Вільні економічні зони
Одним із напрямків інтеграції України у світове господарство є формування на її території вільних економічних зон (ВЕЗ)
Вільна економічна зона – форма організації господарської діяльності на певній географічно обмеженій, наділеній особливим юридичним статусом державній території, в межах якої встановлюють пільгові економічні умови і стимули для іноземних та вітчизняних інвесторів і виробників.
Мета створення ВЕЗ: залучення іноземного і місцевого капіталів для прискореного соціально-економічного розвитку регіонів, організації виробництва з високою конкурентоспроможністю продукції на зовнішньому ринку.
Сьогодні в науковій літературі виділяють біля 30 різних ВЕЗ. Найпоширенішими є такі:
Зона вільної торгівлі – одна з найпоширеніших ВЕЗ. Вона займає значні частини території морського порту, аеропорту та ін. В таких зонах здійснюються складування, збереження, упакування, маркування товарів, показ їх у виставкових центрах. Реалізується продукція в основному оптом.
Експортно-виробничі зони. З’явились наприкінці 50-х рр. ХХ ст., коли виникла ідея безмитного режиму зовнішньоторговельної діяльності.
Науково-технологічні зони. (кін. ХХ ст.) – це так звані технопарки, технополіси, інноваційні центри, які забезпечують процес надходження нової технології у виробництво.
Сервісні зони (друга пол.. ХХ ст.) - це території з пільговим режимом для фірм, що надають різні види фінансових і не фінансових послуг. До них відносяться: офшорні зони (спрощена реєстрація фірм, відсутність оподаткування, вільне вивезення прибутку, низький статутний капітал та ін.)
Цікаво знати. Наприкінці 2002 р. в Україні діяли 11 ВЕЗ : у Донецькій області – «Донецьк», «Азов»; Закарпатській – «Рено», «Закарпаття»; Львівській – «Яворів»; на півдні України – «Сиваш»; у центрі – «Славутич» та ін.
Для ефективного розвитку економічних зв’язків зі світовим господарством Україні необхідно приєднатися до СОТ, заохочувати вітчизняні підприємства до пошуку нових торговельних партнерів у світовому господарстві на Сході та Заході, активно залучати західні інвестиції в економіку, розвивати співробітництво з ЄС із перспективою входження до нього. Пріоритетність інтеграції України в ЄС не повинна суперечити іншим стратегічним напрямам зовнішньополітичної ат економічної діяльності держави. Всі вони мають бути підпорядковані стратегічній меті – європейській інтеграції. Неабияке значення мають розвиток і поглиблення взаємовигідних зв’язків з Росією, країнами СНД, США, Центральної та Південно-Східної Європи, Азії та ін..