Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психологія. Практикум_печать.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
40.69 Mб
Скачать

Поетична творчість наших студентів

Поезія була, є і буде завжди там, де є людські почуття, причому найсвітліші і прекрасні. Там, де говорить душа… Нерідко душа молодої людини сумує, плаче, кричить, летить до небес чи падає в нікуди…

Ольга в.

* * *

Солодкими листопадами,

Немов, гірким смутком наповнені,

Перлинами з нитки падали

Слова ненароком промовлені.

Пробивши реальність котилися,

Листками вибілено-паперовими...

Ми бути окремо стомилися,

Та й разом жити були не готові ми.

Солодкими листопадами,

Долі дорогами пішоходними,

Натхненні чужими баладами,

Блукали вулицями холодними.

В непотрібних усіх розчинилися

і з тобою знайшли одне одного...

Просто разом нам бути судилося

Силою ангела мого безтурботного...

* * *

Как сладосна минута встречи

И как горька минута расставанья,

Когда печаль окутывает плечи

И в воздухе застыло «До свиданья».

Когда в обьятиях я прячу слезы

И дверь закрыть мне не зватает силы,

Я скрою боль словами легкой прозы:

«Счастливого пути, тебе любимый».

Себе лишь в мыслях повторяя «Улыбайся!»

В душе сжимая горечи потоки,

Хочу догнать и крикнуть: «Оставайся!»,

Но мою слабость скроют эти строки.

Олександр н. Тихий стих

Хоть мало прожил я на свете,

Но много в жизни я узнал.

Уже любил и ненавидел,

И много всякого видал.

Познал любовь, познал несчастье,

Хоть мне всего семнадцать лет.

Но чувства под названьем «счастья»

Пока в моей-то жизни нет.

Я знаю больше, чем я должен.

Я понимаю всех людей.

Но тех понять, кого люблю я

Бывает мне всего трудней.

Меня понять никто не может,

Ведь я держу свое в себе.

Открыться я могу отчасти,

Мой Тихий стих, я лишь тебе.

Володимир Лисенко

Игра

Игра – это всегда інтрига,

Это проверка наших сил.

В соблазне сильных и ранимых

Тех, кто приятен нам и мил.

Кто ты?

Кружка чая согревает,

Чашка кофе нас бодрит,

Стакан виски нас дурманит,

Бокал вина же нас пьянит.

Так темперамент человека

На нас способен повлиять,

Хороший, милый и приветлив

Добром нас может согревать!

Когда же он совсем тихоня,

Мы засыпаем рядом с ним.

Нам хочется всегда покоя,

А он лишь хочет быть любим!

А если это взрыв, волна!

А если он кусочек страсти!

Тогда же просто без ума

Бросаемся на встречу счастью!

Бывают люди как «сюрприз»!

Но ты им точно не доволен

И кажется что, среди них,

Есть точно кто то очень болен!

Наверно лучше быть простым,

Лишенным пошлых заморочек!

Быть как коньяк и греть других

Одним словцом, одним глоточком...

Где же ты?

Ищу твой взгляд среди прохожих,

Среди пустых угрюмых лиц...

Глаза, с ума что меня сводят

И так блестят среди ресниц...

Твой силуэт везде я вижу,

Мне кажется, что рядом ты

И голос твой, родной я слышу,

Как воплощение мечты.

Но стоит мне лишь оглянуться,

Все исчезает словно сон.

Осталось мне лишь улыбнуться

И продолжать свой марафон.

Быть может путь мой будет вечным

И финиш не достигну я.

И обречен смотреть я встречным

В глаза других, любя тебя..

***

Ні, я не знаю слова « досить»

І не шукаю вороття,

Я йшов колись, іду я досі,

Доки жива моя мета.

Один звертає, бо втомився,

А інший навіть не пішов.

Хтось впав, характером зломився,

А я іду – як і раніше йшов.

Життя летить, його не наздогнати,

Та й в кожного воно своє.

Отож йдіть, біжіть, не час ставати,

Воно ж у вас лише одне.