45

ЗМІСТ

вступ……………………………………………………………………….

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ТРЕНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Сучасні психологічно - наукові дослідження професійно важливих якостей

2. Формування і розвиток професійно важливих якостей у процесі фахової підготовки

1.2.1 Навчальний тренінг - як технологія розвитку майбутнього фахівця

1.2.2 Роль психологічної служби в розвитку професійно важливих якостей

майбутнього фахівця - як технологія розвитку майбутнього фахівця

1.3 Професійно важливі якості психолога, що займається тренінговою діяльністю

ВСТУП

Актуальність дослідження проблеми розвитку професійно значущих якостей у майбутніх психологів визначається зростанням у нашому суспільстві потреби в ефективній психологічній допомозі різним верствам населення. Сучасне суспільство, що переживає кризові стани, обумовлене соціально-економічними, політичними та духовними проблемами, потребує у кваліфікованих фахівцях з психології, здатних вчасно та професійно розв’язати існуючі труднощі. У зв’язку з цим актуалізується потреба у психологах, що характеризуються високим рівнем професіоналізму. Кардинально змінився ринок праці. Інтенсивні зміни в суспільному житті обумовили необхідність професійної мобільності та конкурентоздатності працівників. Традиційна система вищої освіти і підготовки студентів не здатна задовольнити подібний запит.

Дослідження низки науковців (І.В. Вачков, Н.О. Євдокимова, Л.І. Мороз, Т.В. Сінельникова, Ю.М. Швалб та ін.) показали, що на сьогоднішній день у випускників вищих навчальних закладів підготовленість до використання психологічних практик є недостатньою, що характеризується низьким рівнем професійної та особистісної компетентності та конкурентоздатності на ринку праці. На думку науковців вирішення цієї проблеми можливе через побудову системи практико-орієнтованої освіти. Такий підхід обумовлює проектування змісту навчання студентів, зорієнтованого на засвоєння ними різноманітних практик, що дозволить випускникам у подальшій професійній діяльності успішно їх реалізувати. Однією з таких психологічних практик є тренінг. У професійній діяльності необхідність використання тренінгу зустрічається доволі часто, адже він характеризується як інструмент вирішення багатьох завдань, таких як: розвиток особистості, психічних процесів; самопізнання, підвищення соціально-психологічної компетентності, корекція особистісних якостей та вмінь, профілактика негативних станів та явищ.

У сучасній вітчизняній психології проведено багато досліджень, присвячених різним психологічним аспектам особистісного розвитку студентів та професійної діяльності.

Слід відзначити, що на сучасному етапі дослідженням проблем професійного розвитку і розвитку професійно важливих якостей у психологів приділяється достатньо велика увага як з боку таких вчених: О.Ф.Бондаренко, В.Г. Панок, Н.В. Пророк, В.А. Семиченко, Л.І.Уманець, Н.В.Чепелєва, Т.Н.Щербаков, Г.С. Абрамова, Н.А. Амінов, М.Р. Битянова, Б.С. Братусь, Ж.П. Вірна, В.В. Власенко, П.П. Горностай, Т.В. Говорун, Л.В. Долинська, І.В. Дружинин, Р. Кочюнас, С.Д. Максименко, Р.В. Овчарова, М.М. Обозов, В.Г. Панок. А.М. Прихожан, Н.С. Пряжников, Н.В. Самоукіна, О.П. Саннікова, Н.Ю. Синягина, Л.М. Ситникова, Л.Г. Терлецька, Л.М. Фридман, Л.П. Шумакова, Т.С. Яценко. Проблемам дослідження професійно-важливих якостей психолога, що займається тренінговою діяльністю присвячені роботи: В.И. Олешкевич, А.Н. Воробьев, А.Г. Лидерс, A.P. Hare , S.Slavson, A. Maslow, І.І. Нечитайло, І.Н. Луцишина, В.Г. Пузіков, Л.А. Петровская, А.М. Прихожан, В.М. Ямницький.

Актуальність формування професійно важливих якостей майбутніх психологів-тренерів у процесі фахової підготовки у ВНЗ детермінується наявністю існуючих протиріч: між зростаючими вимогами до професіоналізму психолога-тренера і слабкою адаптацією інструментарію вищої школи для його формування, між необхідністю в концептуальному оновленні психологічної освіти відповідно до вимог сучасного суспільства і недостатнім урахуванням цих вимог у фаховій підготовці майбутніх психологів-тренерів. Питання розвитку студента та формування його підготовки до майбутньої професійної діяльності є головними в теорії та практиці вдосконалення роботи сучасного вищого навчального закладу. Однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-виховного процесу, яка оптимальним чином враховувала особливості та закономірності не тільки особистісного розвитку студента, але і його професійне становлення як фахівця.

Недостатньо висвітленими являються питання розвитку професійно важливих якостей психологів, що займаються тренінговою діяльністю у рамках практико-орієнтованої освіти.

Мета: розвиток професійно важливих якостей майбутніх студентів психологів, що займаються тренінговою діяльністю

Об'єкт: професійна підготовка майбутнього психолога, який займається тренінговою діяльністю, у рамках практико-орієнтованої освіти

Предмет: розвиток професійно важливих якостей майбутніх психологів, що займаються тренінговою діяльністю, в рамках практико-орієнтованої освіти

Гіпотези дослідження:

1. Підготовка психологів-тренерів до майбутньої професії вимагає розвитку специфічного комплексу професійно важливих якостей 

2. Проведення тренінгів значно покращує успішний розвиток професійно важливих якостей психологів-тренерів

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати погляди сучасних науковців на професійно важливі якості та їх розвиток

2. Вивчить професійно важливі якості

3. Емпіричним шляхом виявить професійно важливі якості психолога-тренера

4. На підставі отриманих даних розробити емпіричну модель професійно-важливих якостей майбутнього психолога – тренера та впровадити тренінги розвитку професійно важливих якостей у психологів, якы займаються тренінговою діяльністю.

База дослідження: дослідження проводилося на базі Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського

Апробація: робота була представлена на Методи й методики: …….

Практична значущість дослідження: роботи полягає в тому, що сформовано професійно важливі якості у студентів та розроблено емпіричну модель професійно важливих якостей майбутнього психолога – тренера в діяльності психологічної служби вищого навчального закладу. Результати дослідження можуть бути використані в лекційно-семінарських заняттях з студентами, а також в психологів у системі освіти.

Наукова новизна:

- Створено емпіричну модель професійно важливих якостей майбутніх психологів - тренерів на базі психологічної служби вищого навчального закладу. Структура роботи: вступ, 2 розділи, висновки, додатки та списку використаних джерел

Розділ І.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ТРЕНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3. Сучасні психологічно - наукові дослідження професійно важливих якостей

Для успішного виконання професійної діяльності, стверджує Е.Ф.Зеєр психолог повинен володіти низкою характеристик. У науці вони одержали назву – професійні якості особистості. Важливим підсумком сучасних досліджень з'явилося встановлення того, що будь-яка професійна діяльність реалізується на базі системи професійно важливих якостей. У процесі освоєння й виконання діяльності психологічні якості поступово професіоналізуються, утворюючи самостійну підструктуру [10; 11].

В.Д. Шадриков надає два тлумачення  професійних якостей. Під професійними якостями він розуміє «індивідуальні якості суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності й на успішність освоєння цієї діяльності». До таких він відносить здібності, однак, згідно з його думкою, вони не вичерпують всього об’єму професійних якостей [20].

Автор наголошує, що система професійних якостей – це ті внутрішні умови, через які переломлюються зовнішні дії і вимоги до діяльності. Отже, розвиток професійних якостей і їх систем виступає вузловим моментом психологічної системи діяльності [25].

Згідно тлумачення в словнику Душкова Б.О., професійні якості – окремі динамічні властивості особистості, її психічні й психомоторні властивості, а також фізичні якості, які відповідають вимогам певної професії й сприяють успішному оволодінню нею. Професійні якості є одним із найважливіших чинників  професійної придатності, вони не тільки побіжно характеризують певні здібності, але й органічно входять  до їх структури, розвиваючись у процесі навчання й практичної діяльності [33].

За словами О.М. Борисова, визначення й оцінка професійних якостей мають велике психодіагностичне значення, вони мають істотний вплив на результати діяльності, тому їх обов'язково слід враховувати під час професійного відбору [40].

Під час вивчення професійних якостей, за словами Т.І. Федотюка, слід враховувати, що деякі з них можуть бути (придатними) й відносно стабільними (наприклад, типологічні властивості нервової системи), інші навпаки підлягають розвитку й тренуванню (певної психічної якості). Тому спеціально спрямоване формування й удосконалення таких професійних якостей і їх корегування (корегуюче тренування) можуть активно проводитися під час підготовки до майбутньої діяльності, стверджує автор. Доцільність проведення такого тренування, за словами Т.І. Федотюка, особливо зростає в тих випадках, коли достатньо висока мотивація до оволодіння професійною діяльністю протистоїть низькому розвитку професійних якостей. Автор дає визначення професійним якостям - це окремі динамічні риси особистості, окремі психічні і психомоторні властивості (виражені рівнем розвитку відповідних психічних і психомоторних процесів), а також фізичні якості, які відповідають вимогам певної професії й сприяють успішному оволодінню цією професією [101;102].

А.В. Карпов тлумачить професійні якості як індивідуальні властивості суб'єкта діяльності, що необхідні й достатні для її реалізації на нормативно заданому рівні і які значущо й позитивно корелюють хоч би з одним (або декількома) її основними результативними параметрами - якістю, продуктивністю, надійністю [22].

А.К. Маркова вважає, що професійні якості, з одного боку, є передумовою професійної діяльності, а з іншого - вони самі удосконалюються, шліфуються в ході діяльності, будучи її новоутворенням. Автор стверджує, що  професійні якості - це успішність в оволодінні і здійсненні фахівцем певних видів професійної діяльності; соціально обумовлені й соціально значущі якості, яких вимагає сучасність від фахівця тієї чи іншої професії; динамічне явище; вони формуються поступово, знаходяться в постійному розвитку, неоднакові й різнорівневі на різних етапах досягнення фахівцем професійної досконалості [13; 15].

В.О.Бодров трактує поняття «професійно важливі якості» таким чином: «Уся сукупність психологічних якостей особистості, а також цілий ряд фізичних, антропометричних, фізіологічних характеристик людини, які визначають успішність навчання і реальної діяльності, отримали назву «професійно важливі якості» (ПВЯ) суб’єкта діяльності.

Конкретний перелік цих якостей для кожної діяльності специфічний (за їх складом, за необхідним ступенем вираженості, за характером взаємозв’язку між ними) і визначається за результатами психологічного аналізу діяльності та складання її професіограми і психограми» [53].

На думку вченого, професійно важливі якості – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта [33].

Із проведеного вище аналізу робимо припущення, що у своїй основі (біопсихічних властивостях) ПВЯ задаються природою (спадковістю), яка є сприятливим ґрунтом для зовнішніх впливів ПВЯ виступають у ролі тих внутрішніх психологічних характеристик суб’єкта, у яких відображаються зовнішні специфічні впливи факторів конкретного трудового процесу, що виступають у формі професійних вимог до особистості. Найчастіше поняття «професійно важливі якості» визначають через терміни «уміння», «здібність», «властивість», «риса» [35].

На сьогодні здійснений аналіз літературних джерел дозволив виділити три наукових підходи до визначення професійно важливих якостей. Перший підхід: ПВЯ – характеристики людини, що базуються на природній біологічній основі й визначають успішність і рівень пристосованості її до діяльності.

Цього підходу дотримувались: В.Бодров, Я.Когут, І.Мартинюк, В.Рибалка, В.Романов, О.Столяренко та ін [9].

В.Бодров зазначав, що вся сукупність психологічних якостей особистості, а також ряд фізичних, антропометричних, фізіологічних характеристик людини, що визначають успішність її навчання і діяльності, отримали назву «професійно важливі якості» [8, с.40].

У своєму дослідженні І.Мартинюк дійшла висновку, що ПВЯ – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, яка формується на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і властивостей активності суб’єкта [7].

В.Романов вказував, що у поняття якість особистості вкладається визначена, довго існуюча, окремо взята характеристика людини, що постійно проявляється в її поведінці незалежно від ситуації [11, с.62].

Науковці, які дотримувались вказаного підходу, до ПВЯ відносили психофізіологічні, психологічні характеристики особистості, її здібності та здатності.

Другий підхід: ПВЯ – індивідуально-психологічні особливості фахівця. Прихильниками цього підходу є: І.Алексєєва, О.Батаршев, Є.Майорова та ін. ПВЯ – це індивідуальні властивості суб’єкта діяльності, необхідні й достатні для реалізації цієї діяльності на нормативно заданому рівні [1; 9].

Отже, автори другого підходу до ПВЯ відносять індивідуально-психологічні особливості й властивості фахівця.

Третій підхід: ПВЯ – уміння, здібності й властивості особистості, що формуються у процесі навчання. Тож, визначаючи перелік ПВЯ, науковці виокремлюють, крім властивостей, здібностей, здатностей, ще й уміння (В.Вареник, О.Волков, Ю.Ірхін, О.Сегеда, В.Чирков та ін.) [8].

Ю. Ірхін це пояснює тим, що у науковій, методичній літературі часто зустрічаються взаємовизначення понять: «уміння», «здатності», «здібності», «якості». Наприклад: уміння – це ті професійно важливі якості суб’єкта діяльності, через які реалізується процес регуляції трудової діяльності [14; 10].

На думку Н. В. Пророка, аналіз існуючих підходів до визначення та змісту поняття «професійно важливі якості» дозволив встановити: ПВЯ мають біологічну основу; розвиваються у процесі професійної підготовки та діяльності; є передумовою придатності до певного виду діяльності; до ПВЯ відносять фізіологічні та психологічні характеристики людини, її індивідуально-психологічні особливості, властивості, здібності, здатності, вміння [12].

За словами О. І. Власова, крім того із наведених визначень слідує, що здатність об’єднує здібності, властивості, уміння й виступає такою особистісною характеристикою, яка визначає її спроможність до здійснення певного виду діяльності [45].

За даними Е.Ф.Зеєра розвиток професійно важливих якостей відбувається в контексті формування особистості в цілому у процесі її професійного становлення [154]. На думку вченого, у процесі професійного становлення особистості виникають протиріччя подвійного виду: 1) між особистістю та зовнішніми умовами життєдіяльності; 2) внутрішньоособистісні [99].

Е.Ф.Зеєр стверджує, що основним протиріччям, що детермінує розвиток особистості, є протиріччя між властивостями, якостями особистості, що склалися, і об’єктивними вимогами професійної діяльності. Учений зауважує, що у становленні особистості виділяють стадіальний і так званий функціональний розвиток, що здійснюється всередині певної стадії і веде до кількісного накопичення якісно нових елементів, які утворюють потенційний резерв [39].

Створення внутрішніх потенцій професійного розвитку спеціаліста – результат активної взаємодії особистості із соціально-професійними групами й засобами праці. При цьому відбувається збагачення психіки. Результатом діяльності є не лише створення матеріальних та духовних цінностей, але й розвиток особистості (однак не кожна професія, як зазначає Е.Ф.Зеєр, розвиває особистість, є багато професійних видів праці, які не збагачують особистість, а, навпаки, деформують її) [203].

На думку О.Л. Подолянюка, провідним фактором професійного становлення особистості є система вимог до неї, детермінованих професійною діяльністю, у процесі виконання якої і виникають нові властивості і якості. Зміна чи перебудова способів її виконання, зміна ставлення до провідної діяльності зумовлюють стадіальність розвитку особистості [3].

М.М. Обозов описав професійно важливі якості практичного психолога, які в узагальненому вигляді можна подати як комплекс особистісних властивостей та комунікативних вмінь і навичок: товариськість, контактність, динамічність і гнучкість поведінки, емоційна стриманість і терплячість, високий рівень загальної культури поведінки психолога, професійний такт психолога-практика, основою якого є дотримання професійної таємниці, уміння тримати свою лінію поведінки, уміння спільно аналізувати ситуацію ускладнень, відмінне знання основ конфліктології [45].

Л.Г.Терлецька визначає як професійно значущі якості в роботі практичного психолога професійно-психологічну рефлексію; саморефлексію; діапазон репертуару професійних ролей, уявлень про образ практичного психолога; адекватність образу «Я»; оптимальність психологічного стану [67].

Н.Т. Лобова зазнача, що для психолога необхідними якостями в професійній діяльності є: емпатія (афективна, когнітивна, предиктивна); соціальна сензитивність; емоційна стійкість; альтруїстичні тенденції, комунікативні та організаційні здібності; незалежність; професійне знання та самоконтроль [98]

Н.В.Пророк виділяє такі блоки професійно важливих якостей практичного психолога як: 1) спрямованість та мотиви професійної діяльності: гуманістична спрямованість особистості; специфічна професійна спрямованість особистості; гнучка «Я концепція»; 2) вимоги, які ставляться до соціально-перцептивних якостей людини, до здатності правильно відображати об’єкти, зокрема до психологічної

спостережливості; 3) вимоги до якостей особистості, що пов’язані з процессом опрацювання та осмислення соціальної інформації; це вимоги до соціального мислення, його критичності, професійної рефлексії; 4) вимоги до якостей, пов’язаних з передачею інформації, із впливом на інших людей, спілкуванням [23].

Н.В.Чепелєва, у свою чергу, наводить такі професійно важливі якості: сензитивність, емпатійність, уміння слухати клієнта та інтерпретувати зміст його висловлювань, установлювати контакт, когнітивні якості (гнучкість, динамічність, уміння осмислювати та узагальнювати інформацію про клієнта, прогнозувати результат роботи з ним) [4].

Е.Ф. Зеєр виділив наступні професійні якості, необхідні будь-якому компетентному спеціалісту: спостережливість, образну, рухову й інші види пам'яті, технічне мислення, просторову уяву, уважність, емоційну стійкість, рішучість, витривалість, наполегливість, цілеспрямованість, самоконтроль та ін. [55].

Л.В. Долинська зазначає, що значущими для успішної діяльності психолога в закладах освіти якостями називаються індивідуальні характеристики й властивості, які можна об’єднати в три блоки:

1) інтелектуальні (допитливість, рефлексивність, логічність і практичність розуму; критичність і нестандартність мислення, почуття новизни, високий інтелект на фоні позитивного фізичного і психічного стану), 2) комунікативні (комунікабельність, емпатія, спостережливість, соціабельність, такт, дипломатичність, незалежність, антропометрична спрямованість особистості, високий рівень сформованості інтерперсональних і проективних умінь, уміння повно й правильно сприймати людину, гуманістична спрямованість), 3) емоційні (потреба в соціальних контактах і соціальному схваленні, емоційна стабільність, самоконтроль, дружелюбність, висока самооцінка й адекватний рівень домагань, атрибуція успіху) [5].

Розглядають наявність професійно важливих якостей у психолога дослідники В.П. Захаров та Н.Ю. Хрящова, додають соціальну зрілість та соціальну чутливість,

стресостійкість, терплячість у досягненні мети, рефлективність, адекватність самооцінки, тактовність, лаконічність, розвинуті комунікативні навички [15].

На думку Ж. П. Вірної успішність професійної діяльності психолога визначається високою мотиваційною спрямованістю до успіху, позитивним уявленням про образ "Я" та чітким когнітивним контролем ситуації професійної діяльності, коммунікативність, самоконтроль [2].

Гуманістичну спрямованість особистості В.Г. Панок розглядає як професійно важливу рису психолога. У поняття "гуманістична спрямованість" автор вкладає такі особистісні риси і якості переважно мотиваційної і світоглядної природи, як альтруїстичні позиції; ролі і настанови у міжособовому спілкуванні; високий рівень мотивації до професії; значне переважання пізнавальних, альтруїстичних або емпатійних мотивів у роботі з клієнтами; готовність до співпраці і націленість на її позитивний результат.

Серед регулятивних складових особистості психолога, стверджує автор, виділяють здатність легко встановлювати контакти, легкість у спілкуванні, комунікабельність, уміння слухати й підтримувати розмову; вербальний інтелект, психічне здоров’я, володіння механізмами саморегуляції, розвинуту професійну інтуїцію, специфічну Я - концепцію [9].

Серед основних професійно важливих якостей психолога Т.І. Федотюк називає комунікабельність, уміння організувати спілкування з будь-якою людиною, уміння створити адекватну емоційну атмосферу комунікативної взаємодії, рефлексія, гнучкість поведінки, уважність [12].

Досліджуючи мінімально необхідні та потенційно розвинуті, у процесі підготовки, професійні якості психолога, І. М. Юсупов відносить до перших, за ступенем значущості: емпатію; соціальну сензитивність; емоційну стійкість; альтруїстичні тенденції. До других: комунікативність; незалежність; професійне знання; самоконтроль [13].

За визначенням В.Н. Карандашева для психолога великого значення набувають уважність, креативність, харизматичність, комунікативні якості його особистості, оскільки особливо важливим для цієї професії є вміння організувати, співпрацювати з іншими людьми, розуміти особливості і причини їх поведінки, володіти не лише психологічними знаннями, але й психологічною інтуїцією [17 ].

Г.С. Абрамова називає такі першочергові якості особистості психолога-тренера: 1) здатність знайти багато реакцій – вербальних та невербальних – на широкий спектр ситуацій та проблем; 2) ерудованість як вміння розуміти і використовувати у своїй роботі багато різноманітних психологічних концепцій; 3) здатність до вироблення різноманітних психологічних думок, слів та моделей у своїй культурі та у межах інших культур; 4) конфіденційність психологічної інформації; 5) вміння рефлексувати на зміст своєї професійної діяльності; 6) відкритість для засвоєння нового знання, для сприймання альтернативних поглядів; 7) прагнення до системного підходу у своїй практичній роботі.

Важливу роль у діяльності психолога відіграє спостережливість, від якої залежить правильність та повнота оцінки особистості клієнта та його проблем, і , відповідно, ефективність процесу й результату психологічного впливу [17 ].

В.В. Столін стверджує, що ще однією властивістю особистості психолога-професіонала, до розгляду яких ми звертаємось в контексті нашого аналізу, є творча (креативна) складова (оволодіння методами творчого рішення професійних завдань) [46].

Саме творче оволодіння професією, на думку автора, надає можливість уявляти власну фахову діяльність, тобто вільно володіти інформацією, яку отримує людина в ході професійної діяльності у вигляді символів, образів, певних знань, навичок, і яка може бути використана поза межами предметної дійсності [59].

Як зазначає О. Є. Сапогова, психічна реальність, із якою має справу психолог, така, що основна сутність її визначається у непередбачуваності. Тому у своїй роботі психолог повинен мати досконало розвинені професійні якості, висвітленню особливостей розвитку окремих ПВЯ та їх структури в діяльності [87].

Формуванню підсистеми ПВЯ присвячені роботи відомих учених: В.О.Бодрова, В.Л.Марищука, В.Д.Шадрікова, В.Н.Дружиніна та ін. Основними їх результатами є дані про гетерохронність змін та нерівномірність фаз розвитку ПВЯ, про зміну домінуючих якостей у процесі освоєння професії, про структурування окремих ПВЯ в їх сукупності в міру професіоналізації [66].

Як зауважує В.О. Бодров, експериментальні дослідження дозволили виявити особливості динаміки професійно важливих якостей протягом усього професійного шляху людини. В онтогенезі найбільш стабільними є якості, пов’язані з типологічними особливостями вищої нервової діяльності (характеристики темпераменту, екстра – та інтроверсія, нейротизм, емоційна реактивність). Власне особистісні якості демонструють більшу мінливість у ході професійної діяльності [34].

Для нашого дослідження вагомим є і висновок В.О. Бодрова про те, що розвиток професійних здібностей передбачає взаємозв’язаний і односпрямований розвиток сукупності професійно важливих якостей суб’єкта праці, але в реальному житті всі ці якості розвиваються далеко не завжди в потрібній єдності [38].

Ю.Г. Долінська називає такі засоби формування професійно значущих якостей: інтенсивне професійне тренування, зміна точки зору, дзеркальне відображення, адекватне оцінювання та самооцінювання, побудова оптимальної стратегії поведінки в професійних контактах, гармонія структури особистості. Особлива увага, зазначає Ю.Г. Долінська, у психологічній літературі приділяється активним методам навчання як засобу підготовки психологів [78].

Надзвичайно важливим для нашого дослідження є висновок В.Д. Шадрікова: «...експериментальні дані показали, що найбільш ефективний спосіб розвитку ПВЯ полягає в спеціальних вправах до початку діяльності, на окремих діях майбутньої діяльності ... у цих умовах і створюються найбільш сприятливі умови для формування рис оперативності у професійно важливій якості» [13].

Не викликає сумніву твердження науковця Е.Ф. Зеєра, що особистість фахівця вдосконалюється в процесі професійної діяльності роками [147].

Ще на початку ХХ століття німецький учений О. Ліпман підкреслював: «З точки зору дослідження придатності людини до професії можна розділити професії на дві великі групи. Для однієї групи певна здібність чи відомий комплекс здібностей повинен бути наявний у певному мінімальному ступені для можливості успішного заняття даною професію.

До другої, у всій ймовірності більшої, групи належать ті професії, у яких якість професійної роботи хоча й залежить від ступеня відомих здібностей і властивостей, але нижньої межі цього ступеня не можна встановити навіть на основі теоретичних міркувань» [9].