3.11.3.2. Будова зливюв споюйнсгё, киплячо! 1 нашвспокшно! сталей

Спокойна сталь. Структура зливка спокшноТ стал1 характсриау< и, ся певними зонами (рис. 3.52, а). Тонкий юрковий шар 3 складапы и I др1бних р1внов1Сних кристал!в. За Х1м1чним складом вш близькпп цч рщкого металу в ковип. Цей шар утворюеться у момент стикання рщмни металу 31 стшками виливнищ, коли спостерггаеться штенсивне тпыи вщведення. Товщина шару к1рки становить лише 6—15 мм, оскип.ин охолодження рщкого металу з великою швидюстю тривае недовт

У М1ру потовщення шару юрки зростае ошр тепловщведенню, тдни щуеться температура стшок виливнищ та зменшуеться температурниН град1ент. Це зменшуе штенсившсть тепловщведення, а отже, 1 прпцп

кристалгзацп. Ктльюсть нових центров кристал^зацп зменшуеться,

з багатьох гснуючих кристал1чних зерен продовжують рости лини' при и товаш в напрям1 рщкого металу стовпчасп кристали, утворюючи ищу

стовпчастих кристал1в 4. У зливюв великих габаритних розм1р1в, о си'

во з великим полеречним перер'кзом, спостер1гаеться вщхилення крн сталгв до головног частини зливка, тобто до теплового центра.

5

а

3

4 Г

»

Рис. 3.52. Будова зливюв спокшшм (а) киплячо! (б) 1 нашвспокшно'1 (в) сталей

§; • §

в

о - &

' и.. . ц . и . ^ та

б

;)Т»1Ж1М('п, стовпчастих кристал1В пщвищуеться у раз1 збыьшеиня Ниаппи рщко! стал1, зростання швидкосп вщведення теплоти вщ 11ло1 частини зливка 1 зб1льшення поперечного перер1зу зливка, "#Жить вщ Х1М1чного складу сталь Зокрема, протяжш стовпчаст1 ИЛИ гпостерпаються у зливках шкелевоТ та хромошкелево! марок

ЦВНтралыпй частиш зливка спрямоване тепловщведення майже Н>\ оекгльки тут низька швидюсть вщведення теплоти 1, кр1м того, Що Iисрдпе, вщдалений вщ ус1х стшок виливнищ ириблизно на :Ну Ыдстаиь. Тому кристали, що утворюються, не мають визначеного "Туиинпя I с р1внов1Сними. Внаслщок пов1льного тепловщведення утносп ПОМ1ТНОГО переохолодження юльюсть кристал1в, що зно- Прюються, невелика, тому вони виростають до значних розм1р1в, Ц1И1ЧП зону безладно зор!ентованих кристал1в 5. НИ конуса осадження 6 розмвдена у нижнш частит зливка. Ця V Конгломератом зрощених кристал1в, частина яких росла вгору §|ШПшм охолодно! ди пщдона, а частина опускалася внаслщок об- Цйннм крнстал1В шших зон та опускания кристал1в пщ час криста- И осмию! частини зливка.

ЙРрхпш частиш зливка знаходиться порожнина, яку називають Ойою раковиною 2. Причиною и утворення е усадка стал1 в процеа Нении, тобто збшыиення нпльносп шд час переходу 13 рщкого у ИII стаи. Усадкова порожнина в зливку завжди утворюеться в Тисрдпенпя останшх порцш металу. Раковина бувае закритою , II 52, ч), якщо в прибутковш надставш внаслщок недостатньоТ Молнцм твердне верхнш шар металу та утворюеться М1ст /. У ра- Цорп<гаипя екзотерм1чних засипок та об1гр1вання верхньо! частини й усадкова раковина буде вщкритою. Поблизу усадково! раковини ГИМН!! шд нею) знаходиться усадкова крихюсть або пориспсть. "Личина головно! обр131 зливюв сиокшно! вуглецево! стал1 стано- III 16 а для др1бних зливюв 1 легованих сталей — 20 % . Нлнчн сталь. Вщмшною характеристикою киплячо! стал! е кипшня у пиливший шд час кристал!заци, що супроводжуеться вид1лен- рлино! кыькосп газ^в (СО, Ы₂, Н₂, С0₂, СН₄), переважно оксиду НУ (II).

ЙЛИмках киплячо! стал1 концентрована усадкова раковина не утво- "Ы'й Угадка здебыыиого розосереджена по числеиних газових по- ^ИМи* ()с юльки у зливку вщсутня усадкова раковина, то потреби Исишуиати виливнищ, яю розширюються до верху, немае. Киплячу |НИ1|НИа101'Ь У наскр13ш ВИЛИВНИЩ, ЯЮ розширюються донизу, що IIIV* процес роздягання зливюв — виливницю просто зшмають 31 йи

1||уи I ура зливка киплячо!' стал! характеризуеться певними зонами 1 V,¹, о) Зовшшня щ^льна юрка 5 зливка мае р1зну товщину. й I К ПНИ,И I ьеи 13 Р1ВНОВ1СНИХ КриетаЛ1В 1 не М1СТИТЬ пухирц!в. Товщи- на зовшшньо! шрки може змшюватися вщ 2 —3 до 40 мм 1 залежи I ь и1Д ? того, видаляються чи не видаляютьея пухирщ СО, що утворююл ы ч пЦ час тверднення металу. На початку тверднення юрковоГ зопн шмнЩ шару металу, що знаходиться вище, I феростатичний тиск, що утворк и I ы н, дуже мал1, завдяки чому за достатньо! окисненосп стал\ утвори» 1ыЦ ■ велика шльшсть пухирщв СО. Спливання навить частини з них г ширин» НОТ1К, ШТеНСИВШСТЬ ЯКОГО ДОСТаТНЯ ДЛЯ В1ДрИВаННЯ ПуХИрЩВ, ЯК I 1.1 'III шаються м1ж осями кристал1в, що забезпечуе формування безпучщтс вого шару металу.

1з пухирщв, що залишилися в металь у м1ру подальшого видмпши СО формуються витягнеш 1ЩЛЬНИК0В1 пухирщ, що пов'язано з уши ренням у цей час зони витягнених стовпчастих кристал1в. Вщбуп.н и.< и П0Р1ВНЯН0 ШВИДКИЙ р!СТ ГОЛОВНИХ осей Кристал1в, М1Ж ЯКИМИ скупч\'| 11.1 и оксид карбону (II), що видшяеться. Довжина щ!льникових пухирши становить 30 — 70 мм.

У ВерХНШ ЧаСТИШ ЗЛИВКа Щ1ЛЬНИК0В1 Пухирщ ВЩСутШ, ни

вимиваються потоком газу, який шдшмаеться вгору. Висота зони ни тягнених пцльникових пухирщв 4 зазвичай 1/2 — 2/3 висоти знании, вона шдвищуеться у раз1 зб!лынення швидкост1 наиовнеиня вилтшнщ, зниження штенсивносп кипшня та зменшення окисненосп мнл

Прииинення росту гщльникових пухирщв пов'язано з тим,

формування малотеплоиров!дно! зони пухирщв швидюсть иг/|.и< /к ннн теплоти ПОМ1ТНО знижуеться, тому 1 СИОВШЬНЮеТЬСЯ ШВИДК1СП. Р<и IV головних осей стовпчастих кристал1в, М1Ж якими затримувалнся ну чир Ц1 СО. Гази, ЩО утворюються, вимиваються 13 Р1ВШШОГО фрошу и|Щ стал1зац11, внаслщок чого формуеться пром1Жок досить пцлыюю мпл лу 2, який складаеться 13 неор^ентованих кристал^в невеликих розмыт Шеля тверднення верху зливка кипения припиняеться, тому ну \ при! СО не утворюються, осгальки Гм шеля видалення потр1бно було б пою 1.1 ти величезний тиск усередиш закупореного зливка. Внаслщок прими нення циркуляцп пухирщ, що сформувалися у момент закуиорюм.шмч, закршлюються на меж1 тверднення, утворюючи зону вторинпих пу чир Ц1В 3. Ц1 ПуХИрЦ! ртвнов^ддаленх ВЩ СТШОК виливниць

Тверднення центрально"! 1 частини зливка вщбуваеться без пом! I нот газовид1лення 1 циркуляци металу. Лише теля усадки стал!, що ирп< ы Л1зуеться, тиск усередиш зливка трохи знижуеться 1 створюютыл умо ви для утворення окремих пухиргцв. Скупчення !х у верхпш ч.и мин зливка зумовлюеться шдвищенням вм1сту тут кисню 1 вуглецю, па.и и док лшвацп та спливання пухирщв знизу. Це скупчення пухирцт у 1 но рюе головну пухгасть, яка в осьовш частит зливка може поншрюпа 1 и< ч на глибину до 25 % його висоти.

Головна обр1зь зливюв киплячо! стал! становить 5 — 9 % маси

ка для рядово! стал! та 10—13 % для як!сноь

Нашвспокшна сталь. За ступеней розкиснення 1 характером пи водження пщ час кристал!заци у виливнищ нашвспокшна сталь мин и

М1жне положения дпж снокшною 1 киплячою. Нашвспокшну сталь "ипають як у НасКр13Н1 виливнищ, що розширюються донизу, так 1 в ШКОВ1.

У церхнш частиш зливка нашвспокшно! стал1 (рис. 3.52, в) розм1- I |Ц1ЛЬНИКОВ1 або округл1 пухирщ (вони можуть бути вщсутш), кон- Трована усадкова раковина, гид якою знаходиться усадкова пухюсть, Може доходити до 35 — 45 % висоти зливка. Пухирщ розмщеш б1ля ерх!п зливка, осюльки окиснешсть металу та штенсившсть кипшня Остатня для формування безпухирцево! шрки пом1тно! товщини. В и1й частит зливка, де спостерпаеться значний феростатичний тиск, ХИрщ внаслщок недостатньо! окисненост1 металу не утворюються. Розмпцення усадкових порожнин у зливку залежить вщ ступеня 1К11сненост1 сталь За нормально! розкисненост1, коли штенсившсть ?«иид|лення достатня, над усадковою раковиною формуеться М1ст пу- рконого металу завтовшки 200 — 270 мм, який надшно гзолюе ракови- И1д атмосфери, завдяки чому раковина заварюеться гид час прокатки ТИлу. Величина головно! обр1з! при цьому становить 2,5 — 5 % маси ИИка. У раз! перерозкиснення зливки мають меншу товщину моста 1 (остатпьо тзольовану усадкову раковину, що зумовлюе збшыиення |ЯЫ<ОСП головно! обр131.

_?' 3.11.4. Х1М1чна неоднорщтсть зливюв

Р!дка паль — це однорщний розчин вуглецю, силщш, мангану, фосфо­ру, |'1рки, кисню 1 газ!в у рщкому зал!зь За Х1М1ЧНИМ складом сталев1 Мимки неоднорщш. Неоднорщшсть !х зумовлена низкою складних про- ЦщМп, що вщбуваються пщ час кристалтзацп та спостер1гаються як в ^Иремих зонах зливка, так 1 в межах кристал^в. Х!м1Чну неоднорщшсть КЛМНИшоть лгквацгею, або сегрегацгею.

Причиною виникнення лшвацп е те, що розчиншсть деяких дом1Шок V ТНгрдому за л 131 нижча, шж у рщкому. Внаслщок цього ос1 криста л1в, ростуть пщ час тверднення, мютять меншу юльюсть домшюк, шж |ДОН1лпа сталь, а рщкий метал, який залишаеться, збагачуеться домшками. С'ТуШш. .шквацп характеризуеться коеф!ц1ентом л!квац1!, який визна- ЧЙИНЬ за <|)ормулою

г] = ^р ~ ^т 100, (3.91)

т

ДИ коефппент лшвацп, %; С_р, С^ — вщповщно концентращя

Д11М||Цок у р'щиш та твердш фаз! на меж! з рщиною, %.

257

|'о )р1;шя]()1 ь лшващю двох вщцв — деидритну 1 зональну. Ден- ёршшш >ик<н1Ц1я — це неоднорщшсть стал1 в межах одного кристала (дмндрша). Зоиальна лгквацгя — це неоднорщшсть складу стал! в ЦЫннч ч.итпнах зливка. Вона досягае б1льших значень, шж дендритна | |иму пгОгзпечшша. На утворення зонально! лжвацп впливають стрка,

У ( Ь ИИНИ МП НП|> пп.

Рис. 3.53. Зональна лжвац1я у зливку спокШши сталг

1 — зона У-под1бно1 лжвацп гид усадковою ракошптю, ' зона Л-шдобно! лжвацп; 3 — зона У-под16но1 лжвацп; / шин лжвацп в конуа осадження (лжващя: плюс — позитивна; мшу негативна)

фосфор, вуглець 1 кисень. Зональна лжвац1м мам гану, сшпцш, хрому, нжелю, вольфраму, наIмани I титану майже вщсутня. Слщ зазначити, що зопачь на лжващя зумовлюе неоднорщшсть властпшм н'|) у р 13них частинах сталевих вироб1в 1 може спрпчм нити брак металу внаслщок вщхилення його гнча ду вщ заданого.

У виникненш зонально!" неоднорщносп к|мм виб1рково! кристал1зацп важливу роль вщпраюи, процеси перем1щення лжвуючих елемештв з один I частини зливка в шшу. До таких процеав налета 11. Дифу31Я Д0М1Ш0К 13 ДВОфаЗНО! ЗОНИ в об'ем рщкот металу, що залишився, конвективш потоки меча чу у ВИЛИВНИЩ, що виносять лжвати у верхню Й ее ре. ПНИ частини зливка; спливання об'ем1в забруднепою м м1шками металу внаслщок меншо! ццльноеп. 11,е I \*

мовлюе збагачення домшками верхньо! та

частин зливка, як1 кристал1зуються останшмп.

Зливки СПОКШНО! СТЗЛ1. У 30ВШШН1Й ЮрКОВШ ЗОН1 ЗЛИВК1В СПОКШПо! стал! лжващя вщсутня. Склад металу тут не вщр1зняеться вщ ск.чалу рщко! стал1, осюльки швидка кристал1защя поверхневих шар1в злиш а не дае розвиватися лжвацшним процесам. У рент об'ему зливка лини щя арки, фосфору й вуглецю вщбуваеться так. У верхшй частшп злит.а вм1ст елемент1в шдвищуеться у напрям1 до оа, в середн!й частшп а чип ка по висот1 лжващя незначна, в нижнш частит спостершаеться з порош а лжващя — вм1ст арки, фосфору й вуглецю знижуеться в наприм! чи оа зливка.

Кр1М того, у зливку спокшно! стал1 яскраво виражеш таю харакири! лжвацшш зони (рис. 3.53): зона У-под1бно! позитивно! лжвацп шд усадки вою раковиною; зона А-под1бно! («вуса») позитивно! лжвацп; зона V по д1бно! позитивно! лжвацп; зона негативно! лжвацп в конуа осаджеппч

Найбшьша юльюсть лжвуючих елеменпв розмщуеться в шдпрп(|\ I ковш осьовш частиш зливка, де метал твердне в останню чергу, а чаым. бшя «вуав». В зливках леговано! стал! масою 2,5 — 4,5 т стугпиь ./пкпапн пщ усадковою раковиною становить, %: арки — 170— 300, фосфору 150-260, вуглецю - 150-200.

Зональна лжващя зростае 31 збшыненням маси, поперечного п< р<

тину 1 тривалосп тверднення зливка. Тому високояюсш та

стал1, як1 використовують для виготовлення деталей вщповщальп

призначення, розливають у зливки невелико! маси (близько (>,.'> I >

ЙК1<'п> зливюв киплячо! стал1. На яюсть зливюв киплячо! стал1 110 ннлпвае товщииа безпухирцево! юрочки, тобто глибина залягання ЧИШКоннх иухирщв. Безпухирцеву юрочку оптимально! товщини Хують в умовах нормального газоутворення 1 газовидшення. Що Тиннннс кипить метал у виливнищ, то товстшою е безпухирцева

Дйщо безпухирцева юрочка тонка, то шд час нагревания перед про- 'Ийнним металу вона прогоряе, внутрпиня поверхня пухирщв окис- ТМ'М I в подалыному не зварюеться, утворюючи брак. |й1ДИор|дн1Сть зливка киплячо! стал1 характеризуеться б1льшою ИИмпо з пеоднорщшстю зливка спокшно! стал1 зонального лжващею "РупНстю пижнього лшвацшного конуса, але явно виражеш зони V 110Д16110! л1кваци в ньому В1дсутн1. У центрально! зош спостерша- ! Шдшпцепа концентрация лжвуючих елеменлв по всш висот! зливка; удненпя ;икватами збшыиуеться за иапрямом до головно! частини. (К'нмальпе скупчення дом1шок спостер1гаеться всередиш верхньо! 4ПИ зливка на вщсташ 5 — 15 % висоти вщ його верху. Найбшыне "йють ./й к наци таю елементи, як с)рка, фосфор, вуглець, кисень 1 ти- « {'туишь лп<вацп арки у центр! скупчення може досягати 800 %, )Н1ру 500, вуглецю — 300 %. Ломнл1.иа лп<ващя в зливках киплячо! стал1 у зв'язку з штенсивною Нудищею металу значно бшьша, шж у зливках сиокшно! сталь 1(Жум>ть таю способи боротьби з лшващею: шдвищення швидкост1 на- 1РНПИ до 0,3—0,4 м/хв за сифонного розливання та до 2 — 2,2 м/хв у розливання стал1 зверху; скорочення перюду кипшня металу у 41Н1НП1 ябмыленням швидкосп розливання, застосування виливниць ^йрликим отвором зверху, накривання зливюв чавунними кришка- «МЦо,

(ПмЬпш нсоднорщшсть зливк^в натвснокшно! стал1 значно нижча, Киплячо!, але перевищуе х1М1чну неоднорщшсть сиокшно!. У злив- !Ж1ж покшпо! стал! спостершаеться Л-по/цбна л!кващя, а в головнш Чйгппй шдвищеиа концентращя л1кват1в у вигляд1 лшвацшно!

|,11 .В. Устаткування для розливання стал1

(!Тйлгро:1Ливний жолоб. У мартешвських печах 1 електропечах для Нншшя ета.ш використовують сталерозливний жолоб. Вш складаеть- | М<чи левого зварного або литого кожуха, футерованого зазвичай 'Миши цеглою, 1 встановленого з нахилом 0,10 — 0,12° до горизон- ЙНн) н'ющпнп. Зверху шамотну цеглу покривають хромомагнезито- Мйгою. У печах невелико! м1сткост1 жолоб безпосередньо прикршлю- /т I млевпнускного отвору. У мартешвських I двованних печах йпнуюп» ЗП1МН1 сталев1 жолоби. Шсля випускання стал! жолоб Мйимь крапом I переиосять у розливний прол1т для ремонту.

Сталерозливний гавш (див. п. 3.11.1) може виконувати такт фупкпп М1СТК0СТ1 для транспортування металу вщ сталеплавильного агрекпу до М1сця розливання та М1СТК0СТ1, в ягай метал витримують до потрипин температури; пристрою, за допомогою якого сталь через промокну М]стк1сть розподшяеться по виливницях або кристал1заторах М1>.<1.1, агрегату, в якому здшснюеться низка металургшних процес1в (розкнепен ня, легування, оброблення вакуумом, продувка шертним газом, опрос, лення рщкими синтетичними шлаками або ТШС тощо).

ПрОМ1ЖШ КОВШ1 та Л1ЙКИ використовують ДЛЯ розливання СПОК! 11111)1 стал1 зверху для зменшення розбризкування струменя металу при Ниш удар! у дно виливнищ, що дае змогу зменшити гальюсть плен на злпикач Багатостопорш пром1жш ковнп використовують також для одночасиш и розливання зверху галька зливгав. Швш мае сталевий кожух, футером.I ний шамотною цеглою. У днишд встановлено один або галька стакаши, оснащених стопорами. Для зменшення теплових втрат гавш накрпиа ють футерованою кришкою.

Пром1жна лшка мае металевий кожух, футерований вогнетрппкою масою 31 шамотного порошку 1 вогнетривко! глини на редкому ск н I добавкою граф1ту; у нижнш частиш лшки встановлюють розлпнппП стакан. Лшку ставлять або на прибуткову частину, або шдвннуюп. ;ю сталерозливного ковша.

Виливнищ зазвичай виготовляють 13 чавуну. Розм1ри вшппшшп. залежать вщ маси 1 розм1ргв зливка. Маса зливгав, що вщливаюп. а ш прокатування на станах, становить вщ 200 кг до 30 т, при цьому ,-мч прокатування на блюмшгах вщливають зливки масою до 13 т, а а ш прокатування на слябшгах — до 30 т. Маса зливгав для поковок дш ч гае 350 т. Конф1гуращя зливгав характеризуеться формою поперечно го 1 поздовжнього перер131в, а форма поперечного перер1зу визпач.н I к ся подальшою переробкою та ягастю зливгав.

Поперечний перер1з виливниць бувае квадратним, прямокутпим, крчч лим 1 багатогранним. Зливки квадратного перер1зу використовують л чч сортового прокату; зливки прямокутного перер1зу за вщношення Учпыи ширини до товщини, меншоТшж 1,5, — для виробництва як листа, ш I

сортового прокату; илосга зливки за вщношення 1хньо! м

товщини — вщ 1,5 до 3 — для прокатування на лист, зливки круч нно перер1зу — для виробництва труб, бандаж1в, кол1с. У багато:-раннич виливницях вщливають зливки для ковальських поковок.

За формою поздовжнього перер13у виливнищ бувають двох мним для розливання киплячо!" стал1 застосовують наскр1зш вилишппи о. I дна (рис. 3.54, а), яга розширюються донизу (1,0 — 1,5 % конусно, и \ б!к); для розливання спогайно'1 ягасно'1 стал1 — розширеш доперм глуходонш виливнищ (2,5 — 3,5 % конусности у 61к) (рис. 3.51_} .,1 I отворами на дш для встановлення керам1чного стакана (для с и фо I ш ₍. I о

розливання) або сталевоГ пробки (для розливання зверху);

ну сталь розливають у вщкршт виливнищ пляшкового типу (рис. 3 . > \. о >

ят

® ©

а о

|>ис. .'1.54. Схеми виливниць для розливання киплячо! (а), нашвспокшно! (б) I СН0К1ЙН01 (в) сталей:

I прибуткова надставка; 2 — виливниця; 3 — цапфа; 4 — тепло13оляцшна 7 НКИидка

| для розливання киилячого металу застосовують виливнищ пляшко- ТИИу, всрхшй отв1р яких закривають чавунною пробкою вщразу розливання, а для розливання спокшного невщповадального при- ИМИМ виливнищ, як1 розширюються донизу (рис. 3,54, г). В остан­цу мииадку верхню частину виливниць утеплюють 13 середини фу- ЦКОЮ або тепловими вставками.

|И ик1("п. зливк1в значно впливае вщношення Ух висоти до д1аметра. Ылмменням цього вщиошення попршуються умови дегазацп мета- еилинапня иеметалевих включеиь, зб1лыиуеться феростатичний |) Н огже, можлив1сть утворення поздовжшх тр1щин та видовження ИОНоУ раковини, внаслщок чого яюсть зливка попршуеться. ||»ИЙутко1Й надставки встановлюють на виливнищ, що мають роз- 1ИНИ зверху. Вони бувають як стащонарш, так 1 плаваюч1. Останш 1Ч1Иую1ъ для усунення небезпеки тдвисання зливка у зазор1 м1ж ЦМНЦею 1 надставкою. Футер1вка або теплов1 вставки надставок |1дЫ11ою'п> охолодження верха зливка, що сприяе виведенню у це I угвдковоУ раковини. Стащонарш надставки мають чавунний корпус, Цпнипии 13 середини шамотною цеглою або масою 13 шамотного [||КУ ;( вогпетривкою глиною; на постшний шар футеровки наносять ЙКу .нштоншки до 10 мм, яку обновлюють шеля кожного розливан- Длн зменшення теплов1ддач1 та полегшення зняття надставки 31 (Кй I зменшення витрат металу надставка мае форму зр1заного ко- Иричому конусшсть стшок становить 10— 18 %. рма! инко|)истання розширених донизу виливниць для розливан- (НйШиоУ сг'ал! застосовують теплов! вставки. Головну частину зливка КЛМННицнх, розширених донизу, утеплюють вкладками 1 плитами з |#1рипко| або екзотерм1ЧноУ сум1пп.

||/(/(<1Ш1 плити для встановлення виливниць — виготовляють 13 |М1У ||Ниов1ики 150 — 400 мм. Зокрема, шддони, як1 застосовують для

розливання зверху, зазвичай обладнують бортами, виступами або закр.и нами для кращого центрування виливниць, а шддони для сифонного ро I ливання мають р1вчаки-канали для вкладання сифонно! цегли. За рол мвденням р1вчак1в пщдони для сифонного розливання подшяють на про меневг, 13 головними 1 б1чними р1вчаками, розмщеними один вщ одною пщ кутом 90°; ялинков1 та багатомкш для вщливання др1бних злиикш

Центров! виливнищ для сифонного розливання стал! бувають дпоч тишв: сущльш засипш та розшмш (складаються з двох половин), щи закршлеш кшьцем 1 клином або болтами. Розшмш центров! для викорп стання краиц, шж засипш, осюльки забезпечують невелике забрудпепнн зливка неметалевими включениями.

Сифонний припас складаеться 13 такого набору цегли: центров! тр\ <> ки з отвором диаметром 80— 100 мм, лшки, центрово! цегли-31рочки, кпше во! та прохщно! цегли. Д1аметр отвору у сифоннш цеглг коливастм и вщ 40 до 60 мм. Материалом для сифонного припасу е шамот або нл швкисла керамша. Найяюсшшою е шамотна цегла.