4.4. Основні інструменти та методи, які використовують банки в управлінні ризиками проектного фінансування

Усю діяльність комерційних банків з управління ризиками в рамках інвестиційного проекту можна поділити на такі блоки:

1) управління ризиками непогашення банківського кредиту на інвестиційній та передінвестиційній фазах, яке ґрунтується на розподілі цих ризиків між банком та спонсорами проекту;

2) управління ризиками, яке застосовується банками у рамках проектного фінансування;

3) управління ризиками проектної діяльності, яке ґрунтується на розподілі ризиків між проектною компанією, з одного боку, та постачальниками інвестиційних товарів та підрядниками, з другого (інвестиційна фаза проектного циклу);

4) управління ризиками проектної діяльності, яке ґрунтується на розподілі ризиків між проектною компанією, з одного боку, та можливими додатковими учасниками проекту, з другого боку, на виробничій фазі проектного циклу (компанією — оператором проекту; покупцем проектного продукту; постачальниками вироб­ничих ресурсів);

5) управління усіма видами проектних ризиків, яке ґрунтуються на використанні методу страхування.

Найважливішим у цій сфері банківської діяльності є визначення методів та засобів управління проектними ризиками. Варто звернути увагу на відмінність понять «метод» та «засіб (інструмент)» управління ризиком. Поняття «метод» має більш широкий зміст, ніж поняття «засіб». У рамках вибраного методу можна використовувати вже конкретні засоби (інструменти) — конкретні організаційні, технічні, фінансові, правові та інші дії та заходи, які здійснюються учасниками проекту, зокрема банком, з метою управління проектними ризиками. Кількість таких конкретних засобів (інструментів), які є в арсеналі комерційного банку, може бути досить великою.

Теорія та практика визначила чотири основні методи управління проектними ризиками, які найчастіше використовують комерційні банки, а саме:

• спрощення ризику — відмова банку від даного виду діяль- ності або така суттєва (радикальна) трансформація діяльності, після якої даний ризик елімінується;

• попередження та контролювання ризику — організація діяльності таким чином, щоб банк міг максимально впливати на чинники ризику та мав можливість знижувати ймовірність появи несприятливої події; контролювання ризику включає комплекс заходів, спрямованих на обмеження втрат, якщо несприятлива подія все-таки настала;

• страхування ризику — метод, який дає можливість знизити втрати, які виникають у процесі діяльності, за рахунок фінансової компенсації зі страхових фондів;

• поглинання ризику — спосіб ведення діяльності, за якого втрати у разі матеріалізації ризику переносяться повністю на банк або інших учасників проекту. Такий метод управління ризиком, як правило, використовується, якщо ймовірність ризику невелика або втрати у разі його настання не надто негативно впливають на банк або інших учасників проекту.

• метод фінансування ризику, який передбачає виділення учасникам діяльності коштів для самострахування, взаємного страхування та страхування за допомогою професіонального страховика з метою захисту своїх майнових інтересів у разі настання певних подій.

У процесі діяльності комерційних банків з управління проектними ризиками може відбуватися зіткнення не з одним, а з багать­ма ризиками, тому щодо одних ризиків застосовується метод поглинання, щодо інших — страхування, щодо третіх — попередження та/або контролювання. Етап вибору методів та засобів управління ризиком має передувати прийняттю рішення про початок реалізації проекту. Запізнення у виборі може призвести до серйозних несприятливих наслідків як для банку, так і для всіх учасників проекту. Тому вибір банком оптимального набору методів та засобів управління ризиком, як правило, вимагає серйозних і напружених переговорів між усіма учасниками проекту.

Що стосується конкретних засобів (інструментів), наприклад, у рамках другого та третього зі згаданих вище методів, то їх досить багато, а до кожного з ризиків може застосовуватися одночасно кілька інструментів. Зокрема, у рамках методу страхування може використовуватися спільне (взаємне) страхування, перестрахування, самострахування та ін. У рамках попередження та контролю за ризиками передбачається розроблення планів та про­грам превентивних заходів, а також ситуаційного плану.

Крім того, попередження та контролювання ризиків передбачає конкретні організаційно-технічні заходи на основі визначених раніше планів та програм. У цьому напрямі здійснюються такі заходи:

• моніторинг ризиків;

• прогнозування ризиків;

• інформування керівництва про можливість настання несприятливих подій та визначення рекомендацій у зв’язку з цим;

• спеціальні організаційно-технічні заходи у рамках програм попередження та контролювання ризиків (навчання персоналу; закупка спеціального обладнання для ліквідації наслідків катастроф та аварій; впровадження систем електронного контролю за функціонуванням машин та обладнання та ін.).

У процесі управління ризиками проектного фінансування банки можуть використовувати різноманітні інструменти та методи, а саме:

• юридичні гарантії;

• гарантії (банківські);

• резервні фонди;

• застави, депозити на спеціальних рахунках;

• непрямі гарантії (у формі довгострокових контрактів);

• утримання частини платежів за контрактом;

• поручництво;

• контракти з фіксованою ціною;

• резервні кредити (кредити підтримки);

• вексельні інструменти;

• форфетування;

• резервні акредитиви;

• безвідзивні документарні акредитиви;

• умови платежів за контрактом;

• банківські рахунки з особливим режимом;

• зобов’язання засновників або спонсорів проекту за додатковими внескам у капітал проектної компанії;

• страхування;

• розподіл ризиків між учасниками проекту;

• заходи щодо запобігання і контролювання ризиків;

• заходи щодо зниження ризику учасників проекту;

• аналіз ризиків проекту на передінвестиційній фазі;

• хеджування;

• оптимізація структури портфеля інвестиційних проектів.

Характеристику цих інструментів подано у додатку 9.

Серед усіх інструментів найважливішими є гарантії, характеристику яких подано у табл. 4.6.

На противагу гарантіям як одного з інструментів захисту інтересів кредитора банки можуть використовувати і різноманітні схеми страхування, причому відповідні страхові угоди можуть укладати як кредитор, так і проектна компанія.

У процесі проектного фінансування найчастіше використовують такі види страхування:

• страхування відповідальності позичальника за непогашення боргу;

• страхування від перебоїв у виробництві;

• страхування втрати прибутку;

• страхування на випадок невиконання договорів поставки (сировини та інших ресурсів);

• страхування на випадок несплати поставленого проектного продукту;

• страхування інвестицій від політичних ризиків;

• страхування експортних кредитів тощо.

Як показує зарубіжний досвід, банк, що бере участь у проектному фінансуванні, ретельно стежить за тим, щоб усі учасники проектної діяльності певним чином застрахували у професійних компаній-страховиків свої проектні ризики та надали банку відповідні страхові поліси й договори страхування. За деякими договорами бенефіціаром є сам страховик, а за іншими — інший учасник проектної діяльності. Нерідко у ролі такого бенефіціара може виступати сам банк-кредитор. Як правило, це трапляється у тому разі, коли спонсори проекту не можуть забезпечити у повному обсязі необхідні банку гарантії. Тоді банк бере безпосередню участь у підготовці відповідного договору страхування та здійснює жорсткий постійний контроль за виконанням учасниками проекту всіх умов договору.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Чому оцінка інвестиційного проекту в умовах невизначеності є обов’язковою?

2. Визначте природу ризиків у проектному фінансуванні.

3. Дайте визначення ризику та рівню ризику.

4. Що таке проектний ризик?

5. Що включає в себе процедура вивчення та оцінки проектних ризиків?

6. За якими ознаками класифікують проектні ризики?

7. Що включає в себе розрахунок показників ризику вкладення інвестицій?

8. Що таке вартість невизначеності?

9. Охарактеризуйте моделі оцінки проектних ризиків.

10. Що таке аналіз чутливості інвестиційного проекту?

11. Що таке аналіз беззбитковості і як він здійснюється на практиці?

12. Що таке аналіз еквівалента певності і як він здійснюється на практиці?

13. Визначте основні складові аналізу сценаріїв розвитку проекту.

14. Що таке метод дерева рішень?

15. Визначте основні складові методу імітаційного моделювання.

16. Охарактеризуйте заходи зі зниження інвестиційних ризиків.

17. Як використовується страхування в інвестиційній діяльності?

18. Охарактеризуйте процес управління ризиками проектного фінансування.

19. Яким чином здійснюється розподіл ризиків між учасниками проекту?

20. Охарактеризуйте основні принципи управління ризиками у рамках проектного фінансування.

21. Назвіть інструменти та методи, які використовують банки для управління ризиками проектного фінансування.

22. Охарактеризуйте основні методи управління проектними ризиками.