Глобальна сировинна проблема
Складні проблеми виникли в останній третині ХХ ст.. в галузі енергетики і сировини.
Промислово розвинені країни споживають понад 60% мінеральної сировини. 58% нафти й близько 50% природного газу. Як наслідок в цій підсистемі світового господарства відзначається великий розрив між виробництвом і споживанням мінеральних ресурсів. У США він становить 20% . Країни ЄС можуть задовольняти свої потреби тільки на 2/3. Ще нижче рівень самозабезпеченості мінеральними ресурсами промисловості Японії близько 1/3.
При збереженні сформованих темпів споживання мінеральних ресурсів усі наявні запаси будуть вичерпані і людство встане перед комплексом складних науково-технічних, організаційних і фінансових проблем, пов’язаних з їхнім розвідуванням, видобутком або заміною неорганічними видами.
Економічні аспекти глобальних проблем
Використовуючи досягнення НТР відбувається прискорення темпів економічного зростання, це неминуче приведе до нових якісних змін у взаєминах суспільства й природи. Ще більш гострою стає проблема виживання людства. Шляхи вирішення глобальних проблем лежать в економічній площині та господарського механізму.
Поки що «екологічні бюджети» країн і міжнародних організацій порівняно невеликі, не адекватні масштабам розв’язуваних завдань, хоча вони й швидко зростають. В 1970 р. на природоохоронні заходи людство затратило 40 млрд. дол.., в 1980-близько 75 млрд., в 1990 р. – приблизно 150 млрд.. а в 2000 р. затратили близько 250 млрд. дол. Хоча ці видатки й ростуть, але вони непорівнянні ні з прийдешньою, ні з майбутньою екологічною кризою, що реально загрожує людству, ні із сукупним оборонним бюджетом світового співтовариства, річний обсяг якого прямо й безпосередньо діє проти збереження життя на Землі.
Нині особливої актуальності набрало також питання про запровадження глобального податку на викид шкідливих газів.
Проблем продовольства з часом буде загострюватись, тому що чисельність населення планети, за прогнозами вчених, до 2025 р. збільшиться – до 8,5 млрд. людей, 83% яких будуть проживати в країнах, що розвиваються. Однак слід відмітити, що сучасне світове виробництво продовольства – 3 млрд. т зернових у рік (2006 р.) Якби його розподілити порівну, то на душу населення у світі було б близько 467 кг у рік, а прожитковий мінімум становить близько 200 кг. У Південній Африці на душу населення виробляється зернових 54 кг. У країнах Африки на душу населення зерна пшениці припадає 31,5 кг, тоді як у світі майже 100 кг на одну людину. В розвинутих країнах виробляється пшениці на одну людину 216,2 кг
На думку деяких вчених, глобалізація – не кращий варіант співіснування на планеті, особливо для країн з перехідною економікою, країн, що розвиваються, оскільки зближення рівня їх економічного розвитку з розвинутими державами не відбувається. Навпаки. Катастрофічно збільшується розрив між ними. Україні, щоб витримати глобалістську конкуренцію, потрібно мати гнучку, динамічну монетарну регульовану економіку, конкурентоспроможне виробництво, високий рівень науки, освіти, професійної підготовки робочої сили, досконалу систему управління суспільством.