3,8.1. Елементи конструкцп та електрична схема
Коиструкщя печ1. 1ндукцшна плавильна установка складаеться 13 |||«|| (у пеликих 1 вагових печах е мехашзмом нахиляння) й електроустат- Иукииим для живлення печ1 (генератори шдвищено! частоти, батаре! |ИН1Де|1гатор1в, щити керування 1 на вагових печах — автоматичний регу- ЛИЮр електричного режиму). Основш елементи печ1 — каркас, шдуктор | (101 ИетрИИКИЙ тигель, ЯКИЙ 1НОД1 (МКфииають кришкою (рис. 3.37).
парк ас (кожух) печей невели- Ни1 м1гткосп (< 0,5 т) виготов- ЛИЮ1 ь у (|)орм1 паралелепшеда, ЦННприсювуючи для цього азбо- Нсмеи I, дерево та роблячи 13 кут- МИК111 I ( г|)1чок немагштно! стал! риОрп У М1сцях з'еднання мета-
ИН!1 .'1*1/. 1идукц|йна шч М1 епастю 60 кг:
1Р1Н1111И|1 носок; 2 — азбестова плита; I |и с т., I полящйний шар; 5 — |НИУ1' I<>|>, <> иодона плита (азбоцементш Н'Ммн), / каркас; Я — дерев'яш бруси; М шучкий с-трумо1пдшд; 10 — ком!р
левих елемегспв укладають озоляцшш прокладки для запобпапня ми
никненню к1льцевих струмов. 1ндуктор у такому каркасо прикрт./пи
до верхньо!' 1 нижньо!" опорних азбоцементних плит.
У печах середньо! та велико!" м1сткост1 каркас роблять з! сташ V ВИГЛЯД1 СуЩЛЬНОГО КОЖуХа ЦИЛШДрИЧН01 форми або у ВИГЛЯД1 «быЯ'НН
кл1тки» — вертикальиих стояшв, привареиих до верхнього 1
опорних шлець. У каркас! жорстко закршлюють шдуктор та подину плиту. До передньо!' частини каркаса на р1вш зливного носка кршлии. дв1 цапфи для повороту печ1 шд час зливання металу.
1ндуктор мае форму порожнистого цшиндра, утвореного 13 вшмн М1ДН01 трубки, яку ВКЛЭДаюТЬ у ВИГЛЯД1 СШралЬ Проф1ЛЬ трубки коло або прямокутник з р1вними чи р1зними боками. Перин встаповню ють у печах шдвищено!', а друп — у печах иромислово!' частоти. Дчн запоб1гання електричному пробою витки зазвичай 130люють (на нечач мало! м1сткост1 з невеликою напругою достатньо пов1тряно'113оляш V м I ж витками 10 — 20 мм). Кр1м того, широко використовують тага видн по ляцп:
обмоткову, коли витки иокривають 13оляц1Йним лаком 1 ПОИМ обмотують стр1чкою 13 д1електричного матер1алу (скло- та мшострнпчп >.
прокладну, коли м1ж покритими лаком витками закршлюклъ :п електричш прокладки, наприклад 31 склотекстол1ту;
напилену, коли на поверхню трубки газополуменевим або п.м I мовим способом наносить шар оксиду алюмшш або оксиду цирконии (IV) з наступним покриттям лаком.
1НОД1 ДЛЯ ЦЬОГО використовують МОНОЛ1ТНУ 130ЛЯЦ1Ю — покршт лаком витки заливають пол1мерним матер1алом (иол1еф1рним компаундом', теля застигання якого утворюеться монол1тна конструкшя.
Мщшсть 1 жорстшсть шдуктора, що е опорою футер1вки, забезиечуюп., стягуючи або закршлюючи витки шпильками (монол1тш шдуктор и т потребу ють додаткового крапления витгав).
По ВНутр1ШН1Й ИОрОЖНИШ М1ДН01 Трубки ПрОИуСКаЮТЬ охолодну ПС >Л V, яку подають тд тиском. Для забезпечення р1вном1рного охолоджппп на середшх \ великих печах шдуктор виконують з двох —чотирко-, секцш 13 самостшним поведениям води. Надходження води контре оно ють спещальним реле, яке втдключае живлення печ1 у раз1 пршптпшч подавання води.
Футергвка тдукцгйио'г печг складаеться 13 таких елеменпв: фу|'ер1м ки тигля, подово! плити (подини), верхньо! керамши (ком1ра) 1з з.ним ним носком. Подова плита е шдмурком для футер!вки тигля й шдук м> ра; на печах середньо!' 1 велико! М1сткост1 и роблять 13 шамотних б./юып або цегли, шодг на великих печах — 13 вогнетривкого бетону. На нет- ш ких печах подову плиту виготовляють 13 галькох азбоцементних плш ЯК1 кладуть одна на одну.
Футергвку тигля зазвичай роблять набивною з основних або кис >ш в0гнетрив1в. Шсля плавлення металу вона сшкаеться у молол м- II >
щих печах тигель шод1 викладають 13 цегли. Ком1р, який не сшкаеться цики тсплоп рщкого металу, роблять \з фасонно!" цегли, шамоту, хромо- 'ГМС?:шту або 13 вогнетривких мае з шдвшценою юлыистю сполучних 'ТРрЬлш. Зливний носок — це фасонний вир1б 13 шамоту.
Нлбинну кислу футеровку виготовляють 13 подр!бненого кварциту 'ЦМКЦП розм1ром менше шж 3,5 мм) або кварцового шску з добавкою пюлучиого борно! кислоти (1,5 — 4 %) без зволожування. Стшюсть ЧШ'У (|>утер1вки становить приблизно 150 плавок. Для основно! футе- 1КИ иикористовують таю сум1ш1: мелений магнезит з добавлянням Н Гюрно! кислоти або бури; мелений магнезитохром1т з добавкою 2 % ЙМНКоного шпату тощо. Стшкшть основно! футер1вки становить 40 — планок.
11('|)ед набивкою тигля внутр1шню поверхню шдуктора покривають Ким (золювальним шаром, наприклад наносить спещальну !золяцшну "йаку з наступним обклеюванням склостр1чкою; шод1 додатково вкла- ЦН'1> тепло13оляцшний шар з азбесту. На дно шдуктора засипають р футерувально! маси, утрамбовують и, на не! встановлюють зал1зний *ДОИ, ЗОВШШШ рОЗМ1ри ЯКОГО ВЩПОВЩаЮТЬ ВНуТрШШМ розм1рам тигля. Нрогпр М1Ж шаблоном та индуктором засипають футерувальну сумпи, упрлыпоють трамб1вками. Пот1м роблять ком1р 13 фасонно! цегли пкчиалмшх мае з шдвшценою юльюстю сполучних матер1ал1в. (Цели закшчення набивки футер1вку сушать 1 ешкають. Для цього, ИИЙмаючи шаблону, включають плавильну установку; теплота, що !лн< ться у шаблош, нагр1вае футер1вку. Залежно в1д М1СТКОСТ1 тигля (каина тривае 1—4 год для кислого тигля 12 — 10 год — для основно- , ()паточие ешкання 13 розплавлянням шаблону вщбуваеться шд час |Ц|1111о! плавки. Сшкання можна проводите, вставивши у тигель кусок |$)(|ф|| оного електрода. Тигл1 мютгастю до 300 кг шод1 набивають зво- ДОММ'Пою масою у сиещальнш розб1рнш прес-форм1. Шеля сушшня на ЙММНр) такий тигель установлюють в шдуктор на подову плиту, а проспр 1пдуктором 1 тиглем засипають др1бним вогнетривким порошком. Мрмш'им нахиляння призначений для нахиляння печ1 шд час зли- |М1И1М металу. Метал 13 тигля зливають через зливний носок, повертаючи Ой | По к цеч1, встаиовлений на двох цапфах, на 95°. Зазвичай нахиляння ЩИ|| проводять лебщками, тельферами, а на вагових печах — пдравл1ч- ЦИМ мехашзмом нахиляння.
Клнстроустаткування використовують для подавання живлення на ЙМукюр печ1. Спрощену електричну схему шдукцшно! печ1 промислово! 1ЦМЧШП юбражено на рис. 3.38. Змшний струм промислово! частота Ц|/| н!чмого трансформатора 1 надходить на шдуктор 3, паралельно |Цнму Шдключеш конденсатори С1...С6.
Конденсатори призиачен! для компенсацп 1ндуктивного опору шдук- 1н ней ! установки. В коло включено дв1 групи конденсатор1в — Цннлспг.порп иершо! групи (С1), шдключеш стало, та конденсатори й||унн |рупн (С2—С6), шдключеш за допомогою контактор1в 6 —
10 залежно вгд значения сомр, який визначають пристросм > за величиною напруги 1 струму вод трансформаторов 2, 4. Ипрп довж плавки у М1ру нагроваппя
ШИХТИ ЗМШЮЮТЬСЯ 11 ПИТОМ И И
Рис.
3.38. Електрична схема шд\ |> Д1ЙИ01 печ!
промислово! частот:
1
~
тчний трансформатор;
трансформатор
напруги; 3 — шдуммр. 4
— трансформатор струму; 5 при стрш
визначення созф;
6—10
ими тактори керування конденсаторами
впливае на ондуктивний опор установки. ГОдключаючи 1 водклоочаючп додатково конденсатори, добиваються ровностошдуктивпого та емшпю го опоров, тобто величини созф, близько!" до 1.
Величину змонно! частини батаре! конденсаторов визначають за фор мулою
>
де ДАГ — величина змони номера ступеня батаре! конденсаторов; у, коефоцоент; — реактивна потужшсть печ1, кВ • А; АА/К — таблична поправка, що залежить в1д теплових втрат в шдукторо та фазового к у I а короткого замикання.
На печах шдвищено! частота у раз1 використання тиристорнпх иг ретворювачов конденсатори не переключають, що спрощуе конструкции конденсаторно! батаре!.