Укладач: Цимбал Т.В., канд. філософ. н., доцент

Рецензент: Капіца В.Ф., доктор філософ. н., професор

Відповідальний за випуск: Капіца В.Ф., доктор філософ. н., професор

Методичні вказівки складено відповідно до програми курсу «Філософія» для вищих навчальних закладів. Методичні вказівки включають інформаційно-навчальний матеріал з теми «Філософія Давнього світу», який складається зі вступу, де пояснюються мета вивчення теми й особливості навчальної роботи з філософії, та п’яти розділів, що мають практичне спрямування. Наведено список рекомендованої літератури. Особлива увага приділяється опрацюванню уривків з першоджерел, адже без даного виду роботи вивчення філософії неможливе.

Методичні вказівки допоможуть студентам під час підготовки до семінарських занять, сприятимуть формуванню філософської культури, виробленню навичок самостійної роботи, яка займає важливе місце у системі сучасної вищої освіти, а також можуть використовуватись під час проведення семінарських занять.

Розглянуто Схвалено

на засіданні кафедри філософії на засіданні вченої ради

протокол № 4 будівельного факультету

від 22 листопада 2010 р. протокол № 3

від 22 грудня 2010 р.

З М І С Т

Вступ..................................................................................................................2

Методичні вказівки….………………………………………………..……..3

Основні категорії та поняття………….….................................................16

Система тестових завдань.........................................................................16

Використання першоджерел в опрацюванні теми..................................21

Завдання для творчої роботи ……………..…………………………..….38

Список рекомендованої літератури...............................................................39

В С Т У П

Дані методичні вказівки призначені допомогти студентам, які вивчають курс філософії, закріпити, поглибити та перевірити свої знання з теми «Філософія Давнього світу». З цією метою до методичних вказівок включено конспект лекції, словникову роботу, тестові, творчі, проблемно-пошукові завдання та уривки з першоджерел. Таке поєднання завдань дозволяє покращити та вдосконалити набуті знання. Особливої уваги потребують завдання з опрацювання першоджерел, адже вони дозволяють студенту залучитися до діалогу з автентичною філософською думкою, відчути особливий стиль філософської мови та неповторну глибину філософських текстів. Завдання, що подаються до наведених уривків, спрямовані на глибоке осмислення думок авторів, пробудження інтересу до самостійного філософування та бажання самостійно продовжити філософську освіту.

Мета вивчення теми:

• ознайомитися з особливостями східного та західного способу філософування;

• вивчення провідних філософських шкіл філософії Давнього Китаю та з’ясування сучасного значення ідейної спадщини давньосхідної філософії;

• осмислення історичних витоків європейської філософії;

• ознайомлення з ідеями античної філософії та з творчістю провідних філософів Давньої Греції;

• виявлення найбільш продуктивних для розвитку європейської науки та суспільної думки ідей античної філософії;

• усвідомлення ролі філософської спадщини античності у розвитку сучасних філософських течій та суспільних процесів.

Система завдань до опрацювання теми

«Філософія Давнього Світу»

І. Методичні вказівки.

Прочитайте конспект лекції та виділіть основні ідеї філософії Давнього Китаю та Давньої Греції.

Історія філософії як наука та принципи її періодизації

Філософію можна краще зрозуміти, якщо вивчити її історію. Розглядаючи питання про періодизацію історії філософії, слід звернути увагу на принципи періодизації. В їх основі лежить розуміння того, що єдиний історико-філософський процес водночас поєднує в собі різноманітні вчення, школи, напрями, відмінність між якими визначається такими основними чинниками:

1) ступінь розвитку продуктивних сил, зрілість суспільних відносин;

2) ступінь розвитку загальної культури і науки;

3) світоглядні передумови та філософські джерела.

Вивчаючи історію філософії, звертаємо увагу на те, що її періодизація в цілому збігається з періодизацією загальної історії, але кожний історичний тип філософії не є прямим відображенням історії, історичного періоду, а виступає результатом її осмислення, у якому значну роль відіграють попередні філософські вчення. Кожний історичний етап у розвитку філософії має свої особливості, і ці особливості випливають із вирішення центральних проблем, які постають перед філософами того чи іншого періоду, а саме: проблеми буття, пізнання, людини, її місця та ролі у суспільному житті, чому і як розвивається суспільство, природа, ставлення до природи тощо.

Такий проблемний аналіз якраз і допоможе визначити історичні типи та своєрідність філософської думки різних народів в різні періоди історії.

Історичні типи філософії

І. Філософія Стародавнього Сходу. Філософія античності.

2. Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження.

З. Філософія Нового часу та Просвітництва.

4. Класична німецька філософія. Некласична філософія ХІХ ст.

5. Сучасна світова філософія (позитивізм, екзистенціалізм, психоаналіз, неотомізм та ін.).

6. Філософська думка України.

Філософія Стародавнього Китаю

Розвиток філософських ідей у Стародавньому Китаї відбувався у контексті історичних трансформацій. Так зміна традиційних общинних суспільних відносин на основі економічного прогресу, поява грошей, особистої реальності, розвиток наукових знань, в першу чергу, в галузі астрономії, математики, медицини створили умови для розвитку філософії.

Найвпливовішим ідеалістичним напрямом, який виникає у VІ-V ст. до н. е. та зберігає своє значення протягом тисячоліть, було філософське вчення видатного мислителя Конфуція (551-479 рр. до н. е.), яке отримало назву «конфуціанство». Останнє у викладі Конфуція становило етико-політичне вчення, в якому центральне місце посідали питання природи людини, її моралі, життя сім’ї та управління державою. Проблеми космогонії, онтології, гносеології, логіки були в стані започаткування. Характерною рисою вчення Конфуція є антропоцентризм. В центрі уваги перебувають проблеми людини. Він розробляє концепцію ідеальної людини, благородного мужа не за походженням, а завдяки вихованню в особі високих моральних якостей та культури. Фундаментальним поняттям вчення Конфуція є поняття – «жень» - гуманність.

«Жень» визначає відносини між людьми, пропагує любов до людей, повагу до старших за віком або вищих за соціальним становищем. Згідно з принципом «жень» правителі держав повинні бути мудрими, подавати підлеглим приклад особистої високоморальної поведінки, по-батьківськи піклуватися про них. Особливе місце у вченні Конфуція займає концепція «сяо» - синовньої поваги до батьків. Велику увагу він приділяв музиці як найкращому засобу вдосконалення людини, а найголовнішу роль відводив етикету - правилам благопристойності, які покликані регулювати поведінку людини в різних життєвих ситуаціях. Важливе місце у конфуціанстві займає концепція «виправлення» імен, тобто приведення речей у відповідність з їх назвами.

З точки зору Конфуція, життя та смерть визначаються долею, а багатство та знатність залежать від неба. «Небо» - це прабатько світу і найвища духовна сила, що визначає суть природи та людину.

Первинною філософією матеріалістичного напряму в Китаї виступає Даосизм.

Засновником даосизму вважається Лао-цзи (VІ-V ст. до н.е.). Даосизм наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості і мінливості світу. Дао - це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне і безформне, невичерпне і безкінечне у русі; воно - основа всього сущого.

Життя природи і людини підпорядковане не волі неба, як було прийнято в конфуціанстві, а всезагальному закону «Дао». Згідно з цим законом будь-яка річ, досягнувши певного ступеня розвитку, перетворюється на свою протилежність.

Даоси вчили беззастережної підпорядкованості всієї життєдіяльності людини закону «дао», неможливості (моральної і фізичної) діяти всупереч «дао». Виходячи з космоцентричної концепції взаємозв’язку людини з природою, китайська філософія стояла на захисті природи, висувала принцип невтручання в її розвиток, наслідування її законів.

Огляд розвитку філософських уявлень стародавніх цивілізацій дозволяє зробити висновок про тривалість цього процесу. Філософська думка поволі звільнялась від міфологічних уявлень. З самого початку процесу виникнення філософії матеріалізм та ідеалізм заявляються одночасно. Пізнавальне ставлення до світу підпорядковується життєвій практиці звільнення душі від потоку перевтілень в Індії та завдання вдосконалення людської поведінки в Китаї.