Література

1. Дубравська Д. М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

2. Климов Е.А. Основы психологии: Учеб. для вузов. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 295 с.

3. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2 ч. – К.: КНЕУ, 1999.

4. Майерс Д. Психология / Пер. с англ. И.А. Карпиков, В.А. Старовойтова. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 848 с.

5. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл−бук; К.: Веклер, 1999. – 528 с.

6. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Вища школа, 2000. – 479 с.

7. Покровская И.Н. Влияние характера личности на движение капитала»// «РИТМ – Психология для всех» – № 6 – 2011.

8. Практическая психология для менеджеров / Под ред. М.К. Тутушкиной. – М.: Информационно-издательский дом «Филинь», 1996. – 368 с.

9. Психология: Учебник для экономических вузов / Под общ. ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – 672 с.

10. Ригго Р. От слишком многого может быть плохо. // РИТМ – Психология для всех – № 6 – 2013.

11. Старовойтенко Н.В.,  Фоміна Н.М. Основи психології та педагогіки: теорія і практика. – Черкаси: «Вертикаль», вид. ПП Кандич С.Г., 2010. – 336 с.

Практичне заняття №5 Здібності як умова успішної діяльності – 2 год. План

1. Фронтальне опитування:

• Взаємозв'язок понять «здібності», «задатки», «талант», «геніальність», «успішна особистість».

• Особливості прояву педагогічних здібностей.

• Особливості прояву підприємницьких здібностей.

• Особливості прояву творчих здібностей.

2. Розв'язання задач по темі «Здібності».

3. Діагностика творчих здібностей студентів: тести, вправи.

4. Духовна скарбниця: вчимось мудрості.

Практичні завдання та рекомендації щодо їх виконання розв`яжіть задачі здібності

Задача 1. Від здібностей, як відомо, залежить успішність оволодіння людиною знаннями, вміннями, навичками в школі і вузі, рівень професійної майстерності. Слід було б очікувати, що і життєві успіхи будуть прямо залежати від здібностей. Проте досвідчені педагоги знають: далеко не всі здібні учні можуть похвалитися життєвими досягненнями, і навпаки, учні, які не відзначались великими здібностями, досягали неабияких життєвих висот.

Чому так буває? Чому життєві успіхи людини не залежать безпосередньо від її здібностей?

Задача 2. Леонардо да Вінчі був не лише великим живописцем, а й видатним математиком, механіком, інженером. Н. Макіавеллі був державним діячем, істориком, поетом, письменником. А. Дюрер досяг великих успіхів у гравюрі, живопису, скульптурі, архітектурі, теорії мистецтва, фортифікації. Різнобічні здібності мали також представники пізнішої епохи – Г.В. Лейбніц, М.В. Ломоносов, Й.В. Гете. Проте навіть найвидатніші наші сучасники – люди досить вузької спеціалізації.

Як можна пояснити це явище? Чи не свідчить воно про звуження кола здібностей у процесі історії?

Задача 3. Тестування показало: IQ обдарованих дітей коливається в межах від 141 до 170 балів (розумова норма 91- 110 балів); усього їх 2–3% від загальної кількості дітей того чи іншого віку. За даними міжнародних організацій, серед учнів, яких щорічно відраховують зі шкіл через неуспішність і нездатність до навчання, обдарованих дітей буває до 30 %. Відомо також, що діти, на яких покладають великі сподівання, далеко не завжди виправдовують їх.

Чому так буває? Як ці дані характеризують обдарованість?

Задача 4. В.А. Моцарт у 4 роки почав писати музику, у 8 – створив перші сонати і симфонії, в 11 – оперу. І.Ю. Репін у 3 роки вирізував з паперу коників, а у 6 – малював фарбами. Досить рано прокинувся поетичний і малярський геній у Т.Г. Шевченка. Х. Капабланка у 13 років став чемпіоном Куби, а свою першу шахову перемогу здобув у 4 роки, через кілька годин після того, як побачив гру батька з сусідом. Т. Едісон почав своє винахідництво в 12 років, коли, розвозячи газети, організував у багажному вагоні лабораторію. У. Гамільтон у 12 років володів дванадцятьма мовами.

Про що свідчать подібні факти? Як вони характеризують подібні здібності?

Задача 5. Багаторічні визначення інтелекту німецьких школярів за допомогою тестів показали, що шестикласники 1978 р. мали кращі результати, ніж восьмикласники 1968 р. У семикласників відповідно були більші здобутки, ніж 10 років тому в дев’ятикласників, у восьмикласників – більші, ніж у випускників. Уже в шостому класі 29% учнів розв’язували задачі, які у 1968 р. були під силу тільки 3% учнів цього класу. В середньому за 10 років інтелект учнів зріс на 10–15%.

Як можна пояснити це явище? Які його ймовірні причини?

Задача 6. Дослідження 40 пар розлучених близнюків, серед яких 27 пар виховували родичі батьків, а 13 – чужі люди, виявили подібність їхнього інтелекту. Проте в другому випадку вона була значно меншою, ніж у першому.

Про що свідчать ці факти? Що вони дають для розуміння природи здібностей?

Задача 7. Методом спостереження було виділено дві групи п’ятирічних дітей: у першій групі діти віддавали перевагу спілкуванню, а в другому, навпаки, предметним діям, охочіше грались іграшками. Через 20 років більшість представників першої групи обрали професію типу «людина-людина» (вчителі, продавці, лікарі та ін.), представники ж другої групи працювали переважно з неживими предметами (інженери, оператори, водії).

Поясніть результати цього дослідження. Як вони характеризують здібності?

Задача 8. Андрій К. закінчив школу із золотою медаллю. Він однаково добре встигав і з суспільних дисциплін, і з природничих дисциплін, і з математики. Вчителі вважали обдарованим учнем і передбачали йому велике майбутнє. Проте після закінчення школи Андрій вступив до музичного училища, адже він успішно закінчив музичну школу за класом скрипки. Музикальний «від природи», він віддавав скрипці ввесь свій вільний час, отримуючи задоволення.

Що можна сказати про структуру здібностей цього учня? Які спеціальні здібності він має?

Задача 9. Дев’ятикласник Володимир Д. легко сприймає навчальний матеріал, вчиться на «відмінно». Довколишні з дитинства захоплювались ним, називаючи «Архімедом». У школі, особливо у старших класах, у нього з’явилося прагнення «здивувати» однокласників і вчителів своєю ерудицією – багато читаючи, він завжди намагався відшукати щось сенсаційне, нікому не відоме. Володимир справді має широкі, але неглибокі і погано систематизовані знання.

У якому напрямку розвиваються здібності цього учня? Що йому можна порадити?