2.3. Загальні основи функціонування аграрних приватних підприємств

В процесі реструктуризації КСП виникло 2901 приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи. Як правило, засновниками (власни-ками) таких підприємств стали колишні керівники КСП, які мали досвід кері-вництва великими підприємствами і користувалися довір’ям членів колектив-ного підприємства. Приватні підприємства створюються відповідно до Зако-нів України «Про підприємства в Україні» (1991 р.) та «Про підпри-ємництво» (1991 р.), Господарського кодексу України. Вони стають право-наступниками колишніх КСП. При створенні приватного підприємства не вимагається утворювати статутний фонд встановленого розміру. Тому такий фонд засновники приватних підприємств формують, як правило, за рахунок своїх майнових і рідше земельних паїв.

Головна мета створення приватного підприємства на базі КСП - взяти в оренду майнові і земельні паї колишніх членів КСП, зберегти по можливості цілісність майнового комплексу та земельного масиву і завдяки приватній ініціативі, вмілому менеджменту і повній майновій відповідальності за на-слідки господарювання отримати прибуток, повною мірою використовуючи при цьому фактор масштабів виробництва та можливості економного вико-ристання ресурсів. Такі приватні підприємства часто називають приватно-орендними або підприємствами з орендними відносинами, хоч у жодному правовому акті України такого терміну немає [11, с.6].

Приватне підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні й оборотні кошти, розрахунковий та інші рахунки в банках, укладає угоди, може створювати філії та представництва і бути засновником або членом асо-ціацій, інших об’єднань.

Основні питання діяльності приватного підприємства вирішуються йо-го власником. Останній визначає основні напрями діяльності підприємства, зміни та доповнення до статуту, прий­має рішення про ліквідацію чи реор-ганізацію підприємства, про отримання кредитів, визначає розмір відра-хувань від чистого прибутку для формування фондів підприємства, затверд-жує бухгалтерські річні звіти та нормативні документи, що регулюють господарську і фінансову діяльність підприємства, тощо.

Власник може взяти на себе управління поточною діяльністю приват-ного підприємства, виконуючи функції його директора. За необхідності для виконання цих функцій він призначає за контрактом директора, який здійс-нює керівництво підприємством у межах повноважень, визначених статутом та передбачених контрактом. Власник може здійснювати контроль за фінан-сово-господарською діяльністю підприємства самостійно або уповноважени-ми ним працівниками. За необхідності він залучає незалежну аудиторську організацію [11, с.7].

Особливістю функціонування приватних підприємств, створених на базі КСП, є те, що окремі з них у своїх статутах передбачають асоційоване членство, згідно з яким фізичні особи, які здали в оренду підприємству свої майнові і/або земельні паї, стають його асоційованими членами. Якщо таки-ми членами підприємства є особи, які не працюють на підприємстві, їм надається можливість брати участь у зборах трудового колективу з правом дорадчого голосу, а також надається певна соціальна допомога.

Приватне підприємство є власником належного йому майна, яке утво-рюється за рахунок внеску власника майна, що передане підприємству в порядку правонаступництва для погашення боргів колишнього КСП, прибут-ку, отриманого від господарської діяльності, кредитів банків та інших фінан-сових установ, прибутків від цінних паперів та інших джерел, не заборонених законодавством України. Крім того, підприємство широко використовує право оренди майна.

До земель приватного підприємства належать землі, придбані ним у приватну власність, одержані у постійне користування, а також взяті в орен-ду у колишніх членів КСП, інших юридичних та фізичних осіб. Підприєм-ство здійснює комплекс заходів з охорони земель, передбачених земельним законодавством України. За рахунок отриманих доходів підприємство може розширювати площу земель, придбаних у приватну власність, до гранично встановлених розмірів.

Для здійснення всіх видів діяльності приватне підприємство може ство-рювати статутний і резервний фонди. Статутний фонд створюється для забез-печення фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок грошо-вих і матеріальних внесків власника. В процесі діяльності підприємства за рішенням власника він може бути збільшений за рахунок одержаних доходів. Резервний фонд створюється з ініціативи власника з метою покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат підприємства, шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку. Рішення про норму відрахувань і напрями використання коштів даного фонду приймається влас-ником або виконавчим директором зі згоди власника [11, с.9].

Приватне підприємство може також створювати фонд соціального роз-витку і фонд матеріального стимулювання працівників підприємства за кін-цевими результатами діяльності. Розмір фонду соціального розвитку встанов-люється власником щорічно з орієнтацією на задоволення найнеобхідніших соціальних потреб працівників підприємства та його асоційованих членів. Кошти фонду використовуються для матеріальної допомоги вказаним фізич-ним особам, їх оздоровлення, навчання тощо. Фонд ма­теріального стиму-лювання створюється для матеріального заохочення найманих працівників за одержання кращих результатів роботи, добросовісне ставлення до своїх обов’язків. Розмір його встановлюється власниками.

Приватне підприємство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд підбирає партнерів з економічних і виробничих зв’язків в усіх сферах діяльності, в тому числі зовнішньо-економічній. Підприємство самостійно розпоряджається виробленою ним продукцією, яка є його власністю, самостійно встановлює ціни на неї і тари-фи на послуги.

Прибуток приватного підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після відшкодування витрат. З коштів підприємства сплачуються проценти по випущених облігаціях, повертаються кредити, а також справляються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після вказаних розрахун-ків, залишається в повному розпорядженні приватного підприємства та вико-ристовується відповідно до затверджених власникам основних напрямів його діяльності .

Трудовий колектив приватного підприємства становлять най­мані пра-цівники, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, укла-дених відповідно до чинного законодавства. Між власником або за його дорученням директором та тру­довим колективом укладається трудовий дого-вір, яким регулюються виробничі, трудові, економічні відносини трудового колективу з директором, питання охорони праці, соціального розвитку. Влас-ник самостійно визначає форми, порядок, розміри оплати праці працівників підприємства в межах, що не суперечать чинному трудовому законодавству. Підприємство вносить у бюджет соціальні платежі за працюючих у нього громадян, надає їм соціальні пільги і гарантії щодо дотримання умов праці і відпочинку згідно з чинним законодавством [3, с.66].

Припинення діяльності приватного підприємства відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації. Реорганізація підприємства здійснюється за рішенням власника. Ліквідація підприємства відбувається або за рішенням власника, або у зв’язку з визнанням його банкрутом.

Результати господарської діяльності приватних підприємств з оренд-ними відносинами в сільському господарстві показали, що цей тип підпри-ємств є конкурентоспроможним, оскільки власник такого підприємства є ефективним власником. Він організує ведення сільськогосподарського вироб-ництва на приватній власності на землю і майно, самостійно, і що дуже важ-ливо, оперативно може приймати рішення тактичного і стратегічного харак-теру з усіх видів діяльності підприємства, забезпечуючи їх виваженість, несе повну відповідальність усім майном підприємства за наслідки господарю-вання.