Розділ ііі. Шляхи вдосконалення функціонування аграрних підприємств

3.1.Шляхи вдосконалення державного регулювання господарської діяльності аграрних підприємств

Ефективний механізм державного регулювання економічного розвитку аграрного сектора регіону має забезпечувати активізацію господарської дія-льності в регіонах, впровадження нових виробничих відносин та впливати на покращення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу сільських територій; створювати умови для посилення спеціалізації та інтеграції аграрного виробництва тощо.

Суть державного регулювання на обласному рівні полягає в тому, щоб, використовуючи цінові та нецінові, прямі та непрямі методи, органи вико-навчої та законодавчої влади області сприяли становленню і розвитку рин-кової економіки, її інфраструктури, створювали необхідні передумови для адаптації товаровиробників до умов ринку й отже забезпечували продово-льчу безпеку свого регіону.

Державними програмами щорічно мають визначатися види та обсяги квоти продукції, рівні цін підтримки та еквівалентних цін. Квоти на ті види продукції, котрі мають підтримуватися через ціни, розподілятимуться між товаровиробниками на конкурсних засадах. Решта продукції пропонується на аграрний ринок через систему біржової торгівлі чи в інший спосіб за ринко-вими цінами [4, с.76].

Вважаємо необхідним та економічно виправданим, поряд із проведен-ням заходів щодо прискорення реформування земель­них і майнових відносин в АПК, створити однакові стартові умо­ви для формування цін в усіх трьох сферах агропромислового комплексу. Це означає, що на певний період розвитку ринкової економіки адміністративними методами запроваджується в прак­тику господарювання норма прибутку на капітал як оціночний показ-ник ефективності виробництва. Якщо ринкові ціни не за­безпечують встанов-лених норм прибутку, то уряд розглядає пи­тання про необхідність бюджетної підтримки галузі та конкрет­ний механізм її застосування.

Механізм кредитного забезпечення аграрних підприємств ще не набув стабільного характеру.

Державна підтримка на 1 га площі застаріла. Її можна застосовувати, але для господарств із врожайністю понад 30 ц з га, а не 10 ц. Сьогодні необхідна державна підтримка інноваційно-інвестиційного розвитку. Треба регулювати відрахування на розвиток виробничих фондів, селекції.

Необхідно прийняти закон, у відповідності до якого торгівля, банки та інші установи, які отримують високий прибуток, повинні відраховувати з нього певний відсоток на розвиток інновацій для агропромислового вироб-ництва в межах 70-80% від суми прибутку. Норматив відрахувань на віднов-лення виробничих фондів має розраховуватися не від прибутку, а від чистого прибутку.

Державна підтримка розвитку села має стимулювати інтенсифікацію виробництва.

Необхідна підтримка розвитку обслуговуючих кооперативів. Стиму-лювання інфраструктури ринку можна здійснити через біржі, слід звільнити від сплати ПДВ тих, хто реалізує зерно через біржі.

На регіональному рівні необхідно створити регіональний фонд під-тримки ринкових перетворень села. Відрахування в цей фонд повинні робити підприємства усіх сфер економіки регіону, які успішно розвиваються.

Ефективність державного регулювання аграрного виробництва повинна забезпечуватися, з одного боку, впливом держави залежно від рівня плато-спроможного попиту суб’єктів внутрішнього ринку, конкурентоспроможно-сті вітчизняних підприємств, можливостей експорту сільськогосподарської продукції та продовольства і необхідністю сталого розвитку галузі, а з іншо-го - створенням системних передумов для повноцінної дії механізму форму-вання цін через попит і пропозицію у тих секторах АПК, де можливі паритет-ні взаємовідносини та еквівалентний обмін товарами між усіма учасниками ринку.

Раціональним, на нашу думку, вважається поєднання елементів рин-кового ціноутворення з державними засобами впливу на цей процес та еконо-мічного його регулювання, що може загальмувати негативні явища в еконо-міці сільського господарства, прискорити стабілізацію розвитку всього АПК.

В основу функціонального поєднання державного та ринкового меха-нізму регулювання процесів аграрного відтворення мають бути покладені визначені принципи, котрі є каркасом механізму державного регулювання.

Пропонуємо запровадити науково обґрунтований організаційно-еконо-мічний механізм регулювання аграрного виробництва на основі визначення оптимальних пропорцій щодо використання управлінських, організаційних, інформаційно-консультаційних та маркетингових ресурсів; державних і ринкових важелів регулювання; центрального та регіонального рівнів дер-жавного регулювання АПК.

Таким чином, державна підтримка розвитку аграрного виробництва виходить із теоретичної необхідності державного регулювання економіки на основі вимог закону вартості, доходності та інших економічних законів.