувається на основі всього комплексу відносин, зокрема відносин власності на засоби виробництва. 4. Перетворення відносин власності є також базовим фактором формування ринкового середовища, а, отже, ринковою організацією виробництва.
Власність — це сукупність відносин між суб'єктами господарювання щодо привласнення умов та результатів виробництва, матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення людей до певних речей як до своїх.
Залежності між складовими відносин власності показані на рис.
Відносини власності охоплюють всю економічну систему і, природно, зумовлюють відносини щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.
Власність відноситься до числа найважливіших і складніших проблем економіки, економічної теорії і теорії механізму господарювання. У традиційному розумінні власність трактують частіше всього як юридичне поняття, що відображає законодавче регулювання майнових відносин. Враховуючи складну систему юридичних і економічних (виробничих) відносин через їх безперервну єдність в реальній дійсності, можна сказати, що власність – це привласнення благ в соціально певній формі. Об'єктивними основами розвитку різноманіття форм власності виступають: технологічна багатогранність продуктивних сил суспільства, відмінності в рівнях суспілізації виробництва. Відмінності в економічних інтересах суб'єктів виробництва.
Значення різноманіття форм власності: 1. Ускладнюється структура форм господарювання і забезпечується свобода економічного вибору в підприємництві (кооперативи, спільні підприємства, акціонерні підприємства і ін.). 2. Створюються економічні основи самостійності суб'єктів господарювання, як необхідні для розвитку підприємництва і бізнесу. 3. Ускладнюється система розподілу доходів і їх поляризація. 4. Утворюється ринок факторів виробництва і товарну форму набуває робоча сила. 5. Різне відношення до засобів виробництва. 6. Вертикальні зв'язки замінюються горизонтальними.
До чинників, що впливають на господарський механізм, належать:
• науково-технічний і технологічний прогрес та їх вплив на виробничу діяльність підприємств, галузей, на суспільне виробництво загалом;
• розмаїття форм господарювання за ринкових умов, що формуються у багатьох постсоціалістичних країнах, до яких належить і Україна;
• зміни у надбудові постсоціалістичних держав, а відтак виникнення нових і специфічно-особливих завдань (соціально-економічних), що вирішуються у макро- і мікроекономічному просторі;
• зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні умови (міжнародний поділ праці, інтеграційні процеси, міжнародне геополітичне становище).
Саме за цими чинниками можна і розглядати напрямки вдосконалення ГМ.
Наслідки дії зазначених чинників можуть відрізнятися за масштабами змін у механізмі господарювання. Це можуть бути незначні кількісні зміни або глибокі якісні зрушення. Ось чому варто розрізняти часткове неглибоке поліпшення певних ланок механізму господарювання і досить глибоке перетворення структури господарського механізму, його перебудову. Тобто можна говорити про реформу господарського механізму або взагалі про економічну реформу. Звичайно, господарський механізм не є раз і назавжди даним. Він розвивається і вдосконалюється, відбувається безперервний процес пошуку ефективніших форм і методів господарювання. Це вдосконалення здійснюється постійно, з урахуванням нагромадженого досвіду, специфіки окремих сфер і галузей економіки.