- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва
- •1900 1920 1940 1960 1980 2000 Роки Рис. 3.1. Св1Тове виробництво Стал!
- •3.2. Класиф1кац1я стал1
- •3.3. Основы реакцп I процеси сталеплавильного виробництва
- •3.3.1. Термодинамгка сталеплавильних процеав
- •3.3.2. Кшетика сталеплавильних процеспв
- •3.3.3. Шлаки, що використовують у сталеплавильних процесах
- •3.3.4. Головш реакцп
- •3.3.5. Гази, що м1стяться в стал1
- •3.3.6. Неметалев1 включения, що мютяться в стал!
- •3.3.7. Розкиснення 1 легування стал1
- •3.4. Шихт0в1 матер1али сталеплавильного виробництва
- •3.5. Конвертерне виробництво стал1
- •3.5.1. Конвертерт процеси з донною
- •3.5.2. Киснево-конвертерний процес
- •3.5.2.1. Конструкщя 1 футер1вка конвертеров
- •3.5.2.2. Киснева фурма
- •8РеОкр %
- •3.8.2.4. Шихтов1 матер1али
- •3.5.2.5. Технология плавки
- •3.5.2.6. Гщродинам1ка ванни
- •3.5.2.7. Тепловий режим
- •0,5 0,6 0,7 ТвпЛ б
- •3.5.2.9. Змша складу металу, шлаку й газу пщ час процесу
- •3.5.2.10. Розкиснення 1 виплавка легованих сталей
- •3.5.2.11. Втрати металу пщ час продувки
- •3.5.2.12. Вщведення й очищения конвертерних газ1в
- •3.6. Мартеншське виробництво стал1 3.6.1. Види сучасного мартешвського процесу
- •Ас к електроплавкою
- •3.7.9. Техшко-економ1чш показники процесу
- •3,8.1. Елементи конструкцп та електрична схема
- •3.8.2. Технология плавки
- •Тигелып шдукцшш печ1 промислово! 1 пщвищеноК частоти
- •Контроль й автоматизащя процесу та його техшко-економ1чш показники
- •3,8, Позап1чне раф1нування, розкиснення I лкгування
- •9,9,1. Сучасна технолопя отримання стал1
- •0,004 УпАг, м3/(хв-т)
- •3.9.1.2. Технолога ковшово! металургИ
- •1,8,1.3. Технолопя газокисневого рафшування ( в конпортер!
- •3.9.1.4. Конструкцш агрегатов для доведения стал!
- •1,9,2. Оброблення стал1 синтетичними шлаками
- •3.9.3. Вакуумна дегазац1я стал1, виплавлено1 звичайним способом
- •3.9.4. Розкиснення стал1
- •3,9.6. Агрегати для доведения стал1
- •3.11. Зливки I розливання стал1
- •3.11.1. Випуск стал1 у ювш
- •8,11,2. Способи розливання стал!
- •3.11.3. Кристал1защя 1 будова стальних зливив
- •3.11.3. Кристал1защя 1 будова стальних зливив
- •3.11.3.2. Будова зливюв споюйнсгё, киплячо! 1 нашвспокшно! сталей
- •3.11,6. Технолопя розливання
- •11.7, Дефекта сталевих зливив
- •11 ,Й, Нозперервне розливання стал1
- •11)17. Схема мблз вертикального типу
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •4,6.3. Технолопя виробництва вуглецевого ь ферохрому
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •I б.3.1. Властивост! мод, "й використання, сировина для виробництва
- •5.3.2. ГПрометалургшний споаб виробництва шд1
- •5.3.2.1. Пщготовка руди до плавки
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •1'Ис. 5.2. Схема плавлення у в1дбившй нолуменевШ печи
- •Твблиця 5.2. Техшко-економ1чш показники процес1в плавки мщних концент- щт1в на штейн
- •5.3.2.4. Рафшування мцц
- •8,4. Металург1я шкелю
- •5.4.2. Сировина для виробництва шкелю
- •5.4,3. Перероблення окиснених шкелевих руд
- •5.4.4. Перероблення сульфщних мщно-шкелевих руд
- •5.5. Металург1я алюмшю
- •5.5.1. Властивосп алюмшш 1 його використання
- •5.5.2. Сировина для виробництва алюмшш
- •Грма 4. Виробництво алюм'ппю електролггичним способом
- •5.5.4. Отримання алюмшш електрол1тичним способом
- •5.5.5. Рафшування алюмшш
- •5.6.1. Властивост1 магюю 1 його використання
- •5.6.2. Сировина для виробництва магнш та и пщготовка
- •5.6.3 Виробництво магнш
- •1С. 5.17. Шахтна шч для хлорування магшю:
- •5.7. Металурпя титану
- •5.7.1. Властивосп титану 1 його використання
- •5.7.2. Сировина для виробництва титану та п переробка
- •5.7.3. Металотершчне вщновлення титану
- •5.7.4, Рафшування титану
- •6.1. Електрошлакова технологи (ешт)
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •До вакуумно'1 —системи 1
- •6.3.4. Ф1зико-х1м1чт процеси пщ час плазмово-дугового переплавлення
- •Розплаву: лення зливк1в:
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •7.1. Законодавча база охорони навколишнього середовища
- •Вар1ант б — нова технолопя
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •5.3.2.3. Конвертування мщного штейну
Iпроблеми навколишнього середовища 541
рекомендовано! 569
л1тератури 569
\ Сировиною для отримання ванадш е зал1зш руди, що М1стять 0,3 — 0,5 % ванадпо у вигляд1 оксиду ванадш (III) У203. У деяких випадках •фйИЛЯЮТЬСЯ 3ал13н1 руди, в ЯКИХ ВМ1СТ ванадш бшыний.
1з руди спочатку отримують оксид ванадш (V) У205, який попм Цдмовлюють в електропечах за допомогою силщш або алюмшш. За ЦИИНПОСТ1 руди 13 високим умдстом ванадш для отримання оксиду МНадйо (V) вщразу можна застосувати гщрометалурпйний снос 16, тобто Нроплавити руду з лужними добавками 1 пот1м провести вилужування СПску.
За незначного вмюту ванадию в рудах застосовують п1рометалурпй- НИЙ спос!б вилучення ванадш, тобто комбшацш шро-1 пдрометалурпй- ИИХ процеав. Розглянемо основш стадп ще! технологи.
Збагачення 1 подготовка руди до плавки. У раз1 переробки титано- Мйгпетитових руд кр1м зал1зо-ванад1евого концентрату шод1 отримують ТИтановий концентрат, що мштить 40 —45 % ТЮ2, який використовують ДЛЯ виробництва феротитану. Зал1зо-ванад1евий концентрат пщдають И'ломерацп або кускуванню.
Виплавка чавуну з агломерату або окатюв зал!зо-ванад!евого концентрату, що м1стять 0,4 — 0,8 % ваиадш. При цьому вщновлюеться НО -90 % ванадш 1 отримують чавун, що м1стить 0,4 — 0,6 % ванадш.
Окиснення ванадш чавуну в конвертер! з видьтенням ванад1евого Шлаку, що М1стить 7 — 10 % ванад!ю у вигляд1 РеО У205. Нашвпродукт |||сля зливання ванад1евого шлаку переробляють на сталь, а шлак спря- Монують для проведения пдрометалургп. Вилучення ванадш з чавуну становить близько 90 %.
Вилучення оксщцв ванадш з конвертерного шлаку можна проводите кшькома способами:
а) шлак змппують 13 содою Ыа2С03 або сильв1штом ЫаС1 • КС1 1 проводять окисне вщиалювання в трубчастих обертових печах за температури 800 — 850 °С. При цьому утворюються ванадати натрш Ыа2У209, що розчиняються у вод1;
б) шлак шеля вщпалювания вилуговують водою, а пот1М 60 %-м розчином Н2304. На ф1льтрах видшяеться ваиад1евий ф1льтрат, в якому концентрация ванадию досягае 25 — 30 г/л;
в) осад просушують 1 сплавляють у полуменевш печ1 за температури 750 °С, шеля чого отримують техшчний оксид ванадпо (V) 13 вм1стом М0 -90 % У205;
г) 13 техничного оксиду ванадш (V) в електропеч; виплавляють ферованадш. Процес проводять у дв1 стадп: спочатку вщновлюють частину оксиду ванадш (V) надлишком феросилщш з додаванням алюмшш, отримують сплав, що М1стить 21 —23 % силщш й вщвальний шлак, в якому ванадш менше шж 0,35 %. Пот1м отриманий сплав рафЬ иують вщ силщш шшою частииою оксиду ванад!ю (V), отримуючи ферованадш (45 — 50 % V; близько 1,5 % 81 та шлак (10 — 15 % У205), икий використовують на першш стадп.
Для виробництва 1 т 40 %-го ферованадда витрачаеться така юлы»И матер1ал1в, кг: плавленого оксиду ванадш (V) (85 % м II,
феросшпщю (75 %-й) — 425, вторинного алюмппю — 75, вапна 1151), зал1зно1 обр131 — 157, граф1тованих електрод1в — 26, електроеигр! |(, кВт • год — 1350.
Вилучення ванадш у процесс отримання ферованадт стамшний 98,5 %, а наскр1зного вилучення на вслх стад1ях технолога вщ руди ли ферованадда — 60 — 65 %.
4.5.7. Виробництво феровольфраму
Вольфрам використовують для легування сталей 1 сплав1в з мен ни збшьшення опору розриву та опору зношування й удару, тдвищпшм меж! текучост!, надання властивост! самогартування 1 зменшення м<»и ливост1 утворення гарячих трвдин. Для легування сталей викориспту ють феровольфрам таких марок, %:
Марка XV Мо Мп §1 С Р 3 А1
ФВ80 >80 <6,0 <0,2 <0,8 <0,1 <0,03 <0,02 <3,0
ФВ70 >70 < 7,0 < 0,3 < 2,0 < 0,2 < 0,06 < 0,01
Сировинш матер1али. Для виплавки феровольфраму застосовуки вольфрамитовий концентрат, який м1стить 55 — 65 % \\Ю3, 4 — 5 ЗК),, 2 — 3 % СаО та шип домшки. Для отримання сплав1в 13 вмщтом воль фраму близько 70 % як вщновник використовують нафтовий або шч.и вий коксик 1 феросилщщ марок ФС65 або ФС75, а для виробництва сплавш з великим вм1стом вольфраму — алюмшш.
Ф13ико-х1м1Чш умови процесу. Вольфрам мае невелику Х1М1чпу спорщнешсть з киснем, тому може бути вщновлений з оксидш силщн м, вуглецем 1 алюмМем:
2/Ш03 + 51 = 2/т + ЗЮ2 , АО^ = -351 220 + 34,96 Г;
2/3\У03 + 2С = 2/3\У + 2СО, АО^ = +327 332 - 339,88 Т; 2/ЗДУ03 + 4/3 А1 = 2/34/ + 2/ЗА1203, ДС# = -527 193 + 21,02 Т.
Технолопя вуглецево-сшпкотерм1чно| плавки. Сплави !.з вмктом вольфраму близько 70 % виплавляють у рудовщновних печах ноту,к тетю 2,5 — 5 МВ • А. Ванну печ! футерують магнезитового цеглою; у процес1 плавки магнезитова футершка частково замвдуеться фероволь фрамом, тобто робочою футер! вкою е металевий гаршеаж.
Умовно видхляють три перюди плавки, що р1зняться за характером ф1зико-х1м1чних процес1в 1 технолопчних операций. У ход! першою
у «айжу» шихту задають на сплав, що залишився вщ поперед- ПЛанки, який мае пщвищений вмют 51 (3 — 8 %), С (0,2 — 2 %), Мп (3— | инижений вмост \У (50 — 55 %). У цей перюд вщбуваеться раф1- нн сплаву вщ цих дом1шок завдяки окисненню Ух киснем, що тгк'я в оксидах «св1жоТ» шихти, тобто в печ1 утворюеться окисний , щомктить 16-23% Ш)3, 15-20 РеО, 26-32 ЗЮ2, 10-15 МпО, }0 СаО, 1 —3 М^О, 2 —4 % А1203. Для зб1лынення швидкосп рафЬ нпи температуру металу й шлаку пщвищують, включаючи шч на имальну потужшсть. Ннприкшщ першого перюду починають завалення у ванну иеч1 кон- Трату з коксиком, добиваючись отримання робочого шлаку другого |оду, який мкггить 10—12 % ШО^ У другому иерюд1 вщбуваеться оилення вольфраму переважно вуглецем коксика. Отже, до кшця рого периоду метал мае стандартний вмют вольфраму 1 домгшок. Ли анализу сплаву починають вичерпування сплаву 13 печ1 з викори- Нпям змшних ложок з вуглецевоУ стал1, що вмйцують до 50 кг мета- , Ложку з металом попм занурюють у бак з водою, охолоджують на *ц1альному пристроУ 1 вибивають з неУ зливок металу. Випускати ЛИВ через льотку иеч1, як це вщбуваеться пщ час виплавки шших роеплавов, не можна внаслщок високоУ в'язкосп феровольфраму (тем- ритура плавлення близько 2600 °С).
Мота третього перюду — довщновлення \У03 31 шлаку сшнщем росшйцда. Метал при цьому збагачуеться силицем та шшими ДОМ1Ш- Ми, а вм1ст у ньому вольфраму знижуеться до 52 — 54 %. Рлнцевий ЛШ< третього перюду мютить 0,05 — 0,2 % \\Ю3, 0,3 — 2 РеО, 45 — ХЮ2, 15 — 20 МпО, 25 — 32 % СаО. Шсля випускання шлаку в печ! лишаеться метал такого складу, %: \У — 66 — 70, 51 — 5 — 7, Ми — ,7 2,5. Якщо шлак мютить понад 0,3 % вольфраму, то його поверта- Ю'11> па переплавку.
Технолопя алюмотерм1ЧноУ плавки. Сплави 13 вмютом понад 80 % ИОЛьфраму виплавляють алюмшотерм1чним способом. До складу шихти (Ходить вольфрам1товий концентрат, зал1зна окалина, первинний алю- М1н1й 1 вапно. Плавку проводять у печ! потужн1стю 1 МВ • А, облад- НШЙЙ зшмною ванною з магнезитового футер1вкою.
У початковий перюд плавки на подину печ1 завантажують порщю Шихти 1 запальну сум1ш (алюмш1евий порошок \ зал1зна окалина), яку |||дпалюють гид електродами печи Якщо на подит утворюеться розплав, опускають електроди ) набирають електричне навантаження, пот1м подають нов1 порщ'Т шихти. При цьому намагаються пщтримувати глибо- Кг занурення електрод1в у шлак для забезпечення його прогрхвання та оепдження краиель вщновленого металу.
Шлак довщновлюють, вводячи на поверхню алюмдаеву крупу, июля чого його випускають 13 печь У печ1 залишаеться злиток стандартного феровольфраму 1 невеликий шар сплаву з пщвищеним вмютом дом1- шок, який по'пм наиравляють для рафшувальноУ переплавки.
Техтко-економ1чт показники. Для отримання 1 т феровольфраму витрачаеться:
Вуглецевосилшо- Алюмотерм1чна
лад термхчна плавка плавка
МЕТАЛУРГШ СТАЛ1 1
