- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва
- •1900 1920 1940 1960 1980 2000 Роки Рис. 3.1. Св1Тове виробництво Стал!
- •3.2. Класиф1кац1я стал1
- •3.3. Основы реакцп I процеси сталеплавильного виробництва
- •3.3.1. Термодинамгка сталеплавильних процеав
- •3.3.2. Кшетика сталеплавильних процеспв
- •3.3.3. Шлаки, що використовують у сталеплавильних процесах
- •3.3.4. Головш реакцп
- •3.3.5. Гази, що м1стяться в стал1
- •3.3.6. Неметалев1 включения, що мютяться в стал!
- •3.3.7. Розкиснення 1 легування стал1
- •3.4. Шихт0в1 матер1али сталеплавильного виробництва
- •3.5. Конвертерне виробництво стал1
- •3.5.1. Конвертерт процеси з донною
- •3.5.2. Киснево-конвертерний процес
- •3.5.2.1. Конструкщя 1 футер1вка конвертеров
- •3.5.2.2. Киснева фурма
- •8РеОкр %
- •3.8.2.4. Шихтов1 матер1али
- •3.5.2.5. Технология плавки
- •3.5.2.6. Гщродинам1ка ванни
- •3.5.2.7. Тепловий режим
- •0,5 0,6 0,7 ТвпЛ б
- •3.5.2.9. Змша складу металу, шлаку й газу пщ час процесу
- •3.5.2.10. Розкиснення 1 виплавка легованих сталей
- •3.5.2.11. Втрати металу пщ час продувки
- •3.5.2.12. Вщведення й очищения конвертерних газ1в
- •3.6. Мартеншське виробництво стал1 3.6.1. Види сучасного мартешвського процесу
- •Ас к електроплавкою
- •3.7.9. Техшко-економ1чш показники процесу
- •3,8.1. Елементи конструкцп та електрична схема
- •3.8.2. Технология плавки
- •Тигелып шдукцшш печ1 промислово! 1 пщвищеноК частоти
- •Контроль й автоматизащя процесу та його техшко-економ1чш показники
- •3,8, Позап1чне раф1нування, розкиснення I лкгування
- •9,9,1. Сучасна технолопя отримання стал1
- •0,004 УпАг, м3/(хв-т)
- •3.9.1.2. Технолога ковшово! металургИ
- •1,8,1.3. Технолопя газокисневого рафшування ( в конпортер!
- •3.9.1.4. Конструкцш агрегатов для доведения стал!
- •1,9,2. Оброблення стал1 синтетичними шлаками
- •3.9.3. Вакуумна дегазац1я стал1, виплавлено1 звичайним способом
- •3.9.4. Розкиснення стал1
- •3,9.6. Агрегати для доведения стал1
- •3.11. Зливки I розливання стал1
- •3.11.1. Випуск стал1 у ювш
- •8,11,2. Способи розливання стал!
- •3.11.3. Кристал1защя 1 будова стальних зливив
- •3.11.3. Кристал1защя 1 будова стальних зливив
- •3.11.3.2. Будова зливюв споюйнсгё, киплячо! 1 нашвспокшно! сталей
- •3.11,6. Технолопя розливання
- •11.7, Дефекта сталевих зливив
- •11 ,Й, Нозперервне розливання стал1
- •11)17. Схема мблз вертикального типу
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •4,6.3. Технолопя виробництва вуглецевого ь ферохрому
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •I б.3.1. Властивост! мод, "й використання, сировина для виробництва
- •5.3.2. ГПрометалургшний споаб виробництва шд1
- •5.3.2.1. Пщготовка руди до плавки
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •1'Ис. 5.2. Схема плавлення у в1дбившй нолуменевШ печи
- •Твблиця 5.2. Техшко-економ1чш показники процес1в плавки мщних концент- щт1в на штейн
- •5.3.2.4. Рафшування мцц
- •8,4. Металург1я шкелю
- •5.4.2. Сировина для виробництва шкелю
- •5.4,3. Перероблення окиснених шкелевих руд
- •5.4.4. Перероблення сульфщних мщно-шкелевих руд
- •5.5. Металург1я алюмшю
- •5.5.1. Властивосп алюмшш 1 його використання
- •5.5.2. Сировина для виробництва алюмшш
- •Грма 4. Виробництво алюм'ппю електролггичним способом
- •5.5.4. Отримання алюмшш електрол1тичним способом
- •5.5.5. Рафшування алюмшш
- •5.6.1. Властивост1 магюю 1 його використання
- •5.6.2. Сировина для виробництва магнш та и пщготовка
- •5.6.3 Виробництво магнш
- •1С. 5.17. Шахтна шч для хлорування магшю:
- •5.7. Металурпя титану
- •5.7.1. Властивосп титану 1 його використання
- •5.7.2. Сировина для виробництва титану та п переробка
- •5.7.3. Металотершчне вщновлення титану
- •5.7.4, Рафшування титану
- •6.1. Електрошлакова технологи (ешт)
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •До вакуумно'1 —системи 1
- •6.3.4. Ф1зико-х1м1чт процеси пщ час плазмово-дугового переплавлення
- •Розплаву: лення зливк1в:
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •7.1. Законодавча база охорони навколишнього середовища
- •Вар1ант б — нова технолопя
- •3.1. Засади сталеплавильного виробництва 1
- •Iпроблеми навколишнього середовища 541
- •5.3.2.3. Конвертування мщного штейну
3.8.2.4. Шихтов1 матер1али
Основною складовою шихтових матер1ал1в киснево-конвертерно'1 шишки е редкий чавун, частка якого в металевш шихт1 становить 70 — 1)0 "». Можливють иереробки чавуну р1зного х1м1чного складу е одшею ,1 Ш'рсиаг киснево-конвертерного процесу (ККП). У св1ТОвш практищ иигпепо конвертерного виробництва використовують чавуни з широким Ппервалом вм1сту основних дом1шок, %: С — 3,9 — 4,5; 51 — 0,3 — I,'.'; Мп 0,3-2,2; Р - 0,08-0,30; 5 - 0,02-0,06; N - 0,0015- 0,0110; II 0,00005-0,0003; О - 0,0004-0,0100.
За шших однакових умов концентращя вуглецю в чавуш, який зал и вають у конвертер, вщповщае стану його насичення. Зпдно з узагальнс ними даними багатьох дослщжень масову частку вуглецю, який насичуг чавун, Сн, %, можна записати так:
Сн = 1,34 + 0,00254^, - 0,35!ч - 0,34РЧ - 0,395ч - 0,045№ч +
+ 0,024Мпч +0,05Сгч + 0,14Тгч +0,08УЧ, (3.45)
де 1Ч - температура чавуну, X; 5ц, Рч, 5Ч, №ч, Мпч, Стч, Тц, Уч В1ДПОВ1ДНО масов1 частки Х1М1ЧНИХ елемент1в у чавуш, %.
На показники процесу найбшьше впливае вм1ст сшпщю в чаву ш, вщ якого залежить юлыасть ЗЮ2 в шлаку, юлыасть потр1бних добавок вапна та юлыйсть шлаку. Шлак формуеться внаслщок розчи нення вапна, основним розчинником якого е ЗЮ2. Шдвищення вмкту сшпщю в чавуш з 0,5 до 0,9 % збшыиуе юльюсть вапна, яке вводят], у конвертер, з 4,8 до 7,4 % маси чавуну 1 зменшуе вих1д рщко! ста;п з 92,7 до 91,7 %. Р1зке збшыдення об'ему шлаку за зростання вм1сту сшпщю в чавуш попршуе стшюсть футер1вки конвертера, яку штен- сивно роз'щае шлак у перший перюд процесу, коли вмЬст основних оксид1в дуже малий. У раз1 збыьшення вм1сту силщт в чавуш можна було б шдвищити частку брухту, що переробляеться, але це недоцшьно, осюльки попршеиня показниюв процесу, як уже зазначалося, перевищуе ефектившсть вщ утил1зац11 брухту. Шсля зменшення вмкту сшпщю зменшуеться юльюсть шлаку. У раз1 тонкого шару шлаку зб1лыпуеться тривалють продувки оголеного металу, що спричинюе заростання фурми металом 1 !"! прогар, зб1лыиення пиловидалення 1 винесення крапель металу. За невелико"! юлькост! шлаку шюдлшй до- М1ШКИ ВИВОДЯТЬСЯ Г1рше. Тому ВМ1СТ СИЛ1Ц1Ю не може бути НИЖЧИМ Н1Ж
0,6-0,7 %.
На показники процесу значно впливае вмют у чавуш мангану. Шдвищення концентрацп мангану призводить до р1зкого збьтыиешш юлькост'1 шлаку 1 втрат зал1за. У раз1 використання низькоманганового чавуну вихщ рщкого металу значно вищий. Однак для такого чавуну потр1бно використовувати вапно високо!" якост! та вводити обмеження на вм1ст арки в чавуш, осюльки зменшуеться юльюсть шлаку 1 разом з ним юльюсть арки, що переходить 13 металу в шлак.
Фосфор 1 арка за концентращй у чавуш в1дпов!дно < 0,15 1 < 0,045 % не дуже впливають на шлакоутворення 1 показники процесу. За концентрацп' фосфору > 0,3 % для досягнення низького кшцевого вм1сту фосфору в метал! працюють 31 спусканиям первинного шлаку. Вм1ст арки у чавуш > 0,05 % не допускаеться, осюльки неможливо гарантувати низький ВМ1СТ арки в стал1, яку виплавляють. Спускания первинного шлаку в цьому випадку неефективне, осюльки основна ЮЛЬЮСТЬ С1ркИ ВИВОДИТЬСЯ 13 металу НапрИЮНЩ продувки.
Отже, оптимальним для ККП е чавун, що мютить 0,6 — 0,9 % 51, 0,6-0,7 Мп, <0,15 Р 1 < 0,045 % 5. Температура рщкого чавуну, що надходить у конвертер, зазвичай становить 1250— 1350 °С.
У конвертерю цехи рщкий чавун надходить за двома схемами: до- менний цех — мшсерне вщдшення — конвертер; доменний цех — дшян- ка переливания чавуну в заливальний ювш — конвертер.
Зпдно з першою схемою чавун подають у мшсерне вщдшення у Ыдкритих чавунов1зних ковшах мютюстю 80 — 140 т. 1з них чавун за- липають у мшсери м1стк1стю 600, 1300 або 2500 т, як! використовують для усереднення чавуну за складом 1 температурою перед заливаниям у конвертер. Мшсери обпалюють для компенсацп в них теплових втрат. Здебшьшого цех оснащують двома мшсерами — з одного зливають чппун у чавунов1зш ковш! конвертерного цеху, а в другий зливають чавун 13 ковинв доменного цеху. Якщо маса чавуну в першому мшсер1 досягае критично!' з иогляду усереднення позначки або другий мшсер шшовнюеться повшстю, операщГ на мшсерах мшяють мкцями. Усереднення чавуну досягаеться лише за достатньо тривалого витримування його в М1КСер1.
Зпдно з другою схемою чавун 13 доменного цеху надходить у кон- иертерний цех у закритих ковшах мшсерного типу («пересувш мшсери») М1стк1стю 150 — 600 т. Зниження температури чавуну шд час його транспортування значною м1рою визначаеться М1стк1стю ковинв 1 сту- пепем !'х заповнення. У раз1 замши чавунов1зних ковнйв мшткюгю 140 т коншами мшсерного типу мхстюстю 400 т температура чавуну в зали- нальному ковш1 конвертерного цеху зростае на 70 —100 °С. Зазначимо, що усшшна робота конвертерного цеху потребуе забезпечення р1вного Ходу доменних печей 1 м1шмальних коливань складу й температури чпиуну.
Юльюсть брухту, який подаеться на плавку, становить 23 —27 % маси мета лево! шихти. До вимог якосп сталевого брухту належать ком- ппктшсть, достатня насипна маса уб (велика маса за незначних розм1р1в), п1дсу'ппсть кольорових метал1в, см1ття, земл1, вологи, вибухонебезпеч- IIих матер!ал1в та велико! к1лькост11рж1. Маса шматюв за умови збере- жении футер1вки 1 повного розчинення в метал1 до завершения продувки иг мае перевищувати 3,0 — 3,5 т. Легковаговий брухт потр1бно пакету наш, осюльки за використання непакетованого брухту збшьшуеться 1рииал1сть завалки 1 р1зко знижуеться температура ванни на початку иродунки внаслщок швидкого розчинення брухту в чавуш. Шдльшсть ннкетш мае бути не нижчою за 1800 кг/м3. Оскшьки хщ технолопчно- 1(1 режиму залежить взд значения насипно! маси уб, брухт р13но!' на- гипно! маси сл1Д збер!гати окремо.
V ра.п використання зам)сть брухту залхзно!" руди вм1ст у нш кремнезему не мае перевищувати 8 %. За охолоджувальним ефектом 1 т руди екнжалентна 3,2 т металевого брухту. Додатков1 витрати теплота поплыли! з розкладанням 1 вщновленням оксидов феруму руди. Про- катна окалина, якою шод1 замшюють руду, мае низький вм1ст 5К), (< 2 %) та високий вм1ст зал1за.
Ниш Кр1М ЦИХ ОХОЛОДНИЮВ ШИрОКО ВИКОрИСТОВуЮТЬ вапняк. За 0X1 > лодним ефектом 1 т вапняку еквтвалентна 2,1 т брухту. Недолисом цього охолодника е вщсутшсть оксид 1 в феруму в ньому, однак, з шшогп боку, вш дещо шдвищуе основшсть шлаку.
Одне з найважлившшх завдань конвертерного виробництва — яюсгь вапна, яке зумовлюе хщ шлакоутворення, стшюсть футеровки конверте ра 1 вих1д р1Дкого металу. Яюсть його визначаеться х1м1чним та фрак цшним складом, реакцшною здатшстю, наявшстю мехашчних домшюк 1 ступенем пдратацп. Зпдно з техшчними умовами склад вапна для конвертерних цех1втакий, %: СаО — 90; М§0 — 2,0; (5Ю2 + А1203) 2,0; 5 - 0,05; Р - 0,1; п.п.п - 5,0. Фракщя - 10-60 мм. Реакцшпу здатшсть вапна визначають його гашениям у водк За стандартних умов юпютв тривал1сть вщ моменту заливания вапна водою до початку знн ження температури, яка контролюеться термометром, мае бути не б1льшок> юж 5 хв. Вапно потр1бно постачати т1льки у св!жообпаленому стати, не допускаеться його перепалення 1 часткова пдратащя, тобто поглииання вологи з повттря.
Для прискорення шлакоутворення в киснево-конвертерному про цес1 використовують боксит 1 илавиковий шпат. Боксит м1стить значп! к1лькост1 А1203 (37 — 50 %). Переходячи в шлак, цей компонент з окси дами феруму зумовлюе асимшяцда вапна в шлаку. У раз1 пщвищення в невеликих юлькостях вмтсту А12Оэ знижуеться температура плав лення шлаку 1 його в'язюсть. Недол1ком бокситу е наявшсть у ньому вологи 1 кремнезему (шод1 понад 20 %), який знижуе основшсть шлаку 1 ст1ЙК1сть футер1вки. Витрати бокситу становлять 0,5— 1 % металтчноТ частини шихти.
Нинт в ус1х киснево-конвертерних цехах краши зам1сть бокситу використовують плавиковий шпат; СаР2 (85 — 95 %), що мютиться в ньому, р13ко знижуе температуру плавления шлаку, утворюючи 31 скла довою 2СаО • ЗЮ2 легкоплавку сполуку, та одночасно збер1гаеться висока х1м1чна активн1сть СаО. Вм1ст 5Ю2 в плавиковому шпат1 не перевищуе 5 %. Витрати плавикового шпату становлять не бшьш як 0,3 % метал1ЧН01 частини шихти.
