
- •Розділ і.Теоретичні аспекти економічних засад виробництва та існування аграрних підприємств
- •1.1.Поняття та види сільськогосподарських підприємств і їх об’єднань
- •1.2. Розвиток аграрних підприємств в Україні
- •Розділ іі.Особливості організаційно-правового статусу аграрних підприємств
- •2.1.Механізм реструктуризації ксп і врегулювання майнових відносин
- •2.2. Економічні засади функціонування селянських (фермерських) господарств
- •2.3. Загальні основи функціонування аграрних приватних підприємств
- •2.4.Створення та діяльність сільськогосподарських виробничих кооперативів
- •Розділ ііі. Шляхи вдосконалення функціонування аграрних підприємств
- •3.1.Шляхи вдосконалення державного регулювання господарської діяльності аграрних підприємств
- •3.2.Основні напрямки удосконалення цінового аспекту господарювання аграрних підприємств
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Розділ іі.Особливості організаційно-правового статусу аграрних підприємств
2.1.Механізм реструктуризації ксп і врегулювання майнових відносин
У процесі діяльності підприємств може здійснюватися їх реструктури-зація, під якою розуміють впровадження організаційно-економічних, фінан-сових, правових, маркетингових, технічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на вдосконалення організаційної структури, структури управ-ління підприємством та внутрішньогосподарського економічного механізму, реконструкцію й оновлення виробництва, стабілізацію фінансово-економіч-ного стану з метою досягнення ефективного функціонування підприємства та його конкурентоспроможності на ринку. За такої форми реструктуризації підприємство зберігає право юридичної особи і не змінює своєї організа-ційної форми господарювання.
Істотно відрізняється від розглянутої така форма реструктуризації під-приємств, як їх реорганізація. Вона може здійснюватися різними способами: шляхом поділу, приєднання, злиття, виділення, перетворення. В результаті реорганізації підприємства, як правило, втрачають право юридичної особи.
При здійсненні поділу підприємства на його базі створюються два або більше нових підприємства. До них як правонаступників переходять майнові права й обов’язки реорганізованого підприємства. Воно припиняє свою діяльність як юридична особа і виключається з державного реєстру України.
Злиття підприємств має місце тоді, коли два або більше підприємства зливаються в одне. Вони втрачають право юридичної особи, а їх майнові права й обов’язки переходять до нового підприємства , що виникло внаслідок такого злиття.
Приєднання відбувається в тому разі, коли одне підприємство приєд-нується до іншого, втрачаючи при цьому право юридичної особи. Його май-нові права та обов’язки переходять до підприємства-приєднувача.
Виділення як спосіб реорганізації означає, що підприємство зберігає право юридичної особи, але з його складу виділяється ще одне або більше підприємств, яким також надається право юридичної особи. До них за розпо-дільчим балансом переходить відповідна частина майнових прав і обов’язків реорганізованого підприємства.
Перетворення відбувається в тому разі, коли підприємство змінює свою організаційно-правову форму (наприклад, закрите акціонерне товариство перетворюється у відкрите) [3, с.60].
Підприємство за різних причин, наприклад банкрутство, може бути ліквідоване. При цьому воно припиняє свою діяльність як юридична особа без права створення на його основі підприємств-правонаступників.
Реструктуризація КСП в нові організаційно-правові форми господарю-вання ринкового типу здійснювалася у формі реорганізації шляхом поділу і припиненням діяльності цього підприємства як юридичної особи. Рішення про реструктуризацію приймається загальними зборами членів КСП більшіс-тю голосів. В результаті такого рішення особи, які були членами КСП, при-пиняють своє членство в ньому, залишаючись при цьому власниками майно-вих і земельних паїв. Оскільки паювання майна в КСП здійснювалося за різ-ними методиками, часто недосконалими, коли розпайовувалися лише основні фонди або частина їх і, крім того, не було чіткості у визначенні кола суб’єк-тів майнових відносин, то в процесі реструктуризації цих підприємств виник-ла необхідність в уточненні вартості майна і в перерахунку майнових паїв. Потреба в уточненні вартості майна стала нагальною через багато помилок, допущених за неодноразової індексації основних засобів у роки інфляції, через неточності в обліку, а також у зв’язку з частою невідповідністю між високим ступенем фізичного зношення основних засобів порівняно з їх залишковою вартістю. Тому вартість майна нерідко завищувалась, а майнові паї не мали в зв’язку з цим реального матеріально-речового забезпечення. Про необхідність уточнення складу і вартості майна членів КСП, в тому числі реорганізованих, наголошувалося в Указі Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав у процесі реформування аграрного сектора економіки» (від 29 січня 2001 р., № 62/2001).
Для визначення індивідуальних майнових паїв на основі уточнених вартості і складу майна необхідно [3, с.61-62]:
-визначити пайовий фонд майна , що має бути розподілений між суб’єктами майнових відносин;
-розрахувати проіндексований трудовий внесок працівників за всі роки їх роботи на підприємстві;
-визначити для кожного працівника - суб’єкта майнових відносин - його індивідуальний майновий пай, який є його власністю.
Визначення пайового фонду майна по господарству. При реструктури-зації КСП і перетворенні їх у підприємства ринкового типу паюванню підля-гає все майно - активи підприємства. Ця вимога передбачена Законом Укра-їни «Про колективне сільськогосподарське підприємство»(1992 р.). Зокрема, в ньому вказано, що до пайового фонду відносять вартість виробничих фон-дів - основних і оборотних, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, грошові кошти.
Пайовий фонд майна можна визначити з виразу:
ПФМ = АК – Б – МСС – МЗК,
де АК - активи підприємства; Б - боргові зобов’язання підприємства (короткострокові, довгострокові і реструктуризовані); МСС - майно соціальної сфери, якщо воно не було передане на баланс сільської ради; МЗК - майно загального користування, що не підлягає паюванню (меліоративні та осушувальні системи, мережі водо- і газопостачання тощо).
В процесі розрахунку пайового фонду складаються переліки майна. Якщо складання переліків майна, що віднесене до соціальної сфери і до май-на загального користування у зв’язку з його чітким цільовим призначенням, не викликає ніяких складнощів, то складання переліків майна під боргові зобов’язання і майна, що включатиметься до пайового фонду, вимагає засто-сування об’єктивного критерію. Таким критерієм є показник структури акти-вів підприємства. Якщо, наприклад, І розділ активу балансу займає 70 %, ІІ розділ - 22%, ІІІ розділ - 8% (за формою балансу 1999 р.), то це означає, що майно пайового фонду і майно, виділене під борги, повинне мати аналогічну структуру. В кожному переліку зазначається назва майнового об’єкта, його інвентарний номер, первісна і залишкова вартість (після уточнення) та місце знаходження [3, с.65].
Методика паювання майна передбачає також визначення кола суб’єктів пайових відносин. Право на майновий пай мають усі працюючі на момент ре-формування КСП члени цього підприємства, а також пенсіонери ( колишні члени підприємства, які вийшли на пенсію) незалежно від їх місця знаход-ження й участі в даний час у громадському виробництві.