Письмова робота. Аналіз конфлікту « Моя група – «Крокодил»

Завдання.

1. Прочитайте творчу роботу студентки Мар’яни «Моя група – «Крокодил».

2. Проаналізуйте конфліктну ситуацію « Моя група – «Крокодил» за схемою:

• учасники конфлікту;

• об’єкт і причина конфлікту;

• вид конфлікту;

• поведінка учасників конфлікту, використана ними стратегія;

• результати і наслідки конфлікту;

• якби до вас звернулася Мар’яна зі своєю проблемою, що б ви їй порадили?

Конфлікт « Моя група – «Крокодил»

(Мар’яна)

В житті кожного з нас трапляються конфлікти, значні і не дуже, короткочасні та довготривалі.

Я – холерик. В моєму житті постійно трапляються конфліктні ситуації і тому мені важко жити в суспільстві. Мою життєву позицію можна віднести до слів одного відомого політичного діяча 18 століття: «Избавь меня, Господи, от друзей, а с врагами я сам справлюсь». Ці слова стали для мене правилом не тому, що я не хочу дружити, а тому, що я не вмію дружити і обирати собі друзів. Намагаючись знайти собі друзів, я завжди створювала собі та оточуючим зайві проблеми. Після останнього конфлікту з даного приводу я вирішила, що я – одиначка по характеру.

Цей конфлікт триває вже 3 роки і я вважаю, що він триватиме ще щонайменше 1,5 року. Я не знайшла мирного та полюбовного виходу з цього конфлікту, який би мене задовольнив. Якщо мій конфлікт класифікувати науково, то він є: Конфліктом між одним та групою, емоційним (з мого боку так точно), затяжним (3 роки і це ще не кінець), дисфункціональним (не приносить користі). Цей конфлікт важко класифікувати за статусом, оскільки з одного боку він є горизонтальним (всі учасники конфлікту  студенти), а з іншого  вертикальним (група – заможні горожани, а я – небагата донька фермера).

Перш ніж розбирати цей конфлікт по частинах, я хочу сказати, що не вся підгрупа бере в ньому участь: три особи зберігають нейтралітет, одна особа рідко вступає зі мною в конфлікт, оскільки рідко приходить в університет, тобто конфліктні ситуації виникають в мене з 6 людьми.

Звичайно ж мій погляд на цю конфронтацію суб’єктивний, можливо хтось із моїх супротивників скаже, що ніякого конфлікту не існує (під цим матиметься на увазі що ніхто не вступає зі мною в конфлікт і це лише мої вигадки). Нехай буде так, бо можливо за 3 роки конфлікту в мене міг «поїхати дах», адже кожного дня стикатися з конфліктною ситуацією  це не дуже легко. Конфлікт із групою я уявляю собі досить метафорично. В цьому конфлікті я уявляю групу в образі крокодила, а себе – в образі його жертви. Коли ти виступаєш один проти всієї групи, то тебе неначе ковтнув крокодил. Я бачу три шляхи вирішення цього конфлікту:

1. Викликати у крокодила (групи) нудоту, щоб він тебе виплюнув. Ти залишаєшся більш-менш цілим, з трохи зіпсованими нервами та настроєм. Крокодил незадоволений, але вже знає, що ти йому не по зубах. Він буде періодично погрозливо клацати зубами і все. (Мій вибір.)

2. Піти на поступки групи, тобто дати крокодилу себе переварити. Від тебе нічого не залишається, ти станеш частиною крокодила, послугуєш йому будівельним матеріалом для розвитку тіла.

3. Розпочати війну з групою. Тобто викликати у крокодила дисфункцію шлунку. В такому випадку ця ситуація вирішиться пізніше і іншим ніж у першій ситуації шляхом. Від тебе мало що залишиться, ти не поступишся своїми принципами, але собою колишнім також не залишишся. У крокодила деякий час болітиме шлунок, а в тебе буде жалюгідний вигляд.

Розберемо цей трирічний конфлікт поетапно: Перший етап – це латентна фаза, 1 курс, 1 семестр. Я немісцева, небагата дівчина з невеликого провінційного містечка. Почуваючись чужою у великому місті, намагаюся потоваришувати з кимось з одногрупників (усі шестеро  черкащани). Намагаючись влитися у колектив, ходжу з ними на прогулянки, запрошую до себе у квартиру, яку винаймаю. Але до мене ставляться відчужено, тому що я не маю змогу ходити з ними у нічні клуби (адже це дорого) і вдягаюся у скромне, дешеве вбрання темних кольорів. Другий етап – демонстративна фаза, 1 курс, 2 семестр. Коли вся група збирається разом, я завжди залишаюся осторонь. У групу дівчат мене приймають неохоче, вони відносяться до мене з байдужістю, у розмові мене перебивають і не слухають. Третій етап – агресивна фаза, 1 курс, друга половина другого семестру. Група входить в агресивну фазу: про всі новини, зміни в розкладі та домашні завдання мені не повідомляють. Якщо комусь одному потрібно обдзвонити всю групу, мені не дзвонять (в мене є і мобільний і домашній). Доводиться просити старосту, щоб він повідомляв мені усі новини особисто (він – нейтральна сторона).

У відкритий конфлікт із групою першою вступила я. Бомба здетонувала тоді, коли я на одній перерві вимикаю музику в навушниках, але роблю вигляд, що слухаю далі. Притопуючи в такт уявної пісні, я прислухаюся про що розмовляють дівчата. З цієї розмови я дізнаюся, що вони про мене думають: я – людина другосортна, бо батьки в мене фермери і розводять свиней на продаж, що я одягаюся як бомж і не люблю ходити по нічних клубах (одним словом – «“селючка»). Тепер, знаючи що про мене думає більшість групи, я сама віддаляюся від них, і вже не беру участь у житті групи і в масових заходах.

Чесно кажучи, одного разу я не витримала: коли вони почали з мене кепкувати, я проявила агресію проти них, використовуючи нецензурну лексику, та вийшла з аудиторії. Так я змусила крокодила виплюнути мене, доки він мене не переварив. Конфлікт триває і досі. Я – поза групою, намагаюся менше контактувати з одногрупниками. Агресивність групи триває і досі: вони відверто кепкують з мене, кажуть що я нібито літом працюю на будівництві і прибираю за свинями, що я свій ноутбук купила за гроші від продажу поросят, нарікають на те, що я завжди ходжу в чорному і в мене не дуже великий вибір одягу. Іноді кепкують з того, що в мене є проблеми зі слухом і це дуже мене ображає: адже я вважаю неприпустимим знущання над людиною з вадами.

Цей зубастий крокодил ще іноді намагається вкусити мене, але я вже відійшла від нього і лише здалеку проявляю свою невдоволеність. Так мені спокійніше. Моя стратегія у цьому конфлікті: спочатку спроба протистояння, а потім ухилення.

Тепер, оглядаючись назад на початок конфлікту, я заздрю одній людині. Цей хлопець майже такий як я, але він зміг уникнути конфлікту, бо він не шукав друзів. Він одразу прийшов і сказав: «Ви мене не чіпаєте, а я вас не чіпаю». В групі його теж не люблять, але не проявляють до нього агресії.