Правила гри

1. Оцінивши ситуацію, кожен учасник гри на протязі 7 хв. Приймає індивідуальне рішення, а саме: в гр. 2 таблиці 1 визначає пріоритетність для себе особисто кожного з предметів ( навпроти найважливішого ставиться цифра 1. навпроти другого за важливістю – 2 і так до позиції 14 включно). Після цього кожним учасником гри визначається імовірність врятування як суб’єктивна оцінка.

2. Приймається колективне рішення. В цьому випадку всі учасники гри повинні прийти до згоди за тих самих вхідних умов. Всі показники в гр. 3 таблиці 1, причому ця графа заповнюється всіма учасниками гри одночасно. Далі визначається імовірність врятування як суб’єктивна групова оцінка.

3. Викладачем (ведучим) оголошується оцінка ситуації експертами – спеціалістами в морській справі, аналізується запропонований ними оптимальний варіант стратегії та визначений на її основі перелік предметів. Пріоритетність предметів, визначена експертами фіксується в гр. 4 таблиці 1.

4. По кожній позиції індивідуального рішення визначається відхилення від оцінки експертів. Відхилення (їх абсолютна величина) заносяться в гр. 5 таблиці 1 (гр. 4–гр. 2). Експерти встановили, що у випадку суми відхилень більше 60 балів, шансів на врятування немає. Отже, робиться висновок про недостатність оцінки ситуації та неправильний вибір стратегії.

По кожній позиції групового рішення визначається відхилення від оцінки експертів. Відхилення (їх абсолютна величина) заносяться в гр. 6 таблиці 1 (гр. 4- гр. 3). Висновки експертів про неможливість врятування при перевищенні суми відхилень від критичного числа (60 балів) розповсюджується і на дану ситуацію

Додаток Д

Методичні вказівки до застосування методів групового прийняття рішення на практичних заняттях №№6 – 9.

Метод групового вирішення проблем застосовується на практичному занятті найчастіше у формі групової дискусії, в процесі якої перед студентами ставиться завдання дійти до спільної думки щодо певного питання, зокрема прийняття управлінського рішення. Така робота дає змогу прояснити (а можливо й змінити) думку, позиції і установки студентів у процесі безпосереднього спілкування. Даний метод може бути використаний як з метою надання учасникам можливості побачити поставлену проблему з різних боків (це уточнює взаємні позиції, тим самим зменшуючи опір сприйняттю нової інформації від викладача та інших членів групи) і визначити можливі варіанти її вирішення, так і для оволодіння новими уміннями. Так, майбутнім управлінцям необхідні вміння ефективно впливати на людей (колег, підлеглих), використовувати закони риторики в ситуації публічного виступу, знаходити компроміси в ситуації переговорів, бути переконливими і аргументувати свою думку в ситуації суперечки тощо.

Таким чином, метод групового прийняття рішення дає змогу працювати з конкретними управлінськими ситуаціями подвійним чином: по-перше, через знаходження рішення певної складної проблеми, маючи на увазі реалізацію даного рішення в подальшому, а по-друге, через знаходження можливих стратегій поведінки, як варіантних шляхів вирішення тих проблем, які можуть виникнути в майбутній професійній діяльності.

Одним з яскравих прикладів методу групового рішення проблем в формі структурованої і регламентованої дискусії є методика мозкової атаки.

Під час мозкової атаки використовуються різноманітні засоби, що сприяють креативності. Найбільш поширені контрольні переліки для стимулювання ідей. Наприклад, Парнс пропонує контрольний перелік з дев’яти дій, які можна застосовувати при вирішенні різноманітних проблем. Наведемо приклад конфліктної ситуації, при вирішенні якої студенти вправляються у застосуванні контрольного переліку дій.