3.5.2.10. Розкиснення 1 виплавка легованих сталей

Рис. 3.18. Змша вмгету С0₂ в конвертерних газах по ходу плавки

Розкиснення киснево-конвертерно!" стал1 ироводять глибинним спо собом у ковш1 пщ час випускання металу. В конвертер розкисники зазвичай не вводять для уникнення !х великого угару. Шд час виплаи ки спокойно! стал1 розкисники додають у ковш на струм1нь металу у так1й посл1довност1: спочатку фероманган або силжоманган, попм феро силщш 1 в останню чергу алюмшш. Уведення розкисник1в починаючт. П1сля наповнення ковша рщким металом приблизно на 1/4—1/3, а закшчують у момент наповнення його на 2/3, що дае змогу уникнутп потрапляння розкисниюв у шлак та \'х подалыиого угару.

Масу феросплав1в , т, розраховують за формулою

(3.61)

от,

у(т₆ + т_ч)(К_с -К^)

де у, Ь_к — ведповедно коефвденти угару металу (приймають таким, що дор1внюе 0,9) 1 розкисника; т₆, т_ч — ведповедно маса брухту й чаву­ну, т; К_с, К_и, Кф_с — ведповедно задана масова частка елемента розкис­ника в стал1, фактична — в метал 1 перед випусканням його в сталероз- линний ювш 1 в феросплав!, %.

Угар розкисниюв залежить вед типу зливка, температури металу, масово!" частки в ньому вуглецю та елемента розкисника 1 змшюеться у таких межах: шд час розкиснення споюйноТ стал1 — угар мангану — 0,1 -0,25, сил1Ц1ю — 0,15 — 0,25; шд час розкиснення киплячоГ стал! угар мангану становить 0,2 — 0,35. Витрати алюмшш 0,15 — 1,20 кг на I т стал1, причому вони збшыиуються 31 зменшенням вм1сту вуглецю.

У процеа виплавки легованих сталей ураховують той факт, що шд час введения велико!" юлькост! легуючих елемента у ювш можливе апачне охолодження 1 нер!вном1рний розподш легуючих в об'ем! редкого металу. Немае проблем з легуванням лише тими елементами, според- Ясшсть яких до кисню менша, шж до зал1за (нжель, медь, мол1бден). Щ глсменти можна безпосередньо вводити у конвертер, осюльки вони там не окиснюються. Легування шшими елементами проводять у ковии, яастосовуючи тверд! або редю феросплави та екзотерм1чш сумшп.

(3.62)

Легування твердими феросплавами — способ, який використовують Майчасише. Феросплави вводить у ювш пед час випускання стал! з конвертера. Частину легуючих матер1ал1в, що вигоряе, визначають за формулою

Ь_к = а₀ + а ₁С_М¹ + а₂^_м - а₃Я_м + Да,

де (х₍₎ — а₃ — коефвденти, значения яких залежить вед виду легуючого материалу; С_м — вм1ст вуглецю в метал! наприкшц! продувки, %; 1_Н — температура металу наприкшщ продувки, °С; Да — поправка, яку визна­чають за результатами попередшх плавок.

Охолодження редко!" стал! великою юльюстю легуючих матер1алгв дае змогу отримувати лише низьколеговаш стал! 13 загальним вмхетом легуючих елемента не бьтьше шж 2 —3 %.

Легування редкими феросплавами полягае в тому, що пед час ви­пускання металу 13 конвертера у ювш заливають легуюч1 добавки, яю лаадалепдь розплавляють в окремш печь Цей спос1б дае змогу вводити у сталь велику юльюсть легуючих матер1ал1В.

Легування екзотерм1чними сум1шами — це введения у ювш фе- роенлашв у вигляд1 брикета перед випусканням металу. До складу брикет!» кр1М подр!бнених легуючих (ферохрому, феромангану та ш.)

входять окисники (наприклад, натр1ева селггра), вщновники (иаирм клад, алюмш1евий порошок) та зв'язуюч! матер1али (кам'яновупльтш пек тощо). У процес1 розчинення брикетхв у метал1 алюминй окиснкк ть ся завдяки кисню натр1вво1 сел1три. Теплота, що при цьому видшястмя, використовуеться на розплавлення легуючих. Так можна ввести до \ ".. легуючих елемештв, але недолшом е труднонц виготовлення брикет!и