Типи адміністративних апаратів:

1. Консультативний апарат – спеціалісти такого апарату надають консультативні послуги лінійному керівництву;

2. Обслуговуючий апарат – відділ кадрів, матеріально-технічне постачання, маркетингові дослідження, планування тощо;

3. Особистий апарат – різновид обслуговуючого апарату, який формується прийняттям на роботу секретаря або помічника.

Основні види штабних повноважень:

1. Рекомендаційні повноваження – вони зводяться до рекомендацій, тобто передбачається, що лінійне керівництво буде звертатися за консультаціями при виникненні потреб у знаннях консультативного апарату, однак лінійні керівники не зобов’язані так поступати, вони можуть вирішити проблему на свій розсуд, навіть не ставлячи апарат до відома;

2. Обов’язкові узгодження – у цьому випадку лінійне керівництво повинно обговорити відповідні ситуації зі штабним апаратом, перш ніж діяти або подавати пропозиції вищому керівництву, однак лінійні керівники не зобов’язані дотримуватися рекомендацій;

3. Паралельні повноваження – йому надане право відхиляти рішення лінійного керівництва; метою цих повноважень є встановлення системи контролю для урівноваження влади та попередження грубих помилок;

4. Функціональні повноваження – може запропонувати чи заборонити певні дії в межах своєї компетенції;

5. Лінійні повноваження всередині апарату – у випадку коли адміністративний апарат складається із великої кількості людей і підрозділів, то він має лінійну організацію.

IV. Організаційні структури управління підприємством.

Організаційна структура – це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління підприємством.

Ця конструкція має формальний або неформальний вираз і охоплює два аспекти:

• Вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками;

• Вона охоплює інформацію, яка передається цими каналами.

Для цього нам потрібно визначитися з таким термінами, як ланка управління і рівень управління:

Ланка управління – відокремлений орган (працівник), наділений функціями управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.

Рівень управління – сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління. (Вони, поєднуючи різні ланки управління, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу).

Вимоги до організаційної структури підприємства:

1. Адаптивність – здатність пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

2. Гнучкість, динамізм – здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій;

3. Адекватність – постійна відповідність організаційної структури організації параметрам керованої системи;

4. Спеціалізація – функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки;

5. Оптимальність – налагодження раціональних зв’язків між ланками та рівнями управління;

6. Оперативність – недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення;

7. Надійність – гарантованість достовірності передачі інформації;

8. Економічність – відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;

9. Простота – легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління і участі у реалізації мети організації.