27

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації Мала академія наук України

Миколаївське обласне територіальне відділення МАН

Історико-географічний напрям

Секція «Географія».

Утилізація твердих побутових відходів у малих містах України на прикладі міста Снігурівки

Роботу виконав

Случак Олександр Ігорович

учень 10 А класу

СЗШ №3 I-III ступенів

м. Снігурівка

Миколаївської області

Керівник: Глиняна В.О.

вчитель географії,

вчитель І категорії

Консультант: Федоренко М. І.

вчитель географії ,

вчитель-методист вищої категорії

Снігурівка – 2008

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………….3

Основна частина

Розділ 1 Теоретичні дослідження утилізації твердих побутових відходів………………………………………………………………………...........6

1.1 Аналіз літератури і проектів …………………………………….............6

1.2 Визначення науково-теоретичних положень утилізації сміття в

м. Снігурівка………………………………………………...........................10

Розділ 2 Експериментальне доведення негативних дій нелегальних звалищ на місцевість …………………....................................................................14

2.1 Сутність проблеми твердих побутових відходів витрати , спричинені

нею……………………………………………………………………............14

2.2 Організація і проведення анкетування населення……………..............17

2.3 Аналіз результатів анкетування…………………...................................20

Розділ 3. Комплекс заходів, які я пропоную для вирішення проблеми утилізації відходів в м. Снігурівка…………………………………......................28

3.1 Державне регулювання проблеми, кредитування підприємств, лізинг і франчайзинг………………………………………………………………….........28

3.2. Користь, яку жителі м. Снігурівка можуть отримати від утилізації відходів………………………………………………………………………..........29

Висновки……………………………………………………………………31

Список використаної літератури……………………………………….34

Додатки …………………………………………………………………….35

Вступ

Дивовижний краєвид поставав перед очима людей, які жили на схилах балок біля Інгульця раніше. Струмки, мов сині смужечки, спускались зі схилів балок і ліниво стікали в річку. Так було раніше, а тепер, ці схили вкриті сміттям (додаток 1). Проблема забруднення довкілля є однією з найактуальніших в наш час. Раніше в ХХ столітті проблеми з сміттям, або як його офіційно називають, тверді побутові відходи (ТПВ), вирішувались за допомогою захоронення та спалювання, на той час вони вважались досить ефективними методами. Сьогодні, на поч. ХХ століття, ми добре бачимо, що ця думка була неправильною: в Україні вже накопичилось понад 25 мільярдів тонн відходів, багато звалищ переповнені, через це щороку в нашій державі в середньому з’являється понад дві тисячі нових несанкціонованих сміттєзвалищ [1] (додаток 2).

У наші дні поява незаконних смітників тісно межує з проблемою погіршення стану ґрунтів. Метали, скло, поліетилени, потрапляючи на ріллю, загортаються землею. Це призводить до появи у складі ґрунтів складних небезпечних хімікатів, важких металів, отрут. Ці речовини вступають в кругообіг речовин в природі і порушують баланс. Деякі важкі метали мають структуру, що дозволяє їм абсорбуватися рослинами, замінюючи в них інші речовини з схожими властивостями. Для рослин це часто виливається в неможливість відтворення, дефекти росту, мутації. Небезпека для людей виявляється в отруєннях рослинними продуктами. Все це наштовхує на думку, що необхідно знайти альтернативу захороненню. З цією метою в Києві було реалізовано проект утилізації твердих побутових відходів методом спалювання. Звичайно, він був з самого початку приречений, адже при спалюванні сміття в повітря викидається велика кількість отруйних газів та діоксинів. Провідні країни заходу, які були піонерами в спалюванні ТПВ вже відмовились від такої системи ліквідації відходів. Але проблема залишається. Ми вже з’ясували, що традиційні методи утилізації сміття не виправдовують себе, а тим часом сміттєзвалища на території України є джерелами розвитку інфекційних захворювань, а також вибухонебезпечними об’єктами. При загниванні ТПВ виділяється горючий газ – метан, який накопичується в так званих «газових кишенях» (додаток 3). Враховуючи те, що в великих містах більшість людей живе у квартирах і знешкодженням їх відходів займається ЖКГ, можна впевнено сказати: на місцевих звалищах достатньо органіки, щоб під час гниття виділилась вибухонебезпечна кількість газу. Інакшою є ситуація на полігонах малих міст, тут багато людей мають власні господарства і органіка з них також потрапляє на звалище, але частіше на несанкціоновані місця скидання сміття. Подібні утворення найчастіше з'являються на балках, в лісосмугах, на берегах річок (додаток 4). Зазвичай на питання, чому вони так роблять, люди не задумуючись відповідають – причина у вартості вивезення сміття (20грн/куб.), а на мою думку, більшість людей просто не здатні заплатити за утилізацію великої кількості сміття і це призводить до негативних наслідків: проблем з місцевою владою, засмічення місцевості.

Я поставив перед собою завдання досконало розібратись в комплексі проблем, викликаних нераціональною утилізацією ТПВ. Моєю метою в цій роботі було виявлення проблем, їх причин, наслідків і шляхів їх рішення. Наявність необхідної інформації дозволила мені дослідити проблеми взаємин підприємств і населення, а також безпосередні причини появи несанкціонованих смітників. Я висунув гіпотезу: якщо довести рентабельність рециклінгу, залучити інвесторів і зацікавити населення, то індустрію рециклінгу можна швидко розвивати. З часом стало зрозуміло, що без підтримки людей жодні заходи не подіють.

Просвіта народу, екологічна освіта мас, доведення важливості і популяризація утилізації сміття є першочерговим завданням держави. В зв’язку з цим 20грудня 2001р. на засіданні колегії міністерства освіти і науки України було затверджено «Концепцію екологічної освіти України»[12]. Це був перший крок до втілення зобов’язань перед людьми.

Розділ 1 Теоретичні основи дослідження утилізації твердих побутових відходів

1.1 Аналіз літератури і проектів

Рециклінг (англ. Recycling) в перекладі «перевикористання» - термін пов'язаний з сортуванням і розділенням ТПВ, дуже часто зустрічається в літературних статтях, присвячених утилізації. Рециклінг є провідним видом індустрії за кордоном, в обіг індустрії рециклінгу щороку залучається 230 мільярдів доларів. Кількість працюючих в recycling industry (1.1 млн. на 56000 підприємствах), більше ніж в видобувній промисловості. Рециклінг є досить перспективним для нашої країни. Близько 80% складових відходів є потенційними комерційними продуктами, які можуть стати повноцінними ринковими товарами України [3] (додаток 5). Базою для такого ринку могли б стати: 3млн. тонн макулатури, 770тис. тонн скла, 660тис. тонн полімерів, 550тис. тонн металів і стільки ж пластмас. Порівнюючи відсотковий склад ТПВ в м. Снігурівці з середнім по Україні, можна сказати, що най рентабельнішими в м. Снігурівка є рециклінг пластикових пляшок (18%), поліетилену(13%) і органічних відходів (більше 50%) (додаток 6) [8]. Але з ТПВ можна отримати не тільки сировину, а ще й паливо. В журналі «Техніка молоді» [4] за 1988 рік є цікава стаття «Когда б вы знали, из какого сора …» (додаток 7). Описана в ній технологія видобутку нафти з сміття використана ще у 1987 році Т. Стенау, керівником підприємства з утилізації відходів міста Ахауз США. Принцип роботи даної установки в тому, що «сировина» проходить обробку теплом у вакуумі впродовж трьох годин при температурі 350 градусів. за таких умов починає виділятись конденсат – густа чорна масляниста речовина. З 100 кг. сміття отримують 10 кг. сирої субстанції, залишок перетворюється в чорний порошок, здатний горіти – просте вугілля.

Винахідник нового методу – професор Байєр знайшов спосіб конвертувати сміття при відносно малих температурах. Біомаса, якої в ТПВ достатньо, при даних умовах втрачає гетероатоми. Температура в 350 градусів є оптимальною, бо важкі метали після обробки лишаються у «вугіллі». Таким чином в 1987р. вже було вигідно конвертувати сміття, бо, по-перше, замість спалювання при температурі 800 градусів треба нагріти його лише до трьохсот п’ятдесяти, а по-друге, ми отримуємо дешеву додаткову нафту. Чому ж дана технологія не стала популярною у нас ? На це є проста причина: нафтовидобувним компаніям не вигідно мати такого суперника, і вони гальмують подібні проекти. Нещодавно з новин стало відомо, що в Україні існує прототип подібної установки. Як ми бачимо, з сміття можна добувати нафту – це популярне паливо, але крім нього добувають ще і газ (і тут ТПВ приносять нам ще один сюрприз). Виявляється, існує велика кількість способів добування газу з відходів. У додатку 8 ви можете побачити схему установки з добування біогазу на місцевих звалищах. Іноземні інвестори пропонують фінансувати створення в Україні подібного обладнання, яке дозволило б отримувати в місцевий бюджет додаткові фінанси і вирішило б деякі питання екологічного характеру. Дія цього устаткування базується на тому, що в так званих газових кишенях звалища накопичується газ метан, його можна збирати і використовувати [2]. Україна може щорічно отримувати 100 млн. євро за рахунок утилізації ТПВ та отримання біогазу (додаток 9). У нашій країні близько 800 звалищ рентабельних для втілення проектів добування біогазу, ємність кожного з них близько 4-5 млн. кубометрів біогазу на рік. Звичайно, біогаз не покриє значну долю потреб в паливі – з 200 млн. тонн умовного палива потенціал біогазу складає 0.3 млн. тонн. Він не пропонується як альтернатива стандартному паливу. Але об’єми можуть бути цікавими для малих міст, таких як Снігурівка. Крім прямого видобутку газу з «кишень» є і інші способи видобутку газу з ТПВ. Цікавим і оригінальним з цієї точки зору є проект видобутку водню з фекалій свійської худоби. Свинарство займає значний відсоток тваринництва в південних регіонах – сировини достатньо, технологія полягає в каталізі водню в спеціальній установці. Вже зараз таку технологію запроваджують фермери Німеччини, це надзвичайно ефективно, адже після перетворення з сировини виходить знежирене добриво для сільгоспугідь, а водень можна використовувати як альтернативне паливо. Трохи інший проект було запропоновано для дрібних господарств, він є значно економнішим, адже для реакції не потрібний каталізатор – за рахунок бродіння, викликаного певними бактеріями, виділяється метан .

Якщо добре придивитись, можна помітити, що більшість довідкової літератури з питань знешкодження ТПВ є статтями періодичних видань. Сміття є непопулярною темою, так склалось історично. Людство завжди намагалось відкинути свої відходи подалі від себе і забути про них, але не так просто забути про те, що знаходиться під ногами. Зараз забруднені вже не тільки околиці міст, «сміттєвий потоп» дійшов і до вулиць, все частіше лунають заклики зупинити неконтрольоване розповсюдження незаконних звалищ. Але населення не слухає. Люди ще не забули радянські часи, коли проблеми комунального характеру одразу вирішувала держава. Але ті часи минули, зараз ці проблеми найкраще можуть вирішувати люди, які отримають від цього прибуток. Тому першочерговим завданням держави є створення умов, в яких утилізація сміття буде вигідною справою і для підприємців, і для населення. Подібна програма є вигідною для населення і підприємств , але залишається питання, куди відправляти те сміття яке лишилось на звалищах. Можна побудувати переробний завод з робочими місцями для населення. Випуском таких міні-заводів і обладнання займаються машинобудівні підприємства Харкова .