Тема 3. Правові режими зовнішньоекономічної діяльності

1. Види правових режимів зовнішньоекономічної діяльності.

2. Національний режим в зовнішньоекономічній діяльності.

3. Режим найбільшого сприяння в зовнішньоекономічній діяльності.

4. Спеціальний режим в зовнішньоекономічній діяльності.

5. Спеціальні (вільні) економічні зони, їх типи.

6. Значення спеціальних (вільних) економічних зон.

3.1. Види правових режимів зовнішньоекономічної діяльності

На території України згідно із законодавством запроваджуються такі правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності:

– національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

– режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

– спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

3.2. Національний режим в зовнішньоекономічній діяльності

Національний режим означає, що іноземні суб’єкти господарювання мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарювання України.

Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України (положення про національний режим інвестиційної діяльності закріплені також у ст. 394 ГК України, ст. 7 Закону України від 19 березня 1996 року «Про режим іноземного інвестуван­ня» та Законі України від 17 лютого 2000 року «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та грошових коштів вітчизняного походження»).

Національний режим встановлений також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарювання тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів.

3.3. Режим найбільшого сприяння в зовнішньоекономічній діяльності

Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб’єкти господарювання мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарювання будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче.

Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарювання інших держав згідно з відповідними міжнародними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі. Суть принципу найбільшого сприяння полягає в тому, що режим, який застосовується до суб’єктів господарювання однієї інозем­ної держави, з якою укладений торговельний договір, буде поширюватися і на суб’єктів господарювання будь-якої іншої держави, з якою також укладений торговельний договір з аналогічних питань. Таким чином, в силу режиму найбільшого сприяння створюються рівні умови для суб’єктів господарювання всіх іноземних держав стосовно тих питань торгівлі, які передбачені торговельними договорами.

Україною укладена значна кількість двосторонніх торговельних угод, які містять положення про режим найбільшого сприяння, як-от: Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (УПС) від 14 червня 1994 pоку, Угода між Урядом України та Урядом Республіки Індія про торговельно-економічне співробітництво від 27 березня 1992 pоку, Угода про торговельні відносини між Україною та Сполученими Штатами Америки від 6 травня 1992 pоку, Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво від 8 серпня 1992 року, Угода між Урядом України та Урядом Канади про торговельні та комерційні відносини від 31 березня 1994 pоку, Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про торгівлю та економічне співробітництво від 11 липня 1995 pоку, Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про торговельно-економічне співробітництво від 25 жовтня 1995 pоку, Угода між Урядом України та Урядом Австралії про торговельно-економічне співробітництво від 17 березня 1998 року, ряд угод з країнами СНД та ін.

Вступ України до COT зумовлює значне розширення сфери застосування національного режиму та режиму найбільшого сприяння, а саме: застосування цих режимів щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарювання тих країн, які є членами COT.