Прилади радіаційного, дозиметричного контролю та хімічної розвідки

Людина у навколишньому середовищі піддається впливу різних явищ. До них можна віднести спеку, холод, магнітні та звичайні бурі, опади у вигляді дощу, снігу, сильні вітри, вибухи тощо. Завдяки наявності в людини фізіологічних аналізаторів (зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий), вона може оперативно реагувати на них та інші явища.

Проте у природі існує явище, на яке людина через відкритість необхідних органів чуття не може миттєво реагувати, — це радіоактивність.

Радіоактивність і супутні випромінювання (так звані іонізуючі) існували у Всесвіті постійно. На це звертали увагу М. Кюрі, В. Вернадський та інші вчені. Варто зазначити, що радіоактивні матеріали входять до складу Землі, навіть живе тканина людини містить щонайменшу кількість радіоактивних відходів.

Крім природних джерел радіоактивності, на людину в процесі її життєдіяльності впливає радіоактивний фон, який створюють штучні джерела іонізуючих випромінювань (пилове поширення радіонуклідів із: сховищ радіоактивних відходів, підприємств з переробки та збагачення уранових руд, безаварійно працюючих атомних реакторів на АЕС тощо). Особливо небезпечним є радіоактивне випромінювання, яке виникає під час аварій на АЕС з викидом у навколишнє середовище великої кількості радіоактивних речовин (РР). При цьому відбувається ураження людей і радіоактивне забруднення місцевості, на якій перебувають об'єкти, майно та різні предмети.

Треба зазначити, що особливістю іонізуючого випромінювання є те, що його дію людина відчуває не одразу, а лише за певний час. Наприклад, після тривалого перебування на радіаційно забрудненій місцевості, регулярного споживання продуктів харчування, води, роботи з обладнанням або матеріалами, які містять радіоактивні речовини. За таких умов людина повинна отримувати інформацію про рівень радіоактивного випромінювання, що впливає на неї. Для цього необхідні вимірювальні прилади, які надавали б оперативну інформацію для прийняття рішень одразу після опромінення, щоб уникнути небажаних або навіть згубних наслідків.

Випромінювання радіоактивних речовин (РР) бувають трьох видів: гамма (у), бета (р), альфа (а).

Гамма-випромінювання (7) — це електромагнітні хвилі, аналогічні рентгенівським променям та променям світла, і поширюються у повітрі зі швидкістю 300 000 км/с. Вони здатні проникати через товщину будь-яких матеріалів. Це випромінювання становить основну небезпеку для людей, оскільки іонізує клітини організму.

Бета-випромінювання (р) — це потік електронів, що називаються р-частинками. Швидкість їх руху може сягати у деяких випадках швидкості світла. їх проникаюча здатність менша, ніж у гамма-випромінюванні, але іонізуючий вплив у сотні разів сильніший.

Альфа-випромінювання (а) — це потік ядер атомів гелію, які називають а-частинками. Вони мають високу іонізуючу здатність. Довжина пробігу а-частинки у повітрі становить майже 10 см, а в твердих і рідких середовищах ще менше. Одяг, засоби індивідуального захисту повністю затримують а-частинки. Через високу іонізуючу здатність р-частинки дуже небезпечні для організму.

Нейтрони утворюються тільки в зоні ядерного вибуху, їх іонізуюче випромінювання може спричинити ураження людей як при внутрішньому, так і при зовнішньому опроміненні. Внутрішнє виникає при потраплянні РР усередину організму з повітрям, що вдихається, питною водою та їжею. Зовнішнє — при перебуванні людей на зараженій місцевості, потраплянні РР на шкіру та одяг, а також при дії проникаючої радіації. Іонізуюче випромінювання не має кольору, запаху — людина його не відчуває.