2. Енергетичні ресурси сільськогосподарських підприємств, основні показники їх ефективного використання.

Енергетичні ресурси аграрного підприємства являють собою обсяг потужностей технічних двигунів і живої тяглової сили (в перерахунку на механічну). До них належать трактори, в тому числі ті, на яких змонтовані меліоративні та інші машини, двигуни комбайнів, автомашин, а також ті, які працюють на стаціонарі, електродвигуни та електроустановки.

Для визначення структури енергетичних ресурсів усі види енергетики виражають у порівняльних одиницях — механічних кінських силах.

На сільськогосподарських підприємствах сумарна потужність тракторного парку розрахована як тяглова, тобто на «крюку». Потужність же інших двигунів наведена в механічних кінських силах як номінальна («нашківу»). При розрахунку сумарної потужності для зіставлення доцільно розраховувати і тракторний парк за номінальною потужністю.

Щоб виразити потужність електродвигунів у кінських силах, загальну сумарну потужність усіх електродвигунів у кіловатах множать на коефіцієнт 1,36 (Ік.с. = 0,736кВт, а тому 1 кВт— 1,36к.с).

Потужність знижуючих трансформаторів вимірюється в кіло-вольт-амперах (кВА) і переводиться в механічні кінські сили за коефіцієнтом 1,088, а робочі коні — 0,75.

Щоб не допустити подвійного розрахунку при визначенні запасу енергетичних ресурсів, із загальної кількості первинних двигунів виключають ті, що приводять у рух електрогенератори.

Під структурою енергетичних ресурсів (потужностей) розуміють процентне співвідношення окремих видів енергетики в загальному їх обсязі енергетичних ресурсів.

Найбільшу питому вагу в структурі енергоресурсів у аграрних підприємствах України становлять механічні двигуни (99%). Провідне місце серед них належить автомобілям і тракторам (62,3%).

Для визначення рівня забезпеченості сільського господарства енергоресурсами розраховують такі показники:

1. Енергозабезпеченість - це кількість енергетичних потужностей, що припадає на 100га посівної площі.

2. Енергоозброєність праці - це кількість енергетичних потужностей, що припадає на середньорічного працівника.

Дані показники визначаються у кінських силах.

3. Підвищенням енергозабезпеченості та енергоозброєності підвищується обсяг виробленої продукції, знижуються затрати праці, а одночасно підвищується прибутковість виробленої продукції.

Основним показником ефективності використання енергетичних потужностей є енергомісткість виробництва, що визначається діленням обсягу енергетичних ресурсів на обсяг валової продукції (валового доходу, прибутку).

У складі енергетичних ресурсів важливе місце займає електроенергія.

Використання електроенергії характеризують такі показники:

1. електрозабезпеченість виробництва – використана електроенергія з розрахунку на 100га посівної площі;

2. електроозброєність праці - визначається діленням використаної електроенергії на середньорічну кількість працівників.

3. Система машин та ефективність їх використання.

Однією із складових частин матеріально-технічної бази сільського господарства є засоби механізації виробничих процесів. Сільськогосподарські машини і знаряддя як механічні засоби праці є одним з основних елементів продуктивних сил сільського господарства. Механізація сільськогосподарського виробництва ґрунтується на застосуванні машин і знарядь у виробничому процесі.

Механізація сільського господарства — це процес заміни ручної праці машинною, окремих машин — системою машин, а також впровадження їх автоматизованих систем.

Механізація сільського господарства є об'єктивним і закономірним процесом удосконалення його матеріально - технічної бази на основі розвитку продуктивних сил.

Механізація сільського господарства в своєму розвитку проходить три стадії:

1. часткова механізація;

2. комплексна механізація;

3. автоматизована система машин.

За часткової механізації окремі виробничі процеси механізовані, а решта використовуються ручним способом. Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. При використанні автоматизованої системи машин усі виробничі процеси виконуються, регулюються і контролюються за допомогою автоматичних пристроїв і відповідних програм. Автоматизація сільськогосподарського виробництва найбільш широко застосовується на птахофабриках та інших великих тваринницьких комплексах.

У складі техніки, що використовується в господарствах, переважає машинно-тракторний парк. За його допомогою виконуються механізовані роботи в рослинництві, тваринництві.

Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних термінів, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторно-рільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно еталонний гектар. За одиницю беруть трактори класу Зт (ДТ - 75, Т- 74, Т- 75) з нормативним виробітком 7га

Механізовані роботи обліковують в умовних еталонних гектарах.

Умовно-еталонний гектар - це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1га ріллі за певних еталонних умов.

Еталонні умови означають, що поле має довжину гону понад 1000м, воно є рівним, тобто кут схилу 1°, розміщене до 500м над рівнем моря. Має квадратну або прямокутну конфігурацію, на ньому відсутні перешкоди і каміння в орному шарі, грунт має бути середньо зволожений.

На такому полі, яке знаходиться в еталонних умовах продуктивність еталонного трактора становить 1 га за годину, глибина 20-25см (нормативний виробіток 7га).

За еталонний трактор прийнято трактор ДТ-75. Всі інші трактори переводяться в умовно-еталонні за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну.

У випадках, коли трактором виконується почасова робота, кількість нормо-змін визначають діленням відпрацьованого часу на 7год.

Ступінь раціональності (ефективності) використання тракторного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.