Кравцова к. Не змушуй її плакати

Мабуть ти не бачиш, як плаче Природа.

Мабуть ти не чуеш, як стогне Земля…

Навряд чи ти думаеш: «Прийде розплата»

Даремно… Прийде. Вона буде твоя.

Будуєш заводи, будинки, міста,

Крокуєш в майбутнє, чекаєш на вдачу,

Але забуваєш – діяльність вся ця,

Ще й має зворотній зв’язок на додачу.

Прокинешся вранці, але не почуєш

Найкращую пісню співця–солов’я,

І схочеш живою водою окропиться

Та буде вже пізно – нема джерельця.

Ми діти Землі й перед нею ми винні.

Ми маємо все і втрачаємо все.

Шануймо, громадо, багаття первинні,

І наша Земля, як вінок розцвіте!

Ветрова С.

Дом, в котором живёт тело

Это дом, где живёт моё тело.

Ему много не нужно: поспало, поело.

Вот диван – полежало немножко,

Надоело – посмотрим в окошко.

Руки замёрзли, тепла не хватает?

В ванную тело привычно шагает.

В доме и танцы бывают порой.

Тело под музыку кружит с душой.

Вальс или румба, квикстеп или драйв.

Дом наполняется счастьем – и драйв!

Тело послушное каждому звуку,

Глупое верит сердечному стуку.

И кажется телу – вот счастье, полёт!

Но радость уходит – и здесь не живёт.

Снимаем шикарные туфли и юбку- «латину».

Мечты отпускают танцора-мужчину.

Осталось всё в доме без изменений,

Как-будто бы не было этих мгновений.

Спасительным средством от грусти, печали

Давно служит зеркало – не замечали?

Так тянет магнитом: «Скорее сюда!

Люби своё тело. Душа – ерунда.

Она глубоко, ты не думай о ней,

А если болит – ароматом залей».

История эта знакома давно.

Гармонии нет? – Живи все равно.

Готов макияж и улыбка сияет.

Костюмчик сидит. И чего не хватает?

Художня творчість наших студентів

Притча – це повчальне оповідання, але таке, в якому інформація подається не прямо, а образно, через приклади. В притчі не говориться відкрито що робити, хто помилився, а хто мудрий, де Істина. Така інформація прихована, «закодована».

Ви, шановні студенти запитаєте: «Чому в притчі інформація не видається прямо, навіщо шукати смисл, мораль, адже в повсякденному житті, професійній діяльності проблеми такі насущні, реальні, тут не до філософствування, лише встигай не упустити, встигнути, випередити, не потрапити в «капкан».

Не кожна людина, а особливо юна, готова зрозуміти, що шлях до мудрості, життєвого успіху, до знань є працею щоденною, щохвилинною і найголовніше – істина ніколи не лежить на поверхні, її потрібно шукати, здобувати, відсіювати, засвоювати.

Історія з життя тих, хто проходив ці непрості уроки, обминав підводне каміння, шукаючи шлях до щастя, можуть бути дуже корисні Вам, хто тільки стоїть на порозі життя.

Малюнки до притч виконала студентка ЧДТУ Олена Галицька.

Із змістом притч можна ознайомитися в посібнику авторів Старовойтенко Н.В., Фоміна Н.М. «Основи психології та педагогіки: теорія і практика».– Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С.Г., 2010.– 336 с., іл.

Два янголятки

Скиньте диктатора

Дитина і монах

Хибне коло

Шукачі духовного скарбу

Слон у селищі сліпих