- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва
- •1900 1920 1940 1960 1980 2000 Роки Рис. 3.1. Св1Тове виробництво Стал!
- •3.2. Класиф1кац1я стал1
- •3.3. Основы реакцп I процеси сталеплавильного виробництва
- •3.3.1. Термодинамгка сталеплавильних процеав
- •3.3.2. Кшетика сталеплавильних процеспв
- •3.3.3. Шлаки, що використовують у сталеплавильних процесах
- •3.3.4. Головш реакцп
- •3.3.5. Гази, що м1стяться в стал1
- •3.3.6. Неметалев1 включения, що мютяться в стал!
- •3.3.7. Розкиснення 1 легування стал1
- •3.4. Шихт0в1 матер1али сталеплавильного виробництва
- •3.5. Конвертерне виробництво стал1
- •3.5.1. Конвертерт процеси з донною
- •3.5.2. Киснево-конвертерний процес
- •3.5.2.1. Конструкщя 1 футер1вка конвертеров
- •3.5.2.2. Киснева фурма
- •8РеОкр %
- •3.8.2.4. Шихтов1 матер1али
- •3.5.2.5. Технология плавки
- •3.5.2.6. Гщродинам1ка ванни
- •3.5.2.7. Тепловий режим
- •0,5 0,6 0,7 ТвпЛ б
- •3.5.2.9. Змша складу металу, шлаку й газу пщ час процесу
- •3.5.2.10. Розкиснення 1 виплавка легованих сталей
- •3.5.2.11. Втрати металу пщ час продувки
- •3.5.2.12. Вщведення й очищения конвертерних газ1в
- •3.6. Мартеншське виробництво стал1 3.6.1. Види сучасного мартешвського процесу
- •Ас к електроплавкою
- •3.7.9. Техшко-економ1чш показники процесу
- •3,8.1. Елементи конструкцп та електрична схема
- •3.8.2. Технология плавки
- •Тигелып шдукцшш печ1 промислово! 1 пщвищеноК частоти
- •Контроль й автоматизащя процесу та його техшко-економ1чш показники
- •3,8, Позап1чне раф1нування, розкиснення I лкгування
- •9,9,1. Сучасна технолопя отримання стал1
- •0,004 УпАг, м3/(хв-т)
- •3.9.1.2. Технолога ковшово! металургИ
- •1,8,1.3. Технолопя газокисневого рафшування ( в конпортер!
- •3.9.1.4. Конструкцш агрегатов для доведения стал!
- •1,9,2. Оброблення стал1 синтетичними шлаками
- •3.9.3. Вакуумна дегазац1я стал1, виплавлено1 звичайним способом
- •3.9.4. Розкиснення стал1
- •3,9.6. Агрегати для доведения стал1
- •3.11. Зливки I розливання стал1
- •3.11.1. Випуск стал1 у ювш
- •8,11,2. Способи розливання стал!
- •3.11.3. Кристал1защя 1 будова стальних зливив
- •3.11.3. Кристал1защя 1 будова стальних зливив
- •3.11.3.2. Будова зливюв споюйнсгё, киплячо! 1 нашвспокшно! сталей
- •3.11,6. Технолопя розливання
- •11.7, Дефекта сталевих зливив
- •11 ,Й, Нозперервне розливання стал1
- •11)17. Схема мблз вертикального типу
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •4,6.3. Технолопя виробництва вуглецевого ь ферохрому
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •I б.3.1. Властивост! мод, "й використання, сировина для виробництва
- •5.3.2. ГПрометалургшний споаб виробництва шд1
- •5.3.2.1. Пщготовка руди до плавки
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •1'Ис. 5.2. Схема плавлення у в1дбившй нолуменевШ печи
- •Твблиця 5.2. Техшко-економ1чш показники процес1в плавки мщних концент- щт1в на штейн
- •5.3.2.4. Рафшування мцц
- •8,4. Металург1я шкелю
- •5.4.2. Сировина для виробництва шкелю
- •5.4,3. Перероблення окиснених шкелевих руд
- •5.4.4. Перероблення сульфщних мщно-шкелевих руд
- •5.5. Металург1я алюмшю
- •5.5.1. Властивосп алюмшш 1 його використання
- •5.5.2. Сировина для виробництва алюмшш
- •Грма 4. Виробництво алюм'ппю електролггичним способом
- •5.5.4. Отримання алюмшш електрол1тичним способом
- •5.5.5. Рафшування алюмшш
- •5.6.1. Властивост1 магюю 1 його використання
- •5.6.2. Сировина для виробництва магнш та и пщготовка
- •5.6.3 Виробництво магнш
- •1С. 5.17. Шахтна шч для хлорування магшю:
- •5.7. Металурпя титану
- •5.7.1. Властивосп титану 1 його використання
- •5.7.2. Сировина для виробництва титану та п переробка
- •5.7.3. Металотершчне вщновлення титану
- •5.7.4, Рафшування титану
- •6.1. Електрошлакова технологи (ешт)
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •До вакуумно'1 —системи 1
- •6.3.4. Ф1зико-х1м1чт процеси пщ час плазмово-дугового переплавлення
- •Розплаву: лення зливк1в:
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •7.1. Законодавча база охорони навколишнього середовища
- •Вар1ант б — нова технолопя
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •5.3.2.3. Конвертування мщного штейну
3.5.2.7. Тепловий режим
На як1сть стал1, вих1д корисного металу, шлакоутворення, стшюсть футер1вки значно впливае тепловий режим плавки. Найкрагщ показни ки якост1 стал1 й зливка отримують зазвичай п1сля досягнення иаприк1нц1 продувки деяко!" оптимально"! температури металу, яка вар1юеться для р1зних марок стал! та способ1в його розливання. Оитимальне пере гр1вання металу перед випуском втдносно температури плавления ко ливаеться вад 80 до 150 °С.
У раз1 продувки переробного чавуну киснем втрати теплоти з газа ми, що виходять з конвертера, становлять 6 — 9,5 % загальних витраг теплоти. При цьому завжди е значний надлишок теплоти пор1вняно л потр1бним для нагр1вання металу й шлаку, 1 тому рекомендуеться вво дити охолодн1 матер1али (брухт, вапняк або руду). Коефщ1ент корне ного тепловикористання в кисневих конвертерах, осюльки основна части на теплоти видшяеться у, вант, становить близько 70 %. Це значно вище, шж у мартен1вських печах 1 конвертерах донного дуття з продуи
КОЮ ПОВ1ТРЯМ.
Вщомо, що пщ час переробки звичайного чавуну приблизно 54 58 % вс1е1 теплоти, що вид1ляеться у ванну у процес1 х1М1чних реакцш, припадае на окиснення вуглецю. Ще! теплоти Ц1лком достатньо для нагр1вання металу й шлаку до потр!бно! к1нцево! температури. Тому за
Рис. 3.12. Змша швидкосп зростання темпе- мтури шд час продувки конвертера и'ютк'ютю 160 т (строками показано момент уведення •ипких матер1ал1в):
И
умови теплового балансу можливо Иереробляти будь-який чавун, нав1ть |н гранично низьким вм1стом таких елементхв, як Сшпцш, Манган 1 Фосфор.
1стотним недолшом ККП е обме- Жеш можливост1 переробки брухту. Кр1м того, важлива роль карбону в Тепловому балана процесу стали причиною того, що останшм часом Практики 1 дослщники стараються знайти споаб уведення палива в Кисневий конвертер для збшьшення частки брухту в металошихть Як пнливо в конвертер! можна використовувати твердий вуглець, мазут, нриродний газ, р1зш карбщи, силщш чавуну 1 феросплав1в. Велик1 ре- Л'рни криються також у збшыиенш ступеня допалювання СО в конвертер!.
Ждом! так: способи вир1шення цього завдання: 1) пщшмання фур- МИ над ванною; 2) допалювання оксиду карбону (II) в центральшй |1Мра6ол1чнш порожниш, що утворюеться за швидкого обертання конвертера навколо вертикально! оа; 3) використання двох'ярусних фурм; 4) иертикальне зворотно-поступальне перемвдення фурми в процесс Продувки.
Чавун пщ час заливки у конвертер мае температуру 1250 — 1350 °С. Передня температура ванни штенсивно пщвищуеться на початку продувки у перюд окиснення силщш, мангану, частково вуглецю (рис. 3.12) 1 доопае 1500 °С 1 бшыие через 40 —50 % тривалосп продувки (залежно Ыд юлькосп та ицльносп брухту на плавку). У перюд окиснення пе- реиажно вуглецю температура ванни також швидко пщвищуеться, !! йнижеиня спостер1гаеться лише в моменти введения сипких матер1ал1в (рис. 3.12, точки б \ в).
Шлак, що мае меншу теплопровщшеть 1 розмщуеться ближче до Пернинпо! реакцшно! зони, характеризуеться вищою середньою темпе- ритурою, шж метал. Ця р1зниця температур зменшуеться у процес1 продушш (вщ 150 — 250 до 20 — 50 °С) залежно вщ швидкосп зневугле- цнншиня.
г
\д
Г
Г Г1
^
10
и
(3.48)
0,95-60^
(ф)ппс
/,ЛСХР
^п(ф)Сб[1-Р(ф)]
де — питома теплота, що витрачаеться на нагр1вання 1 розплавлеп ня брухту (становить 1368 • 103 кДж/т); 3(ф) ~ масова частка брухчу певного виду, що розилавляеться тд час заливания чавуну в конвер тер; ти (ф) = Ат(ф)/Об [1 ~ р(ф)] - питоме значения стало! часу перс хщного процесу проплавлення брухту певного виду, хв/т; Дх(ф) стала часу перехщного процесу проплавлення брухту певного виду, хп
Залежшсть змшних у (3.48) вщ виду брухту наведено у табл. 3.4.
Теплова потужшсть, що витрачаеться на нагр1вання/-! добавки сим ких матер1ал1в (вапна, вапняку тощо), <7 у, кВт/т, також зменшуеться за експоненщальним законом
х
- х,-
(3.49)
я,-
-ехр
(Ф)О,
п;
п;
0,95-60т
де ■ — питома теплота, що витрачаеться на засвоення /-'! добавки сипких 31 складовими (ф1зична теплота на натр1вання, змшу агрегатного стану, а також х1м1чна теплота реакцш перетворення добавки), кДж/ч; хпу — питоме значения стало! часу перехщного процесу засвоення /-! добавки сипких, хв/т; Ху — тривал1сть введения /-!' добавки теля початку продувки, хв; Су — маса /-!' добавки сипких, т.
Значения деяких параметр1в (3.49) наведено в табл. 3.5.
Таблиця 3.4. Залежшсть параметр!В розплавляння брухту в1д його виду
Вид брухту, ф |
ПЦльшсть брухту, / з т/м |
Р(Ф) |
Вадносний за тривал1стю продувки час проилавляння брухту |
Дт(ф), хв |
Юльюсть теплоти, витрачено! на нагревания й розплавляння брухту шд час заливання чавуну, МДж/т |
Легкий |
0,7 |
0,50 |
0,302 |
2,02 |
5,95 |
Середшй |
1,2 |
0,30 |
0,550 |
3,66 |
4,58 |
Важкий |
3,0 |
0,15 |
0,965 |
6,43 |
3,21 |
Таблиця 3-5. Параметри процесу засвоення добавки
Добавка |
Питома теплота, |
Тривалкть введения |
|
кДж/т ■ 103 |
добавки, хв/т |
Вапняк |
4820 |
0,880 |
Вапно |
2510 |
0,459 |
Плавиковий шнат |
2330 |
0,423 |
